Рішення № 80258338, 04.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2019 року Справа № 0840/3796/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72316, АДРЕСА_1)

до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26)

про визнання протиправним та скасування припису,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 12.07.2018 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, винесений відносно позивача.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3796/18 та призначено судове засідання на 16.10.2018.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2018 відкладено розгляд справи до 31.10.2018.

Ухвалою суду від 31.10.2018, за клопотанням позивача, відкладено розгляд справи до 05.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт відповідачем складено акт №70, яким зафіксовано внесення позивачем недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт від 31.12.2013 №ЗП083133620364 та виконання коригування проектної документації і початок будівельних робіт без подання інформації до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про коригування. Відповідачем винесено припис від 12.07.2018, яким від ОСОБА_1 вимагається припинити будівельні роботи з моменту отримання припису та в термін до 12.09.2018 привести документацію по будівництву у відповідність згідно вимог діючого містобудівного законодавства. Позивач не погоджується з даним приписом та зазначає, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено відповідальність для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а не для фізичних осіб, якою є ОСОБА_1 Крім того, проведення перевірки даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт можливе протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів, тобто в даному випадку могло здійснюватися до квітня 2014 року. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Відповідач до суду жодного разу не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань, заяв або відзиву на позов відповідачем не надано.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

05.12.2018 від представника позивача надійшла заява (вх. №39831), в якій він просить суд розглянути справу у порядку письмового провадження.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч. 3 ст. 194 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням заяви представника позивача, неявки відповідача, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 05.07.2018 №21 та направлення від 05.07.2018 №70 відповідачем у період з 05.07.2018 по 18.07.2018 здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об’єкті «реконструкція магазину промислових товарів за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Белякова, 280-А». За наслідками перевірки складено акт №70, яким зафіксовано внесення позивачем недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт від 31.12.2013 №ЗП083133620364 та виконання коригування проектної документації і початок будівельних робіт без подання інформації до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про коригування. З висновками відповідача ОСОБА_1 не погодилась, про що зазначила в самому акті перевірки.

У зв’язку із виявленням вказаних порушень відповідачем складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.07.2018 та припис від 12.07.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних нор, стандартів і правил, яким від ОСОБА_1 вимагається припинити будівельні роботи на об’єкті «реконструкція магазину промислових товарів за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Белякова, 280-А» з моменту отримання припису та в термін до 12.09.2018 привести документацію по будівництву вищезазначеного об’єкта у відповідність згідно вимог діючого містобудівного законодавства.

Не погоджуючись з даним приписом, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Спірні правовідносини регламентуються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 N 208/94-ВР, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Абзацом п’ятим частини першої статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що об’єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Суб’єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Вимоги містобудівної документації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами містобудування (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до вимог частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об’єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб’єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об’єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об’єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об’єкта;

4) перевірка виконання суб’єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб’єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Проаналізувавши наведені законодавчі приписи, суд критично ставиться до тверджень позивача про безпідставність проведення перевірки та винесення припису з мотивів того, що ОСОБА_1 є фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, оскільки державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об’єктах будівництва, при цьому обмежень щодо того, що замовником об’єкта будівництва, що підлягає перевірці, може бути виключно юридична особа або фізична особа-підприємець, законодавством не передбачено.

Також суд не приймає посилання позивача на порушення строків проведення перевірки у зв’язку із тим, що статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено перелік підстав для проведення позапланової перевірки, які не мають обмежень щодо строків проведення; у зв’язку із тим, що матеріали справи не містять наказу про проведення перевірки, встановити підстави для її проведення неможливо.

Зазначення недостовірних відомостей в декларації та здійснення будівництва на підставі проектної документації, яка розроблена без містобудівних умов, є самостійними видами правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за вчинення яких передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 N 208/94-ВР

Відповідно до пункту 1 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 16 зазначеного Порядку № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За результатами дослідження оскаржуваного припису від 12.07.2018 суд доходить висновку про його протиправність та необхідність скасування з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуваний припис, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб’єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб’єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб’єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідачем відзиву на позов або будь-яких доказів не подано, поважних причин неподання відзиву не повідомлено.

В той же час, ані акт перевірки №70, складений за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, ані припис, винесений внаслідок проведення позапланового заходу державного нагляду, не містять жодних пояснень та конкретики, які саме недостовірні дані внесено ОСОБА_1 у декларацію про початок виконання будівельних робіт та які саме коригування проектної документації нею виконано, яким чином встановлено такі порушення та чим вони підтверджуються, отже оскаржуваний припис як рішення суб’єкта владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 12.07.2018 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, винесений відносно ОСОБА_1.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (72316, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26; код ЄДРПОУ 02140811).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 04.03.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко