Рішення № 80258910, 26.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2019 року (13 год.45 хв.)Справа № 808/1355/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986) про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» (далі – відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 705 129,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України) та зазначає, що згідно облікової картки платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати самостійно визначених податкових зобов’язань з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб у податкових деклараціях. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку повністю відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 705 129,76 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 16.05.2018.

Ухвалою суду від 16.05.2018 провадження у справі зупинено до 25.06.2018.

Ухвалою суду від 25.06.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 25.06.2018 провадження у справі зупинено до 13.08.2018

Ухвалою суду від 13.08.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 13.08.2018 провадження у справі зупинено до 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі зупинено до 19.02.2018.

Ухвалою суду від 19.02.2019 провадження у справі поновлено.

19.02.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав, зокрема зазначив, що підприємством сплачено податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 58 847,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 646 282,76 грн., про що свідчать платіжні доручення № 616 від 29.05.2018 та № 634 від 25.07.2018 із відповідним призначенням платежу. Наразі у відповідача відсутній податковий борг за зобов’язаннями, визначеними у податкових деклараціях, перелік яких наведений у позові. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв’язку із відсутністю підстав та предмету позову.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 26.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Державне підприємство «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» (код ЄДРПОУ 00698986) є юридичною особою, яка зареєстрована 13.11.2003 за № 1 103 120 0000 009323.

Разом з цим, відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (детальна інформація про юридичну особу), позивач є правонаступником майнових прав і обов’язків ДП «Запоріжгеоінформ», яке припинено 21.06.2018 (номер запису: 11031120018014834).

Так, позивачем у позові зазначено, що на момент звернення до суду ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» має податковий борг на загальну суму 705 129,76 грн., у тому числі: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 646282,76 грн. та з земельного податку з юридичних осіб у сумі 58 847,00 грн.

Податковий борг ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» із земельного податку з юридичних осіб виник на підставі наступного.

10.02.2016 ДП «Запоріжгеоінформ» до податкового органу подано податкову декларацію №1600004659 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання із земельного податку у розмірі 14607,28 грн. Розмір щомісячних платежів з земельного податку за період з січня по серпень 2016 року (включно) становить 1217,27 грн., за період вересень - грудень 2016 року – 1217,28 грн. (а.с.26-28).

25.05.2017 ДП «Запоріжгеоінформ» до податкового органу подано податкову декларацію №1700021200 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання із земельного податку у розмірі 15484,08 грн. Розмір щомісячних платежів з земельного податку становить 1290,34 грн. (а.с.29-31).

17.02.2017 відповідачем до податкового органу подано податкову декларацію №9022994246 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання із земельного податку у розмірі 22109,73 грн. Розмір щомісячних платежів з земельного податку за період з січня по листопад 2017 року (включно) становить 1842,48 грн., за грудень 2016 року – 1842,45 грн. (а.с.32-34).

Крім того, на підставі пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня з земельного податку у розмірі 15267,49 грн.

Платіжним дорученням № 616 від 29.05.2018 відповідачем сплачено заборгованість з земельного податку у розмірі 98 555,27 грн. (а.с.67).

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що податковий борг з земельного податку у відповідача відсутній.

Таким чином, щодо позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з земельного податку у розмірі 58847,00 грн., суд відмовляє, оскільки наразі податковий борг у відповідача відсутній.

Податковий борг ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» з податку на додану вартість виник на підставі наступного.

06.12.2017 відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_1 за листопад 2017 року, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання за звітний період у розмірі 251342 грн. (а.с.16).

18.01.2018 відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_2 за грудень 2017 року, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання за звітний період у розмірі 345700 грн. (а.с.17).

19.02.2018 відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_3 за січень 2018 року, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання за звітний період у розмірі 47223 грн. (а.с.18).

Крім того, на підставі пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня з податку на додану вартість у розмірі 2017,76 грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 646 282,76 грн. (грошове зобов’язання - 644 265,00 грн. + пеня - 2017,76 грн.).

Представником відповідача надано суду платіжне доручення № 634 від 25.07.2018 на суму 644265,00 грн., з призначенням платежу «погашення боргу з ПДВ по декларації № НОМЕР_1 від 18.12.2017, № НОМЕР_2 від 19.01.2018, № НОМЕР_3 від 19.02.2018».

Представником позивача з цього приводу у судовому засіданні зазначено, що сплачені кошти за вказаним платіжним дорученням були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення, що узгоджується з приписами ст. 87 Податкового кодексу України.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме: на адресу відповідача надіслана податкова вимога №1560-25 від 04.12.2014 на суму 24410,88 грн., яка отримана уповноваженою особою відповідача 08.12.2014 (а.с.41).

У зв’язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку ГУ ДФС у Запорізькій області звернулось із даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов’язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктами 49.18.1, 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою» самостійно визначені податкові зобов'язання із земельного податку, у тому числі нарахована пеня у загальному розмірі 58 847,00 грн. сплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 616 від 29.05.2018, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з земельного податку у розмірі 58 847,00 грн., слід відмовити.

Щодо заявленого позивачем податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 646 282,76 грн., суд зазначає наступне.

Представником відповідача надано суду платіжне доручення № 634 від 25.07.2018 на суму 644265,00 грн., з призначенням платежу «погашення боргу з ПДВ по декларації № НОМЕР_1 від 18.12.2017, № НОМЕР_2 від 19.01.2018, № НОМЕР_3 від 19.02.2018».

Так, судом встановлено та представником позивача підтверджено, що сплачена сума податкового боргу за платіжним дорученням № 634 від 25.07.2018 зарахована податковим органом у відповідності з приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суд погоджується з такими діями податкового органу та вважає, що такі дії податкового органу узгоджуються з приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

На момент розгляду справи, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 386 380,91 грн., з якого не сплачені грошові зобов’язання за податковими деклараціями № НОМЕР_2 від 19.01.2018, № НОМЕР_3 від 19.02.2018 та пеня у сумі 2017,76 грн. що підтверджується відповідним розрахунком наданим представником позивача.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надіслана податкова вимога №1560-25 від 04.12.2014 на суму 24410,88 грн., яка отримана уповноваженою особою відповідача 08.12.2014 (а.с.41).

Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога №1560-25 від 04.12.2014 вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв’язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 – 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді сума податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 386 380,91 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 386380,91 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги в частині стягнення з відповідача частини податкового боргу з податку на додану вартість та податкового боргу з земельного податку у розмірі 58847,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки зазначена сума сплачена відповідачем у повному обсязі.

Беручи до уваги вищезазначене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986) про стягнення податкового боргу, - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків платника податків у всіх банках, обслуговуючих Державне підприємство «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут Землеустрою», а також за рахунок, що належить такому платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 386 380,91 грн. (триста вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят гривень 91 копійка) на користь УК у Олександрівському районі м.Запоріжжя, код одержувача 38025440 в ГУ ДКС України у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 14060100, р/р 31112029700003.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.03.2019.

Суддя Ю.В. Калашник