Рішення № 80259911, 27.02.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3615/18

провадження №: 2/398/294/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" лютого 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею – адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору директора ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею ОСОБА_5, про визнання строкового договору таким, що укладений на невизначений строк, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею ОСОБА_5, про визнання строкового договору таким, що укладений на невизначений строк, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року працювала в ОСОБА_2 професійному аграрному ліцеї на посадах соціального педагога та виконуючого обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи. Наказом №61-к від 30 серпня 2018 року звільнена з посади соціального педагога у зв'язку із закінченням строкового трудового договору. Вважає зазначений наказ незаконним, оскільки з нею було укладено контракт як з соціальним педагогом, а чинне законодавство України не передбачає укладення контрактів у таких випадках. Крім того, з жовтня 2018 року її було переведено на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи, а потім з січня 2018 року – на посаду соціального педагога та при цьому не зазначено, що її переведено на цю посаду на умовах строкового трудового договору. Також зазначає, що при звільненні її з посади з нею не було проведено розрахунок в повному обсязі. Зазначені незаконні дії відповідача завдали їй моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд поновити її на посаді соціального педагога, скасувати наказ про її звільнення, визнати строковий договір таким, що укладений на невизначений строк, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральну шкоду (а. с. 2 – 6, 58 – 62).

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач порушила строки звернення до суду. Крім того, позивач добровільно уклала строковий трудовий договір, у зв'язку із закінченням якого її було звільнено відповідно до вимог чинного законодавства України (а. с. 43).

Третя особа письмових пояснень щодо позову не надала.

22 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 15 листопада 2018 року (а. с. 32).

15 листопада 2018 року судове засідання відкладено на 27 грудня 2018 року за клопотанням позивача для надання їй часу на ознайомлення з відзивом на позов та письмової відповіді на відзив (а. с. 39, 48).

27 грудня 2018 року судове засідання відкладено на 01 лютого 2019 року за клопотанням представника відповідача для надання йому часу на подачу додаткових доказів (а. с. 84 – 87).

01 лютого 2019 року судове засідання відкладено на 19 лютого 2019 року за клопотанням позивача для надання їй часу на ознайомлення з доказами, наданими представником відповідача (а. с. 114, 115).

19 лютого 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27 лютого 2019 року (а. с. 125 – 127).

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у її письмових поясненнях від 18 лютого 2019 року та додатково пояснила, що під час влаштування на роботу вона писала заяву про прийняття на роботу з 01 вересня 2017 року на посаду соціального педагога, яку здала до канцелярії учбового закладу. Директор і кадровик запропонували заповнити контракт, зазначивши, що всі працівники закладу працюють за контрактом через проблеми з фінансуванням. Їй було надано форму контракту, яку вона заповнила власноруч, в заповненні деяких пунктів допомогу надала кадровик. В наказі про її прийняття на роботу не було нічого зазначено про те, що її прийнято на роботу за строковим контрактом. Розуміла, що даний контракт є строковою угодою, терміном до 31 серпня 2018 року. В обов'язки соціального педагога входила робота зі «статусними дітьми» - діти сироти, діти позбавленні батьківського піклування, діти, що без причин пропускають заняття та ін.(позакласна робота). Робочий день в неї був з 08 год. до 17 год. У зв’язку з виробничою необхідністю директором було запропоновано їй перейти на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи (у зв’язку із звільненням попереднього працівника) терміном на 1-2 місяці. Зазначила, що писала письмову заяву про переведення з посади соціального педагога на посаду виконуючої обов’язки заступника директора з навчально-виховної роботи з 02 жовтня 2018 року та у виданому наказі не зазначено, що за нею зберігається попереднє місце роботи. Після того як її перевели на посаду виконуючої обов’язки заступника директора її строкова посада трансформувалась у безстрокову. До посадових обов’язків заступника директора з навчально-виховної роботи відноситься організаційна робота. Під час перебування на посаді виконуючого обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи обов’язки соціального педагога вона не виконувала. Напередодні 2018 року, групи випускались, крім того були відраховані деякі студенти, тому посада заступника директора була скорочена до 0,5 ставки. З цього приводу нею була написана заява про переведення на посаду соціального педагога. На час переведення вважала, що працює на посаді постійного працівника. При переведенні назад на посаду соціального педагога їй було запропоновано перейти безстроково, на що вона погодилась. На момент звільнення вважала себе працівником, що працює на постійній посаді соціального педагога починаючи з 02 січня 2018 року. 31 серпня 2018 року вона вийшла з відпустки і працювала повний робочий день. Близько 11 години її повідомили про звільнення, не зазначивши підстав, та надали обхідний лист. Директора на місці не біло. Коли директор повернувся в них відбулася розмова, про те директор не дав їй чіткої відповіді на те чи буде вона надалі працевлаштована. Вона отримала наказ про звільнення. Того дня вона перебувала на роботі до кінця робочого часу. Вона написала заяву про прийняття на роботу з 01 вересня 2018 року, але реєструвати її відмовились, тоді вона надіслала заяву поштою. Повний розрахунок вона так і не отримала за відпрацьований робочий день. Документи їй були надіслані поштою лише після звернення на гарячу лінію. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Оцінює свої моральні страждання саме в розмірі 50 000 грн., оскільки до 2017 року вона перебувала на обліку в центрі зайнятості і після звільнення не мала права на отримання допомоги по безробіттю близько 140 днів. Крім того, розмір допомоги складає 49% від розміру мінімальної заробітної плати. Вона має інвалідність, через потрясіння двічі їй довелося лікуватися. Вона наступного дня після звільнення стала на облік до центру зайнятості, сама намагалася працевлаштуватися, але після початку навчального року вільних вакансій немає.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечувала та пояснила, що наказом від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду соціального педагога з 01 вересня 2019 року. Оскільки для прийняття на роботу, відповідно до вимог законодавства, треба наказ направити до податкової інспекції, лише наступного дня прийнятий працівник може приступити до роботи. Тому наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 було видано 31.08.2017 року, про прийняття її з 01 вересня 2017 року. Крім того, обов’язковою умовою початку учбового процесу є наявність соціального педагогу у штаті навчального закладу. Відповідно до вимого ч. 2 ст. 24 КЗпП України заява про прийняття на роботу не є обов’язковим документом для видачі наказу про прийняття на роботу. При переведенні працівника на іншу посаду, обов’язковою умовою є згода працівника, в наказі про переведення обов’язково зазначається термін на який здійснюється переведення працівника. В наказі про переведення не зазначається про збереження за працівником попереднього місця роботи, оскільки при зазначенні цього, виплата заробітної плати за попереднім місцем роботи зберігається за працівником. На момент переведення позивача на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи ця посада була вакантна. Оплата праці ОСОБА_1 проводилась відповідно до посадового окладу заступника директора з навчально-виховної роботи. При цьому посада соціального педагога після переведення позивача стала вакантною та позивач в цей час обов'язки соціального педагога не виконувала. Відповідно до ст. 43 КЗпП України при виробничій потребі працівника може бути переведено на іншу посаду, але укладений строковий договір залишається чинним. Тому в останній день строкового договору ОСОБА_1 було звільнено. Позивачу була надана відпустка строком 56 календарних днів, останній день відпустки припадав на 31 серпня 2018 року. Тобто 31 серпня 2018 року оплачено позивачу як день відпустки, відкликання на цей день не було. З урахуванням викладено вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Адвокат ОСОБА_3, діючи як представник відповідача та третьої особи, підтримав пояснення представника відповідача ОСОБА_6 та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи та оглянувши оригінали письмових доказів у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні заяви та заперечення на них, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносини.

