Рішення № 80258534, 20.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3955/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання” до Головного управління ДФС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання” до Головного управління ДФС України у Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 02.08.2018 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що на підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.08.2018 щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та пені за порушення строку сплати грошового зобов’язання у розмірі 110521,67 грн. Позивач вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення суперечить законодавству, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки на підставі п.78.1.1 п.78.1. ст. 78 ПКУ, запит контролюючого органу із вказівкою на проведення у подальшому документальної позапланової перевірки було надіслано до набрання чинності Постановою №1104, а отже до зняття мораторію на проведення перевірок ДФС. Крім того, контролюючий орган мав право перевіряти та нараховувати штрафні санкції лише за період, який дорівнює 1095 днів та передує даті складення повідомлення-рішення, а саме - з 03.08.2015. При цьому, згідно із повідомленням-рішенням, штрафні санкції в ньому нараховані за межами зазначеного періоду, що є порушенням вимог ст. ст. 102, 113 та 114 ПКУ. Зазначене порушує права, свободи та законні інтереси ТОВ “СЗХНО”, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення покладає на Товариство обов’язок сплатити нараховане контролюючим органом без достатніх правових підстав грошове зобов’язання.

Ухвалою суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 20.12.2018 за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання (арк.спр. 55).

Ухвалою суду від 23.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк.спр. 87).

Відповідач - Головне управління ДФС України у Луганській області позовні вимоги не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 20.12.2018 за вхідним реєстраційним № 40581/2018 подав відзив на позов (арк.спр. 36-41), в якому, зазначив, що наданою позивачем в листах від 12.04.2018 № 619 та від 25.04.2018 № 734 інформацією не спростований факт порушень вимог п. 168.1 ст.168 ПК України, а отже відповідачем обґрунтовано виданий 22.05.2018 наказ № 582 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СЗХНО» з питань своєчасності та повноти сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету та стану заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2015 по 31.12.2017, оскільки письмовий запит містив вказівку на фактичну і правову підстави його направлення, проте позивач не надав спростовуючих документів та пояснень щодо порушень законодавства, що в свою чергу є підставою для проведення перевірки. Отже, доводи позивача щодо відсутності правових підстав для проведення позапланової перевірки на підставі п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України є необгрунтованими.

Зазначив, що посилання позивача на те, що згідно із п.2 постанови № 1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вона набирає чинності з дня її опублікування, а її було опубліковано 23.02.2018 в Урядовому кур'єрі та 06.03.2018 - в Офіційному віснику України, у зв'язку з чим контролюючий орган не мав права направляти запит із вказівкою на проведення у подальшому документальної позапланової перевірки, оскільки на такі перевірки ще не знятий мораторій, є необгрунтованим у зв'язку з тим, що: по-перше, запит не є перевіркою в розумінні ст.75 ПК України, оскільки запит є одним із видів отримання податкової інформації та відповідно до встановленого законодавством порядку підставою для проведення документальної Перевірки, крім того, мораторій стосується виключно проведення перевірок у певний період, а не повідомлень платнику щодо підстав для проведення перевірки, як це було зазначено в запиті на отримання інформації та документів; по-друге, відповідно до наказу № 582, який виданий 22.05.2018, направлень на перевірку № 547 та № 548, виданих 18.06.2018, та акту перевірки № 539/12-32-13-15-06/04643841, складеного 09.07.2018, рішення про проведення перевірки прийнято 22.05.2018 та перевірку проведено з 18.06.2018 по 02.07.2018, отже відповідач здійснив всі дії щодо проведення перевірки після 06.03.2018 року, а саме після набрання чинності постановою № 1104.

Щодо нарахування пені за ст.129 ПК України та штрафної санкції за ст.126 ПК України зазначив, що відповідно до акту перевірки від 09.07.2018 вона проводилася з 18.06.2018 по 02.07.2018, перевірявся період з 01.04.2015 по 31.12.2017, останній день граничного строку подання податкової декларації за II квартал 2015 року відповідно до п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України є 10.08.2015 (40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу - звітний II квартал 2015 року), розрахунок штрафних санкцій та пені здійснено з 30.05.2015 року, отже відповідач дотримався вимог п.102.1 ст.102 ПК України щодо визначення грошового зобов'язання платнику податків у строк 1095 днів та не порушив вимоги ст.102 та ст.114 ПК України, оскільки з 10.08.2015 року (останній день граничного строку подання податкової декларації за II квартал 2015 року) до 18.06.2018 року (день початку перевірки) не закінчилося 1095 днів. Таким чином, посилання позивача щодо нарахування штрафних санкцій та пені за межами періоду в 1095 днів є необгрунтованими. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем до суду подана відповідь на відзив (арк. спр. 58-62), в якій зазначено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. № 909-VIII пп. 78.1.1. п.78.1. ст. 78 ПКУ викладено у новій редакції, згідно із якою запит подається, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, додаткового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, відповідач під час звернення із запитом до позивача керувався положеннями нечинної на той час правової норми.

