Рішення № 80257934, 05.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р. Справа№200/1828/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що рішенням Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2018 року № 40 в задоволенні його заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відмовлено з посиланням на недостатність пільгового стажу.

Рішення отримав від відповідача лише наприкінці листопада 2018 року разом з трудовою книжкою.

Вказане рішення вважав протиправним, оскільки в підтвердження стажу надав і трудову книжку, і інші необхідні документи, зокрема уточнюючі довідки.

У зв’язку з наведеним, вважаючи свої права порушеними, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2018 року № 40 про відмову у призначенні йому пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (список №1);

- зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області повторно розглянути його заяву від 08 лютого 2018 року про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням підземного стажу за списком № 1 за період роботи з 28 грудня 1983 року по 21 листопада 1984 року, з 02 березня 1987 року по 10 червня 1992 року на посаді електрослюсаря підземного на шахті «XXV з'їзду КПРС» Виробничого об'єднання «Макіїввугілля», з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року на посаді електрослюсаря підземного на шахті «Чайкіно» Виробничого об'єднання «Макіїввугілля», а також період навчання з 01 вересня 1980 року по 22 грудня 1983 року за професією електрослюсар підземний в середньому міському професійно-технічному училищі № 104 м. Макіївка та період служби в лавах Радянської армії з 11 грудня 1984 по 22 грудня 1986 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року допущено заміну відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області його правонаступником – Маріупольським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області; у відповідача витребувані докази.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було. Пояснень щодо поважних причин його неподання – до суду не подано.

З огляду на наведене неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин судом кваліфіковано як визнання позову (ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що 08 лютого 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2018 року № 40 «Про відмову в призначенні пенсії» в призначенні такої пенсії відмовлено у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Рішення мотивовано тим, що страховий стаж роботи заявника складає 23 роки 05 місяців 06 днів, з них пільговий стаж роботи за списком № 1 відсутній.

Відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивача:

- з 28 грудня 1983 року по 21 листопада 1984 року, з 02 березня 1987 року по 10 червня 1992 року на посаді електрослюсаря підземного на шахті «XXV з'їзду КПРС» Виробничого об'єднання «Макіїввугілля»;

- з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року на посаді електрослюсаря підземного на шахті «Чайкіно» Виробничого об'єднання «Макіїввугілля».

Підставою для не зарахування вказаних періодів до пільгового стажу, як зазначено в рішенні, стало те, що неможливо провести перевірку первинних документів, оскільки згідно з даними ІКІС ПФУ: підсистема «Відомості з реєстру страхувальників» підприємство знаходиться на підконтрольній українській владі території та не пройшло перереєстрацію на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку №1.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Орган Пенсійного фонду України не зарахував до пільгового стажу періоди роботи позивача з 28 грудня 1983 року по 21 листопада 1984 року та з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року виходячи з того, що підприємство знаходиться на підконтрольній українській владі території та не пройшло перереєстрацію а територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, у зв’язку з чим неможливо провести перевірку первинних документів.

Суд вважає такі посилання неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Неможливість проведення перевірки довідок та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.

Відповідно до трудової книжки позивач з 28 грудня 1983 року по 21 листопада 1984 року, з 02 березня 1987 року по 10 червня 1992 року працював на посаді електрослюсаря підземного на шахті «XXV з'їзду КПРС» Макіївського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з повним робочим днем в шахті.

Крім того, в трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру виконуваної роботи позивача у відповідний період на посаді, що віднесена до списку №1, що не потребує уточнюючої довідки.

Вказані спірні періоди роботи позивача є періодами до законодавчого введення атестації робочих місць (Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, набрав чинності з 21.08.1992 року).

Аналогічне зазначено в п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, відповідно до якого при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України зобов’язаний був зарахувати вказаний період до пільгового стажу роботи позивача.

Відповідно до трудової книжки позивач з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року працював на посаді електрослюсаря підземного на шахті «Чайкіно» Виробничого об'єднання «Макіїввугілля».

Пільговий характер роботи не підтверджений записами в трудовій книжці, у зв’язку з чим потребував надання уточнюючої довідки.

Позивачем до позову додана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, а саме довідка від 10 серпня 2015 року №58 про пільговий характер роботи по списку №1, в якій зазначено, що в період з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року позивач працював повний робочий день під землею в шахті на посаді електрослюсаря підземного, що віднесена до списку №1; містяться посилання на накази про атестацію робочого місця позивача.

Також позивачем щодо спірних періодів надані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 04 серпня 2015 року №11-52/341 та від 07 серпня 2015 року №105-15/1157, з яких вбачається, що із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду України сплачувалися страхові внески.

Разом з тим, в переліку наданих заявником документів, які аналізувалися відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, такі довідки відсутні. Посилання про її неприйняття з тих чи інших причин – в рішенні не зазначено.

Позивач посилався на те, що відповідач не прийняв до уваги ці довідки, вказавши що вони складені на непідконтрольній українській владі території.

Дії відповідача щодо неприйняття таких довідок в даній справі не оскаржуються.

Отже, вказані довідки відповідачем в оскарженому рішенні не досліджувалися та не аналізувалися. Разом з тим вони мали значення для правильного вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії, адже вони визначають пільговий характер роботи позивача, що є умовою для призначення пенсії для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При цьому орган Пенсійного фонду України при аналізі таких довідок має виходити з того, що з огляду на загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (а саме «намібійські винятки», сформульовані Судом щодо окупованих територій, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян) та в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Щодо періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 22 грудня 1983 року за професією електрослюсар підземний в середньому міському професійно-технічному училищі № 104 м. Макіївка, відомості щодо якого занесені до трудової книжки позивача.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Після закінчення навчання позивач в межах встановленого строку був зарахований на роботу за набутою професією на посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на наведене, він мав право на зарахування періоду навчання до пільгового стажу роботи.

Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби з 11 грудня 1984 по 22 грудня 1986 року (військовий квиток №8717425), відомості щодо якого занесені до трудової книжки позивача.

Відповідно до абз. 2 п.1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивач на момент призову на строкову військову службу працював за професією та займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на наведене, він мав право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Між тим питання про зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду його навчання з 01 вересня 1980 року по 22 грудня 1983 року та періоду проходження ним строкової військової служби з 11 грудня 1984 по 22 грудня 1986 року – в оскарженому рішенні не досліджувалося та не аналізувалося.

Разом з тим вказане питання мало бути вирішено відповідачем.

Отже, відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, і вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного органу України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов’язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Виходячи з наведеного порушене право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення органу Пенсійного фонду України із зобов’язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням періодів його роботи 28 грудня 1983 року по 21 листопада 1984 року та з 02 березня 1987 року по 10 червня 1992 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та вирішенням питання про зарахування до такого стажу періоду роботи з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року, періоду його навчання з 01 вересня 1980 року по 22 грудня 1983 року та періоду проходження ним строкової військової служби з 11 грудня 1984 по 22 грудня 1986 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (85105, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. 13 розстріляних, 226а, ІПН НОМЕР_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2018 року № 40 «Про відмову в призначенні пенсії», прийняте щодо ОСОБА_1.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2018 року із зарахуванням періодів його роботи з 28 грудня 1983 року по 21 листопада 1984 року та з 02 березня 1987 року по 10 червня 1992 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та вирішенням питання про зарахування до такого стажу періоду його роботи з 20 липня 1992 року по 21 жовтня 1999 року, періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 22 грудня 1983 року та періоду проходження ним строкової військової служби з 11 грудня 1984 по 22 грудня 1986 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (85105, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. 13 розстріляних, 226а, ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 05 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.