01 вересня 2017 року на підставі наказу №68-к від 31 серпня 2017 року, заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу та контракту від 01 вересня 2017 року позивача прийнято на роботу соціальним педагогом на умовах строкового трудового договору по 31 серпня 2018 року (а. с. 95 – 97).

02 жовтня 2017 року позивача за її заявою переведено на посаду виконуючої обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи з 02 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року (а. с. 98 – 100).

02 січня 2018 року позивача за її заявою переведено на посаду соціального педагога (а. с. 101 – 102).

На підставі наказу №61-к від 30 серпня 2018 року позивача звільнено з посади соціального педагога з 31 серпня 2018 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 110). 31 серпня 2018 року позивача ознайомлено із зазначеним наказом, що підтверджується її підписом на наказі та нею не оспорюється.

Щодо заперечень представників відповідача відносно пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як зазначалось вище, позивач була ознайомлена з наказом про звільнення 31 серпня 2018 року (а. с. 110).

Відповідно до вхідного штампу позовну заяву подано до суду 28 вересня 2018 року (а. с. 40). Згідно з службовою запискою секретаря суду від 28 вересня 2018 року, акту щодо неналежного функціонування КП «Д-3» автоматизованої системи документообігу суду та розпорядження керівника апарату суду від 28 вересня 2018 року №398 реєстрація та автоматичний розподіл справи за позовом ОСОБА_1 здійснено 02 жовтня 2018 року (а. с. 1, 49 – 52).

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем подано позов в межах місячного строку з дня вручення їй копії наказу про звільнення.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Судом встановлено, що позивач була прийнята на посаду соціального педагога на умовах строкового договору до 31 серпня 2018 року. В подальшому за взаємною згодою сторін позивача переведено на посаду виконуючої обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи з 02 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року. При цьому, зазначена посада заступника директора з навчально-виховної роботи була вакантною та після переведення позивача, вона припинила виконувати обов'язки соціального педагога, отримувати заробітну плату відповідно до укладеного контракту від 01 вересня 2017 року та посада соціального педагога стала вакантною. В період з 02 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року позивач виконувала обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи та отримувала відповідну заробітну плату, яка передбачена штатним розписом для цієї посади.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строковий трудовий договір, укладений між сторонами 01 вересня 2017 року за угодою сторін припинив свою дію з 02 жовтня 2017 року (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Потім з 02 січня 2018 року позивача переведено за її письмовою заявою на посаду соціального педагога. При цьому ні в її заяві на переведення, ні в наказі №1-к від 02 січня 2018 року не зазначено, що переведення здійснюється на умовах строкового трудового договору до 31 серпня 2018 року (а. с. 101 – 102).

