Рішення № 80262529, 28.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 р. № 520/41/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Шляхової О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчановій О.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4- ОСОБА_5.,

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради в особі представника за довіреністю ОСОБА_7 (майдан Конституції, буд. 7, 6-й пов., м.Харків,61003, код ЄДРПОУ40214227) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859512), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (61047, м. Харків, вул. Миру, б. 98, кв. 65); ОСОБА_4 (61072, м. Харків, просп. Леніна, б. 41/43, кв. 189) про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд: скасувати постанову про накладення штрафу від 11.12.2018 ВП №51111686 (вхідний номер 10760/0/49-18 від 14.12.2018), винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірна постанова є незаконною, оскільки відповідачем було залишено поза увагою факт виконання вимоги державного виконавця, а тому відсутні підстави для накладення штрафу. Повідомила суд про те, що державному виконавцю було відомо, що наявність зареєстрованих прав за третьою особою у справі, перешкоджає проведенню реєстрації права власності за стягувачем на підставі документів виконавчого провадження № 51111686. Ця обставина не врегульована стягувачем та не усунена до теперішнього часу, оскільки на теперішній час існує зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за фізичною особою - ОСОБА_2 в цілому на житловий будинок, розташований за адресою: м. Харків, проспект Героїв Сталінграду, 122 на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2015 р. №907. Правовстановлюючі документи ОСОБА_2 є чинними, право власності на житловий будинок не оскаржено. зазначає також, що законодавчо визначена процедура державної реєстрації не може бути змінена ні за бажанням органів примусового виконання судових рішень, ні безпосередньо судом. Ні суд, ні відповідач не мають повноважень створювати (формувати) власний порядок державної реєстрації речових прав на нерухомість,

просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04 січня 2019 року відкрито провадження по справі, копія ухвали направлена сторонам по справі.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_9, ОСОБА_2.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно до Ухвали Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/1083/17 від 15.03.2017, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 державної реєстрації Харківської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконно та скасування постанови. Також повідомила суд про те, що згідно до Рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/1823/18 від 27.04.2018, позов ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконно та скасування постанови повернення виконавчого документа стягувану задоволено. Згідно до Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №820/1823/18 від 09.07.2018, апеляційна скарга залишена без задоволення. 11.12.2018р. державним виконавцем, на підставі ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн., 25.01.2019року виконавче провадження було закінчене на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третьою особою - ОСОБА_9 подані до суду письмові пояснення, в яких вона просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивач в особі представника ОСОБА_7 зловживає процесуальними правами, нею подано завідомо безпідставний позов. Обставини, на які посилається представник позивача установлені рішеннями суду по адміністративній справі № 820/1823/18, що набрало законної сили. За таких обставин проти позову заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити, фактично підтримавши позицію представника відповідача.

Представник третьої особи - ОСОБА_2, підтримав позицію позивача. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому повідомив суд про те, що з метою захисту посягань на порушення права приватної власності, просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін (а.с. 65-67).

Ухвалою суду від 28.02.2019 р. у задоволенні клопотання сторони позивача про зупинення провадження по справі - відмовленою.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його присутності та відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити у тому контексті, що державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи (ОСОБА_9А.) проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, фактично підтримавши позицію представника відповідача.

Представник третьої особи ОСОБА_2 підтримав доводи та позицію позивача по справі, просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача .

Заслухавши пояснення представників присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, з приводу яких подано позов, передувала низка обставин, які не підлягають доказуванню, оскільки такі встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/1823/18, яке набрало законної сили (залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 року, ухвалою Верховного Суду від 19.08.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування постанови).

В ході розгляду справи судами № 820/1823/18 встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року по справі №820/11133/15 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківського міського управління юстиції Харківської області: скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_10 №25378586 від 19.10.2015р. про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень на 1/2 житлового будинку за адресою місто Харків, проспект Героїв Сталінграда, 122, за ОСОБА_4; зобов'язано Харківське міське управління юстиції Харківської області здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 житлового будинку за адресою: місто Харків, проспект Героїв Сталінграда, 122, за ОСОБА_4 відповідно до заочного рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова по справі №641\13846\14-ц від 04.06.2015 року, додаткового рішення від 13.08.2015 року по справі №641\13846\14-ц, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22.09.2015 по справі №22-ц\790\5956\15.

25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 820/11133/15.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області від 16.05.2016 року відкрито виконавче провадження № 51111686.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області 11.09.2017 року складена вимога згідно, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради на вимогу державного виконавця від 01.06.2017 року № 51111686 щодо виконання рішення суду по справі № 820/11133/15 в частині здійснення державної реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграду за ОСОБА_4 на підставі рішень суду або повідомлення поважних причин невиконання рішення зазначено наступне. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. До повноважень суду не віднесено зміну норм права або створення нових норм права. На теперішній час відсутні винятки у процедурі проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відсутні виключення щодо проведення реєстрації права власності на підставі судових рішень без подання заяви, відповідних документів та сплати адміністративного збору. Єдиний порядок внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає проведення реєстраційних дій за заявою зацікавленої особи – заявники на підставі прийнятого державним реєстратором рішення.

Окремо державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області у складеній вимозі зазначені посилання на ч. 1 ст. 2, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 27, Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та п.п 1 п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1666-VІІ та п. 4 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, Постанову КМ України № 1127 від 25.12.2015 року, якою затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області 27.02.2018 року за ВП № 51111686 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п. 4 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Вказану постанову було скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/1823/18.

