Рішення № 80258471, 06.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року м.Київ № 320/6640/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2015 № 28/13-02.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн., однак позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення протиправним, у зв’язку з чим, звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Також заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, представник відповідача з приводу заявленого клопотання не заперечував.

Представник відповідача подав до суду 10.01.2019 відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що не погоджується з доводами позивача, позовні вимоги не визнає та вважає такими, що не підлягають задоволенню.

06 лютого 2019 року позивач надав відповідь на відзив, відповідно до якого вважає, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог та просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 було залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача.

Крім того, відповідно до вищезазначеної ухвали було зобов’язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати суду інформацію щодо середньоринкової вартості транспортного засобу марки Lexus, модель – LX 570, об’єм циліндра двигуна – 5 690 куб.см., тип палива – S, 2010 року випуску, дата реєстрації 04.08.2011, який належить на праві власності ОСОБА_1, станом на 01.01.2016.

На виконання вимог ухвали представник ОСОБА_2 11.01.2019 подав через канцелярію суду письмові пояснення, з яких вбачається, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Lexus, модель – LX 570, об’єм циліндра двигуна – 5,7 літра, тип палива – бензин, автоматичною коробкою пердач до 5 років експлуатації, 2010 року випуску становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016.

Крім того, третя особа заявила клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: 09100, м. Біла Церква Київської області, вул. Радужна, буд. 16 а, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії СК № 377819, виданого Міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області від 05.11.1996.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Lexus, модель – LX 570, об’єм циліндра двигуна – 5 690 куб.см., тип палива – S, 2010 року випуску.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 28/13-02 від 22.06.2016, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

На думку позивача, таке податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує її права й законні інтереси, у зв’язку з чим звернулась з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції ст. 267 ПК України та введено новий транспортний податок.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України регламентовано, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК України).

Поміж тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп. 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені пп. 4.2, 4.4, 10.4 ПК України.

Відповідно до вимог пп. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Як вбачається з пп. 12.3.1 - 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в

п. 12.4 ст. 12 ПК України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно з вимогами п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), який набрав чинності 01.01.2016, внесено зміни до ПК України щодо об’єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно з вимогами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (у редакції Закону № 909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Враховуючи те, що Законом № 909 не встановлювався новий транспортний податок, а також те, що його ставка не змінювалась, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2017 № 928-VIII (далі – Закон № 928) мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 становила 1 378,00 грн.

Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році є легкові автомобілі з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), середньоринкова вартість яких станом на 01.01.2016 становить не менше 1 033 500,00 грн. (1 378,00 грн. х 750).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено ОСОБА_2 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі – ОСОБА_2).

Відповідно до п. 2 ОСОБА_2 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п. 3 Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі – Порядок), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до вимог п. 3 Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де:

Цн – ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г – коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк – коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Пунктом 5 ОСОБА_2 регламентовано, що ідентичними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об’єм двигуна; тип коробки передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; технічні характеристики.

Розбіжності можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану.

Відповідно до п. 13 ОСОБА_2 згідно ОСОБА_2 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті ОСОБА_2 інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, ОСОБА_2 за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абз. 1 цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Пунктом 14 ОСОБА_2 визначено, що ОСОБА_2 забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Аналіз наведених положень ОСОБА_2 та Порядку свідчить про врахування при розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від ОСОБА_2 інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від ОСОБА_2 інформація про автомобіль позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у справі № 810/2454/16 від 13.06.2018.

Оскільки, необхідна інформація про автомобіль у матеріалах справи була відсутня, суд, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, ухвалою від 14.12.2018 витребував у ОСОБА_2 інформацію щодо середньоринкової вартості транспортного засобу марки Lexus, модель – LX 570, об’єм циліндра двигуна – 5 690 куб.см., тип палива – S, 2010 року випуску, дата реєстрації 04.08.2011, який належить на праві власності ОСОБА_1, станом на 01.01.2016.

На виконання зазначеної ухвали, ОСОБА_2 надало письмові пояснення, в яких зазначило, що 1 000 куб. см є еквівалентом 1 літру, а тому об’єм циліндрів двигуна автомобіля 5 690 куб. см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 5,7 літра.

Вказало, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Lexus LX 570 з об’ємом циліндрів двигуна 5,7 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 5 років експлуатації станом на 01.01.2016 становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Lexus, модель – LX 570, об’єм циліндра двигуна – 5 690 куб.см., тип палива – S, 2010 року випуску, а отже вказаний автомобіль не входить до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно).

З наведеного слідує, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування відповідно до оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Положеннями п. 55.1 ст. 55 ПК України встановлено, що повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п.п. 56.1, 56.4 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що транспортний засіб позивача – автомобіль марки Lexus, модель – LX 570, об’єм циліндра двигуна – 5 690 куб.см., тип палива – S, 2010 року випуску не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році відповідно до вимог ст. 267 ПК України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення форми ««Ф» № 28/13-02 від 22.06.2016, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн. відповідачем винесено протиправно, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція № НОМЕР_1 від 12.12.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73 – 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.06.2015 № 28/13-02.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.