Рішення № 80260914, 26.02.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2849/18

Провадження №2/524/153/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді – Андрієць Д.Д., за участю секретаря – Воблікової І.О., позивача – позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила суд:

1) визнати її звільнення з посади голови правління Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» незаконним;

2) поновити її на посаді голови правління Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка»;

3) стягнути з Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 92665,74 грн; 3% річних в сумі 2111,58 грн; індекс інфляції в сумі 8460,38 грн;

4) стягнути з Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» на її користь моральну шкоду в сумі 30000 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що вона, ОСОБА_1, є членом автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка». 26.03.217 її було обрано на посаду голови правління кооперативу. 22.07.2017 її було звільнено з посади голови правління Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» у зв'язку із невиконанням своїх службових обов'язків та невиходом на роботу з 24.06.2017 по липень 2017 року. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки свої посадові обов’язки вона виконувала до 09.07.2017, відповідачем не було складено жодного акту, який би свідчив про порушення нею умов трудового договору, її не було ознайомлено із наказом про звільнення. Також вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції. Крім того, своїми діями відповідач завдав їй моральну шкоду, яка проявилась у душевних стражданнях та стресі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Вказала, що загальні збори членів автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» від 22.07.2017 є недійсними, а тому вона не вважається звільненою.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач надіслав суду відзив на позов в якому зазначив, що з позовом не погоджується повному обсязі. Вказав, що рішенням загальних зборів не були визначені умови праці ОСОБА_1, а саме режим роботи, розмір заробітної плати, тощо. Вважає, що позивач безпідставно визначив собі розмір оплати праці та видав наказ про прийняття себе на роботу, як найманого працівника. ОСОБА_1 виконувала обов’язки як Голова Правління на громадських засадах без виплати їй заробітної плати. Звертав увагу на те, що рішення Загальних зборів від 22.07.2017 не оскаржено позивачем в судовому порядку, а тому юридичні підстави для звільнення не припинились. Також, на думку відповідача, позивачем пропущено строки звернення до суду.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві. Звертали увагу на те, що відносини, які склались між сторонами, за своєю природою не є трудовими.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

06 лютого 2019 року було закрито провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_2, як голови Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка».

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач ОСОБА_1 є членом Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка», що підтверджується копією членської книжки №140(а.с.37).

26 березня 2017 року на позачергових зборах Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» було затверджено новий склад правління кооперативу у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також обрано голову правління - ОСОБА_1. Вказані обставини підтверджуються копією протоколу №1 від 26.03.2017.

Цього ж дня, ОСОБА_1 було видано наказ №1 про прийняття її на роботу з 03.04.2017 головою правління Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка».

22 липня 2017 року було проведено загальні збори Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка», на яких було вирішено звільнити голову правління ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із невиконанням своїх посадових обов'язків та невиходом на роботу з 24.06.2017 по 22.07.2017.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.08.2018 по справі №524/499/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 до автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» про визнання загальних зборів такими, що не відбулися було відмовлено.

ОСОБА_8

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.2 Кодексу законів про працю України(далі КЗпП України) ОСОБА_8 громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити, зокрема такі відомості: порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах (ст.8).

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу, зокрема належить: утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу (ст.15).

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу (ст.16).

Трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

Для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами.

У разі залучення осіб на визначений строк чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту.

Кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством (ст.34).

Частиною другою ст.3 КЗпП України передбачено, що особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховують стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ОЦІНКА СУДУ

Суд відзначає, що локальними нормами, а саме положеннями статуту Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» визначено, що вищим органом правління кооперативу є загальні збори або збори представників(1/5 частина всіх членів кооперативу)(п.5.1 Статуту), які вирішують питання щодо: затвердження Статуту; встановлення розміру і порядку внесення вступних та членських внесків, а також штрафів, прийнятих правлінням; виборів правління, голови правління, ревізійної комісії та голови ревізійної комісії; прийняття рішення за скаргами; прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної, майнової та іншої відповідальності правління; інших питань, що виникають у зв'язку із діяльністю Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка». Позачергові збори скликаються за 10 днів на вимогу правління кооперативу, ревізійної комісії або на вимогу 1/3 членів кооперативу.

В п.5.2, 5.3 Статуту Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» визначено, що правління кооперативу є виконавчим органом. Правління кооперативу обирається загальними зборами або зборами представників більшістю голосів присутніх. Голова правління Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» очолює Правління і одночасно є адміністративним керівником: - керує життєдіяльністю кооперативу і несе відповідальність за чистоту, порядок та екологічний стан на території кооперативу; - видає розпорядження на основі рішень загальних зборів та правління; складає договори з підприємствами, громадськими організаціями, приватними підприємцями та фізичними особи щодо діяльності кооперативу; є представником кооперативу в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, установах банку, правоохоронних органах, судах; збирає правління один раз на квартал.

За змістом ч.4 ст.24 КЗпП України та відповідно до сталої судової практики (п.7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 1992 року) трудові відносини між підприємством, установою, організацією виникають і у тому разі, якщо робота виконувалася з відома або за розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу. При цьому трудове законодавство, а також спеціальний закон, який регулює діяльність кооперативних організацій, не містить обмежень у застосуванні цього правила (цієї норми) стосовно трудових відносин члена кооперативу з кооперативом.

Зміст і характер повноважень (обов'язків), якими наділений згідно статуту голова правління Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка», свідчить про те, що останній виконує (виконував) як організаційно-розпорядчі функції з управління поточною діяльністю кооперативу, так і представницькі функції, притаманні керівникам підприємств, установ, організацій.

Наведені обставини, на переконання суду, спростовують доводи відповідача про те, що відносини, які склались між сторонами не є трудовими.

Щодо вимог позивача про визнання звільнення з посади голови правління незаконним та поновлення на посаді суд відзначає наступне.

Згідно усталеної судової практики, звільнення може бути визнано незаконним у випадку відсутності підстав для звільнення та/або порушення процедури звільнення.

Суд враховує те, що відповідно до статуту Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» правління кооперативу обирається загальними зборами або зборами представників більшістю голосів присутніх.

Суд відзначає, що загальні збори Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» від 22 липня 2017 року були скликані за 10 днів, шляхом розміщення оголошень про їх скликання, що відповідає вимогам Статуту. За прийняття рішення про звільнення позивача з посади голови правління проголосувало 130 осіб із 176 членів кооперативу.

Крім того, рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 17.08.2018 по справі 524/499/18 позивачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання загальних зборів такими, що не відбулись. Вказане рішення суду не було оскаржено ОСОБА_1.

Також, суд приймає до уваги ту обставину, що рішення загальних зборів від 22.07.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 не було визнано недійсним, що не заперечувалось сторонами.

Враховуючи те, що рішення про звільнення позивача було прийнято повноважним органом та з дотриманням процедури, передбаченої Статутом, суд приходить до висновку про те, що підстави для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1Й і поновлення її на посаді відсутні.

У зв'язку з цим суд вважає, що позов ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, а також стягнення моральної шкоди, суд відзначає, що вказані вимоги є похідним від вимог про поновлення на роботі у зв'язку із чим також не підлягають задоволенню.

Крім того, в своїх судових рішеннях Верховний Суд України неодноразово наголошував на тому, що при розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з’ясувати: чи існує зобов’язання між сторонами, чи це зобов’язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов’язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті. Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин, оскільки вказані відносини регулюються спеціальним законодавством.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних та моральної шкоди – залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днівз дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.03.2018

Суддя Д.Д.Андрієць