При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП № 51111686 виходив зокрема з того, що виконавче провадження № 51111686 відкрито з приводу примусового зобов’язання ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради (враховуючи обставини зміни сторони виконавчого провадження – боржника, відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 року по справі № 820/11133/15) вчинити реєстраційну дію.

Тобто, виконання рішення зобов’язального характеру за своєю суттю та правовою природою виникнення, враховуючи його законодавче підґрунтя, має обов’язковий характер виконання.

Водночас, державний виконавець, приймаючи постанову від 27.02.2018 року за ВП №51111686 про повернення виконавчого документа стягувачу, довільно трактував приписи "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності".

Суди першої та апеляційної інстанції, з приводу позиції державного виконавця про обов’язковість заяви про вчинення реєстраційних дій за рішенням суду вказали, що формулювання "проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили" та "зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності" не є тотожними, ні з передумов виникнення, ні з процедури вчинення реєстраційної дії.

Після набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/1823/18 державним виконавцем 04.09.2018 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 51111686 та направлено ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради вимогу від 04.09.2018 року № 51111686/ДВ6 з приводу надання, у 5 денний термін з дня її отримання, інформації щодо проведення реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграду за ОСОБА_4 із зазначенням дати проведення реєстрації (а.с.10-11).

У відповідь на вимогу ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради державному виконавцю надано відповідь листом від 20.09.2018 року, в якому повідомлено, з посиланням на ст. 18 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що заява про реєстрацію права власності на вказану нерухомість від ОСОБА_4 не надходила.

У позові позивач зазначав, що вимога відповідача стосується надання інформації, яку ОСОБА_6 реєстрації було надано у повному обсязі, водночас, за відсутності відповідної заяви провести реєстраційні дії на виконання рішення по справі № 820/11133/15 не можливо.

У свою чергу, представник відповідача у відзиві на позов зазначав, що з приводу безпідставності зазначеного судом в рамках справи № 820/1823/18 вже висловлено відповідні доводи в контексті того, що за наявності рішення суду зобов’язального характеру про зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності, відповідне рішення повинно бути виконано та таке виконання фактично не може бути поставлено в залежність від відсутності заяви про проведення реєстраційних дій.

Вбачаючи у зазначеному невиконання рішення по справі № 820/11133/15, державним виконавцем було прийнято у ВП № 51111686 постанову від 11.12.2018 про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

За незгоди позивача з зазначеною постановою, з підстав, викладених вище, позивач звернувся до суду за її оскарженням.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", ( надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено приписами ч.1 ст. 18 Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень ч.3 ст.18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Як передбачено приписами ч.1 та 2 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, положеннями ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» врегульовані відносини, що викликають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вказаний закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Суд вказує, що наразі інформаційна взаємодія Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень не реалізована.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" 1666-VIII від 06.10.2016 року до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Системно аналізуючи наведені норми Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" суд вказує, що такі стосуються випадків проведення реєстраційної дії спираючись на волевиявлення заявника, тобто бажання проведення реєстраційної дії, яке за особистим переконанням особи може ним не реалізовуватись.

У свою чергу ст. 14 КАС України та ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У спорі, з приводу якого подано позов, суд вказує, що передумовою його виникнення стало довільне трактування з боку ОСОБА_6 державної реєстрації Харківської міської ради "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності", оскільки виконання рішення зобов’язального характеру за своєю суттю та правовою природою виникнення, враховуючи його законодавче підґрунтя, має обов’язковий характер виконання.

Суд вказує, що "проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили" та "зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності" не є тотожними формулюваннями, оскільки різняться передумовами виникнення та процедурами вчинення.

З огляду на викладене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/1823/18, яке набрало законної сили, не є виконаним, що у свою чергу, зумовлює наявність законодавчо визначених підстав для притягнення ОСОБА_6 державної реєстрації Харківської міської ради до відповідальності, визначеної ст.ст. 63,75 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, спірна постанова про накладення штрафу від 11.12.2018 ВП № 51111686 є законною та обґрунтованою, а відповідач, при її прийнятті діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження" та, водночас, із врахуванням позиції та висновків суду у рішенні по справі № 820/1823/18, яке набрало законної сили, відносно того, що рішення по справі № 820/11133/15, підлягає обов’язковому виконанню без обмежень, в контексті відсутності заяви ОСОБА_9 про вчинення реєстраційних дій.

Посилання представника позивача на наявність заяви органу ДВС від 11.01.2019 року про роз'яснення рішення по справі № 820/11133/15, що свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу суд вважає безпідставними та такими, що не можуть слугувати правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Посилання представника третьої особи (ОСОБА_2О.), який був присутній у судовому засіданні, стосовно безпідставності спірної постанови в розрізі існування заяв власника про заборону вчинення реєстраційних дій суд відхиляє, оскільки такі заяви подані у листопаді 2018 року, грудні 2018 року та січні 2019 року, а спірні правовідносини виникли раніше у періоді вересень - жовтень 2018 року, коли було винесено вимогу, надано позивачем відповідь на неї та відповідачем прийнято спірну постанову.

Отже, такі заяви жодним чином не мають відношення до реалізації відповідачем владних управлінських функцій в порядку ЗУ "Про виконавче провадження" у правовідносинах, з приводу яких подано позов.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з’ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Натомість, відповідачем було доведено правомірність постанови, яка є предметом судового оскарження, відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 14, 77, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_6 реєстрації Харківської міської ради в особі представника за довіреністю ОСОБА_7 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2; ОСОБА_4 про скасування постанов - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.