Рішення № 80258433, 03.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 року м. Київ № 810/3471/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцеркіського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 в порядку оскарження дій Білоцерківського ОУПФУ Київської області щодо порядку призначення та нарахування йому пенсії.

В обґрунтування своїх вимог зазначаив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1990 р.р. І категорії, є інвалідом війни 1 групи, у 1986-1990 р.р. працював в установі ЮА 45/35 (зараз - Державна установа "Білоцерківська виправна колонія №35") на посаді старшого інженера ВМР і ЦО. У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС був відряджений для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 05.05.1986 р. по 08.05.1986 р. в зону відчуження. В зв'язку з тим, що раніше при видачі довідок про заробітну плату за період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не дотримано умов чинного законодавства щодо визначення складових заробітної плати та не враховано деяких розсекречених урядових актів, які визначали оплату праці, що є підставою для зміни проведеного розрахунку, звернувся до підприємства з метою отримати довідку, однак отримав відмову. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2018 р. по справі №357/2656/17 (2а/357/125/18) позов ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії №35 задоволено та зобов'язано відповідача провести перерахунок заробітної плати та видати нову довідку про заробітну плату з урахуванням здійсненог оперерахунк в залежності від зони небезпеки п ократності, по тарифній сітці з урахуванням посадового окладу та окладу за спецзванням підвищеного у два рази. 02.04.2018 р., БВК №35 видало довідку про заробітну плату №19-78-18/Д-57. 03.04.2018 р., позивач звернувся до відповідача для перерахунку пенсії згідно довідки про заробітну плату. Рішенням відповідача №2132 від 12.04.2018 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Ухвалою суду від 04.09.2018 р. було відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що розрахунок заробітної плати зазначений в довідці ф-3 виконаний по підвищеній тарифній ставці, не підтверджений первинними документами. 11.02.2019 р., позивачем було подано відповідь на відзив відповідача.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього та відповіді на відзив, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне:

позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується копіями посвідчення серії А №013403 від 17.02.1993 та вкладки до посвідчення №065043 із зазначенням статусу учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом війни І групи відповідно до посвідчення серії Б №020409 від 14.08.2018 р.

Відповідно до маршрутного листа, виданого ГУ МВС України в Київській області від 16.05.2007 №20/Д-77, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС позивач був відряджений для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 05.05.1986 р. по 08.05.1986 р. в зону відчуження м.Прип'ять згідно наказу 145-91, вказані обставини підтверджуються довідкою, виданою керівником установи ЮА-45/35.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2018 р. по справі №357/2656/17, 2а/357/125/18 позов ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії №35 задоволено та зобов'язано відповідача провести перерахунок заробітної плати та видати нову довідку про заробітну плату з урахуванням здійсненог оперерахунк в залежності від зони небезпеки п ократності, по тарифній сітці з урахуванням посадового окладу та окладу за спецзванням підвищеного у два рази. 02.04.2018 р., БВК №35 видало довідку про заробітну плату №19-78-18/Д-57.

03.04.2018 р., позивач звернувся до відповідача для перерахунку пенсії згідно довідки про заробітну плату. Рішенням відповідача №2132 від 12.04.2018 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до наданої довідки про заробітну плату, виданої БВК №35 позивачу у звязку з тим, що розрахунок заробітної плати, зазначений в довідці ф-3 виконаний по підвищеній тарифній ставці, не підтверджений первинними документами. Крім того, довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження видана підприємством на підставі рішення суду від 13.02.2018 року по справі №357/2656/17, 2а/357/125/18, але даним рішенням управління Пенсійного фонду не зобов'язано проводити перерахунок пенсії по наданій довідці.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

У відповідності до п.1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (п.2 Порядку № 1210).

Згідно з пп.3 п.3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Відповідно до ч. 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української PCP ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні даної заробітної плати не були враховані вимоги нормативних матеріалів: розпорядження РМ СРСР № 964 від 17.05.1986; постанова РМ СРСР № 524-156 від 7.05.1986; розпорядження РМ СРСР № 1031 від 23.05.1986; постанова РМ СРСР № 655-195 від 5.06.1986; постанова РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986; рішення № 351 від 02.02.1987 та ін.

Зазначені нормативно-правові акти регулюють питання щодо умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З моменту аварії оплату праці регулювала постанова № 524-156, тобто з ними розраховувалися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами), незалежно від населеного пункту, де вони перебували.

Статтею 40 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що військовозобов'язаним, вільно найомним, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території" радіаційного забруднення, оплата праці провадиться згідно із статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

Згідно з нормативними актами, які діяли в той період, матеріальне забезпечення військовослужбовців, які були направлені для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році проводилось наступним чином.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР та ВЦСПС ви 07.05.1986р. №524-156 (ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168- 5) передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) робітникам підприємств та організацій, що приймали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні до 100%.

ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031 «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» встановлено, що на військовослужбовців, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розповсюджується порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964.

При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувати виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладів по військовому або спеціальному званню.

ОСОБА_4 праці України від 29.10.1992 року № 09-3751 було наголошено, якщо працівник не отримав нараховану йому у 1986-1990 роках заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС, це не позбавляє його права на призначення пенсії із зазначеного заробітку.

Окрім того, ОСОБА_4 праці і соціальної політики України в листі №03-3/1652-018-2 від 13.04.2001 року «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 роках осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища» теж наголошується, що якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження в кратних розмірах, але виплата донарахованої суми не проведена і не нараховані додаткові страхові внески то це не позбавляє права інваліда на призначення премії із заробітку в зоні відчуження.

Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 вказаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

Підтвердження отримання заробітної плати позивачем є довідка про заробіток для обчислення пенсії.

Таким чином, на підставі статті 7 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок ЧАЕС», наданих табелів обліку робочого часу та за допомогою нормативних документів та ОСОБА_2 Уряду, з яких знято гриф «таємно», заробітна плата, виплачена позивачу в 1986 poці, підлягає донарахуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що довідка №219-78-18/Д-57 від 02.04.2018 р. складена у відповідності до вимог зазначених нормативно-правових актів, а тому є підставою для перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем всупереч вищевказаних норм законодавства не враховано усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення Білоцерківського ОПФУ в Київській області №2132 від 12.04.2018 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно заяви від 03.04.2018 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 219-78-18/Д-57 від 02.04.2018 року, виданої БВК №35 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2018 по справі №357/2656/17 (провадження № 2а/357/125/18) підлягають задоволенню.

Як встановлено п. 1 ч. 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Заяву позивачем до Білоцерківського ОУПФУ в Київській області подано 03 квітня 2018 року, тобто право на перерахунок він набув з 01 квітня 2018 року.

Суд вважає, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 03 квітня 2018 року відповідно до заяви від 03.04.2018 за заявленою довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, застосовувати механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, характерний для особи, яку направлено у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС без застосування методу розрахунку характерного для виконання робіт вахтовим методом є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративнйи позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Білоцерківського об'єднаеного управління пенсійного фонду України Київської області (код 41249051, вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117) щодо непризначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_5 (код1307206417, АДРЕСА_1, 09100) згідно довідки №19-78-18/Д-57 від 02.04.2018 р. про заробітну плату в зоні відчуження в період з 05.05.1986 р. по 08.05.1986 р.

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з 03.04.2018 року відповідно до заяви від 03.04.2018 р. за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №19-78-18/Д-57 від 02.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.