Рішення № 80258265, 01.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2019 року Справа № 280/405/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 26 протоколу № 127 від 14.12.2018 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.08.1971 по 11.09.1989. В 2014 році був призваний за мобілізацією та проходив військову службу в Збройних силах України за мобілізацією та проходив військову службу в Збройних силах України з 06.09.2014 по 09.09.2015. З 01.11.2014 по 28.12.2014 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції.

Позивачу під час первинного медичного огляду 15 листопада 1984 року встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ВТЭ-25 №076144. Захворювання отримано при виконанні обов'язків військової служби (а.с. 15)

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0968503 від 06 червня 2018 року за наслідками повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності з 29 травня 2018 Захворювання, так пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 16).

Позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 грудня 2018 року №127 вбачається, що розглянувши подані позивачем документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 змінено групу інвалідності понад дворічний термін. Зазначено, що на час первинного встановлення інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №2011 дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Приписами ч. 1 ст. 16 Закону №2011 визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Отже, Закон №2011 пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Статтею 16 Закону №2011 встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Разом з тим, порядок, у якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги залежить від часу встановлення інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).

Пунктом 8 Порядку №975 визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Згідно документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, позивачу за наслідками первинного огляду було встановлено з 15.11.1989 ІІІ групу інвалідності внаслідок отриманого захворювання при виконанні обов'язків військової служби.

На час первинного встановлення інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме: з 29.05.2018 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, так пов'язаного із захистом Батьківщини.

Отже, позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.

Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, суд вважає помилковим твердження позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням ІІ групи інвалідності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Суд не приймає до уваги доводів позивача, що п. 4 ст. 16-3 Закону не може застосовуватись його, оскільки дана норма застосовується до військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів, а позивач є особою, яка звільнена з військової служби, однак, позивач є особою з інвалідністю, яка пов'язана із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, а згідно п. 2 ч. 1 Закону №2011 його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Окрім того, стаття 16-3 Закону регулює призначення і виплату одноразової грошової допомоги, а не здійснення доплат, як вважає позивач.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.03.2019.

Суддя М.С. Лазаренко