Отже, в силу п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, 02 січня 2018 року сторонами укладено безстроковий трудовий договір, за умовами якого позивач зобов'язалася виконувати роботу соціального педагога, а відповідача – виплачувати заробітну плату.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки, контракт від 01 вересня 2017 року припинив свою дію 02 жовтня 2017 року у зв’язку з переведення позивача на посаду виконуючого обов’язки заступника директора з начально-виховної роботи та при переведенні позивача 02 січня 2018 року на посаду соціального педагога сторонами було укладено безстроковий трудовий договір, то наказ про її звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України слід визнати незаконним і вона підлягає поновленню на посаді соціального педагога з 01 вересня 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто за період з 01 вересня 2018 року по день ухвалення рішення судом.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період, а після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Довідкою відповідача підтверджується, що середньоденний заробіток позивача становить 235,96 грн. (а. с. 82).

Відповідно до норм тривалості робочого часу на кожний рік з часу звільнення кількість робочих днів становить за вересень 2018 року – 20 днів, за жовтень 2018 року – 22 дні, за листопад 2018 року – 22 дні, за грудень 2018 року – 20 днів, за січень 2019 року – 21 день, за лютий 2019 року по 27 лютого 2019 включно – 19 днів, всього 124 дні.

Середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 29 259,04 грн. (124 х 235,96 грн.) без віднімання сум податків та зборів, які підлягають нарахуванню відповідно до чинного законодавства та утриманню роботодавцем при виконанні судового рішення.

За правилами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань позивача, яка у зв’язку із незаконним звільненням втратила роботу та заробітну плату, змушена була змінювати звичний спосіб життя з метою працевлаштування та отримання засобів до існування, шість місяців перебувала без роботи.

Керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює головним бухгалтером ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею починаючи з 2015 року. В липні 2018 року, відповідно до наказу №43-к ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка терміном 56 календарних днів, починаючи з 06 липня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. Їй були нараховані відпускні за 26 календарних днів в липні та за 30 календарних днів в серпні. Оскільки в серпні маємо 1 святковий день – 24 серпня, який переноситься на робочий. Відповідно 31 серпня 2018 року був останнім днем відпустки ОСОБА_1, який був оплачений, як день відпустки. Відпускні позивач повністю отримала 15 липня 2018 року, на підставі колективного договору всі виплати здійснюються лише в аванс або в заробітну плату.

Тобто, ході судового розгляду встановлено, що відповідно до наказу №43-к від 18 червня 2018 року позивачу надано щорічну основну відпустку терміном на 56 календарних днів з 06 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року за період роботи з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року (а. с. 108).

Посилання позивача на те, що 31 серпня 2018 року був її перший робочий день після відпустки у зв’язку з чим вона вийшла на роботу, спростовується письмовими доказами, зокрема наказом про надання відпуски, з якого вбачається, що останнім днем відпустки є 31 серпня 2018 року та табелем обліку робочого часу за серпень 2018 року, з якого вбачається, що позивач перебувала у відпустці до 31 серпня 2018 року включно (а. с. 133).

Враховуючи, що на момент звільнення у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем щодо виплат, які належать їй при звільненні, то відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Крім того, суд зазначає, що при стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу норми ст. 117 КЗпПП не підлягають застосуванню.

Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1, поновлення її на посаду соціального педагога з 01 вересня 2018 року, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулуза період з 01 вересня 2018 року по 27 лютого 2019 року в сумі 29 259,04 грн. та 3 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п. п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Визначаючи розмір стягнення заробітної плати за один місяць суд враховує, що середньоденний заробіток позивача становить 235,96 грн., а кількість робочих днів за вересень 2018 року становить 20 днів, отже розмір заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному стягненню становить 4 719,20 грн. (20 х 235,96 грн.).

За правилами ст.141 ЦПК України, виходячи із ставок судового збору на час подання позову, відповідач повинен сплатити в дохід держави судовий збір за позов майнового характеру та немайнового характеру відповідно по 704,80 грн., а всього – 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому порядку: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, сел. Приютівка, Користівське шосе, буд. 6, код за ЄДРПОУ 02544968), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею ОСОБА_5 (адреса місця роботи: Кіровоградська область, Олександрійський район, сел. Приютівка, Користівське шосе, буд. 6), про визнання строкового договору таким, що укладений на невизначений строк, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею №61-к від 30 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на посаду соціального педагога ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею з 01 вересня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулуза період з 01 вересня 2018 року по 27 лютого 2019 року в сумі 29 259 (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 професійного аграрного ліцею на користь держави судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4 719 (чотири тисячі сімсот дев’ятнадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя О.В.Авраменко