Щодо порядку нарахування штрафних санкцій та пені вказав, що відповідачем нормативно, із посиланням на ПКУ не обґрунтовано, необхідності подання декларації з податку на доходи фізичних осіб щоквартально, а не щомісячно. Строки подання звітного документу по ПДФО (а отже і строки проведення перевірки) та строки оплати ПДФО є у ПКУ між собою неузгодженими, і тому передбачають розширення прав податкових органів та відповідне звуження прав платників податків, що неприпустимо.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив позивача (арк.спр. 65-67), в якому зазначено, що запит про надання інформації та її документального підтвердження від 07.02.2018 № 691/10/12-32-13-15 оформлений та направлений у відповідності до чинних на момент направлення запиту ст.73 ПК України та п.10 Порядку № 1245.

На підставі п.п.49.18.2, п.49.18 ст.49 ПК України, позивач повинен подавати до контролюючого органу декларацію з податку на доходи фізичних осіб щоквартально, а не щомісячно, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

У випадку нарахування податковим агентом доходу платнику податку (фізичній особі), але не сплаті його до бюджету, граничний строк сплати податку на доходи фізичних осіб становить 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу, про що і зазначено відповідачем у відзиві на адміністративний позов. Отже, позивач трактує норму абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України окремо від ст.168 ПК України, що і призводить до невірного її застосування під час визначення граничного строку сплати податку на доходи фізичних осіб та строку нарахування пені за несвоєчасну сплату цього податку.

Зазначив, що позивачем декларація з податку на доходи фізичних осіб подана 10.08.2015, а податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій та пені винесено 02.08.2018, отже відповідач дотримався вимог п.102.1 ст.102 ПК України щодо визначення грошового зобов’язання платнику податків у строк 1095 днів та не порушив вимоги ст.102 та ст.114 ПК України.

Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев’ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання”, є юридичною особою, платником податків, код ЄДРПОУ 04643841, місцезнаходження юридичної особи: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 70А, кімн. 41.

У лютому 2018 року ГУ ДФС у Луганській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» направлено запит від 07.02.2018 вих. № 691/10/12-32-13-15 «Про надання інформації та її документального підтвердження» відносно сплати до бюджету самостійно нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (арк. спр. 28).

На виконання зазначеного запиту Товариством надано інформацію, пояснення та документи, оформленого листами вих. № 619 від 12.04.2018 та вих. № 734 від 25.04.2018 (арк. спр. 29, 30).

На підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 22.05.2018 № 582 у період з 18.06.2018 по 02.07.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання” з питання своєчасності та повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та стану заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2015 по 31.12.2017 (арк. спр. 43).

За результатами перевірки складено Акт № 539/12-32-13-15-06/04643841 від 09.07.2018 (арк. спр. 9-18).

Відповідно до Акту в ході проведення перевірки встановлено перерахування податку на доходи фізичних осіб з порушеннями граничних строків сплати за період з 01.04.2015 по 31.12.2017 після виплати доходів працівникам підприємства, починаючи з 15.02.2016 року, та становить в загальній сумі 2 594 090,47 грн в тому числі по періодах:

- квітень 2015 року в сумі 62374,31 грн.;

- травень 2015 року в сумі 64643,80 грн.;

- червень 2015 року в сумі 53786,66 грн.;

- липень 2015 року в сумі 53080,26 грн..;

- серпень 2015 року в сумі 53844,45 грн.;

- вересень 2015 року в сумі 54987,50 грн.;

- жовтень 2015 року в сумі 385390,35 грн.;

- листопад 2015 року в сумі 58559,31 грн.;

- грудень 2015 року в сумі 60326,90 грн.;

- січень 2016 року в сумі 74082,88 грн.;

- лютий 2016 року в сумі 253379,06 грн.;

- березень 2016 року в сумі 98308,56 грн.;

- квітень 2016 року в сумі 98526,58 грн.;

- травень 2016 року в сумі 97528,05 грн.;

- червень 2016 року в сумі 100355,97 грн.;

- липень 2016 року в сумі 99985,76 грн.;

- серпень 2016 року в сумі 260861,00 грн.;

- вересень 2016 року в сумі 103136,86 грн.;

- жовтень 2016 року в сумі 106350,22 грн.;

- листопад 2016 року в сумі 107152,21 грн.;

- грудень 2016 року в сумі 111930,27 грн.;

- січень 2017 року в сумі 154150,37 грн.;

- частково за лютий 2017 року в сумі 81349,14 грн при нарахованому податку за лютий 2017 року в загальній сумі 173778,19 грн.

У звя’зку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення платником вимог ст. 31, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абзац а) п. 171.2 ст.171, абзац а) п.176.2 ст.176 ПК України.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.08.2018 щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та пені за порушення строку сплати грошового зобов’язання у загальному розмірі 110 521,67 грн, в тому числі нараховані штрафні санкції на підставі вимог п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України в розмірі - 83794,15 грн та пеня відповідно до вимог п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в розмірі - 26727,52 грн (арк. спр. 25).

В розрахунках штрафної санкції та пені, що додані до оскарженого повідомлення-рішення, зазначено, що виплата доходів за квітень – жовтень 2015 року фактично відбувалася протягом часу з 30.03.2016 по 27.05.2016, при цьому фактична сплата ПДФО підприємством за період квітень – жовтень 2015 року відбувалася до фактичної сплати доходу. Граничний строк сплати податку, застосований податковим органом в цих розрахунках, складає 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (арк. спр. 26, 27).

Суд звертає увагу на ту обставини, що сам факт наявності таких порушень, а також правильності розрахунків штрафної санкції та пені позивач не оспорює. Спірними питаннями цієї справи дотримання податковим органом вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки та строку в 1095 днів для притягнення позивача до відповідальності за вчинені правопорушення, що передбачений ст. ст. 102, 113 та 114 ПКУ.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України, для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладене на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про інформацію», податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

Порядок направлення контролюючим органом інформаційного запиту передбачено положеннями ст.73 ПК України. Згідно з абз. першим - п'ятим п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, та печатку контролюючого органу.

Згідно з абз. шостим - сьомим п.73.3 ст.73 ПК України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, як: свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абз. 16 п.73.3 ст.73 ПК України, платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до абз. 18 п.73.3 ст.73 ПК України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Спеціальним документом, який врегульовує питання формування та надсилання контролюючим органом інформаційних запитів, є Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 року № 1245 (далі - Порядок № 1245).

Відповідно до п.10 Порядку № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до п. 16.1.5 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п. 16.1.7 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Таким чином, отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується з п.20.1.2 ст.20, п.73.3 ст.73 ПК України та Порядком № 1245 та право контролюючого органу на запит інформації кореспондує з обов'язком платника податків, у випадку відповідності запиту вимогам ст.73 ПК України, таку інформацію надати (п. 16.1.5 ст.16 та п. 16.1.7 ст.16 ПК України).

Отже, контролюючим органом в запиті про надання інформації та її документального підтвердження від 07.02.2018 № 691/10/12-32-13-15 зазначено, що за наслідками проведеного аналізу податкової звітності «Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма № 1 ДФ) та «Інтегрованої картки платника податків по податку на доходи фізичних осіб» (код платежу податку 110 10 100) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено, що ТОВ «СЗХНО» ймовірно неповно перерахувано (сплачено) до бюджету самостійно нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб у зазначеному періоді, що свідчить про можливі порушення вимог п. 168.1 ст.168 ПК України. Запит направлений на підставі п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.1 та пп.1) ч.3 п.73.3 ст.73 ПК України. В запиті зазначений конкретний перелік документів, необхідний для підтвердження або спростування фактів порушень вимог п. 168.1 ст.168 ПК України. Зазначений запит оформлений у відповідності до вимог п.10 Порядку № 1245 та направлений у відповідності з вимогами п.п.20.1.2 та п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.73.1 і п.73.3 ст.73 ПК України.

Запит про надання інформації та її документального підтвердження від 07.02.2018 № 691/10/12-32-13-15 містить перелік запитуваної інформації та перелік необхідних для надання документів, інформацію та підстави для надіслання запиту, оформлений на бланку та підписаний уповноваженою особою. Таким чином, зазначений запит оформлений та направлений у відповідності до вимог чинного Податкового законодавства.

Листами від 12.04.2018 № 619 та від 25.04.2018 № 734 позивачем надана контролюючому органу запитування інформація та документи, а також надані пояснення Проте, надані документи не спростували факт порушень позивачем вимог п.168.1 ст.168 ПК України.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України, передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні та фактичні перевірки.

Положеннями п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 П України, встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових норм, дозволяє дійти висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли платником податків не доведено відсутність факту порушення наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 813/3033/16.

Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка Є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, первинних документів, одержаних від платника.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З огляду на викладене, оскільки наданою позивачем податковому органу інформацією в листах від 12.04.2018 № 619 та від 25.04.2018 № 73 не спростовано факту наявності порушення граничних строків сплати податку на доходи фізичних осіб, відповідачем обґрунтовано виданий 22.05.2018 наказ № 582 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СЗХНО» з питань своєчасності та повноти сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету та стану заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2015 по 31.12.2017. Суд враховує ту обставини, що письмовий запит контролюючого органу містив вказівку на фактичну і правову підстави його направлення, проте позивач не надав відповідних документів та пояснень на спростування наявних порушень законодавства.

Аналіз норм права, передбачених ст.ст. 73,75 ПК України та Порядком № 1245, надає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання податкової перевірки не є самою податковою перевіркою, отже факт надіслання такого запиту в період мораторію на проведення перевірок податковим органом не порушує вимог чинного законодавства та прав позивача як платника податків.

Статтею 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1729 - VIII від 03.11.2016 встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що на органи ДФС та його територіальні підрозділи не поширюється дія зазначеного закону до 31.12.2018 (постанова № 1104).

Відповідно до наказу № 582, який виданий 22.05.2018, направлень на перевірку № 547 та № 548, виданих 18.06.2018, та акту перевірки № 539/12-32-13-15- 06/04643841, складеного 09.07.2018, рішення про проведення перевірки прийнято 22.05.2018 та перевірку проведено з 18.06.2018 по 02.07.2018, отже відповідач здійснив всі дії щодо проведення перевірки після 06.03.2018 року, а саме після набрання чинності постановою № 1104.

Тому посилання позивача на те, що згідно із п.2 постанови № 1104 вона набирає чинності з дня її опублікування, а її було опубліковано 23.02.2018 в Урядовому кур'єрі та 06.03.2018 - в Офіційному віснику України, у зв'язку з чим контролюючий орган не мав права направляти запит із вказівкою на проведення у подальшому документальної позапланової перевірки, оскільки на такі перевірки ще не знятий мораторій, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо того, чи дотримано податковим органом строк притягнення позивача до відповідальності за вчинені правопорушення, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Платником податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є, зокрема, податковий агент.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст.171 ПК України).

Відповідно до абз. а) п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Відповідно до підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до вимог підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено такий порядок нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб:

-податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В силу вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Відповідно до листа ДФС від 04.11.2015 № 23497/6/99-99-17-02-01-15 строк місячного податкового періоду встановлено у розмірі 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

З огляду на зазначене, у випадку нарахування податковим агентом доходу платнику податку (фізичній особі), але не сплаті його до бюджету, граничний строк сплати податку на доходи фізичних осіб становить 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

За недотримання вимог чинного законодавства в частині порядку нарахування та сплати ПДФО Податковим кодексом України передбачена відповідальність.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України, викладеній від 10.11.2015 в справі №21-2919а15, та в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі п/811/618/17.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що виплата позивачем доходу (заробітної плати) в період часу, що охоплює оскаржене повідомлення-рішення, (квітень-жовтень 2015 року) відбувалася після сплати ПДФО за цей період, однак сама сплата ПДФО здійснювалася позивачем з порушенням граничних строків сплати цього податку, передбачених пунктом 168.1.5. п.168.1 ст.168 ПК України, що вказано в самому акті перевірки, визнається сторонами і підтверджено належними доказами.

Зазначене свідчить про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.126 ПК України і обґрунтованість висновків акту перевірки.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі- податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.п. б) п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п.п.49.18.2, п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином, на підставі зазначених норм, позивач повинен подавати до контролюючого органу декларацію з податку на доходи фізичних осіб щоквартально, а не щомісячно, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Відповідно до п.114.1 ст.114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, граничний строк подання податкової декларації за 2-й квартал 2015 року - 10.08.2015 (40 днів після 30.06.2015), фактично вона подана 08.07.2015 (арк. спр. 95-100).

Перевірка податкової декларації за 2-й квартал 2015 року та визначення оскарженим повідомлення-рішенням від 02.08.2018 № НОМЕР_1 податкових зобов’язань позивачу за вказаний в ній звітний період відбулося до 10.02.2018 року, отже відповідач дотримався вимог п.102.1 ст.102 ПК України щодо визначення грошового зобов’язання платнику податків у строк 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Згідно з вимогами частин 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач довів, а позивач не спростував законності оскарженого повідомлення-рішення від 02.08.2018 № НОМЕР_1, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю за необґрунтованістю.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, враховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання” до Головного управління ДФС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 № НОМЕР_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1