Рішення № 80257801, 30.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року Справа № 804/3477/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кучми К.С.

при секретарі судового засідання – Чорній М.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов і припису, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області від 11.04.2018 року №15/4.3-4/168; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області від 11.04.2018 року №15/4.3-4/169; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області від 23.03.2018 року №15/4.3-4-7.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що уповноваженими представниками ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування за місцем підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та складено акт, в якому зроблено висновок про наявність порушень законодавства про працю, а також винесено припис про усунення виявлених порушень, з якими позивач не погоджується з підстав невідповідності висновків фактичним обставинам справи. Також, позивач зазначає, що відповідачем на підставі висновків акту інспекційного відвідування було винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, з якими вона не погоджується, оскільки вважає, що дані рішення суб'єкта владних повноважень винесені не обґрунтовано. Враховуючи зазначене, позивач звернулася до суду щодо визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів, та визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень.

У судове засідання з’явилася позивач та її представник, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та врахувати їх відповідь на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що на підставі наказу було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_5, під час якого виявлено порушення вимог законодавства про працю. На підставі акту винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 223380 грн. Також, на підставі акту за порушення законодавства про працю та зайнятість населення було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3 723 грн. Враховуючи виявлені порушення, Головним управлінням ОСОБА_4 у Дніпропетровській області винесено припис про їх усунення. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає припис та постави такими, що складені на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просила суд у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача посилалась на документальне спростування доводів, викладених у відзиві на позов, зокрема, на підтвердження усунення виявлених порушень на виконання припису, в установлений у ньому строк, та як наслідок відсутність підстав щодо винесення постанови № 15/4.3-4/169 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_5 у сумі 3 723 грн.

В запереченнях на відповідь позивача представник відповідача наголошувала про недотримання ФОП ОСОБА_5, як роботодавцем, порядку оформлення трудових відносин з найманими працівниками, вважає що штрафи, накладені на позивача постановами є саме фінансовими санкціями за недотримання законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, пояснення свідка ОСОБА_6, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 16.03.2018 року по 19.03.2018 року посадовою особою Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за місцем провадження підприємницької діяльності: магазин продукти «Мельниця», м.Нікополь, пр.Трубників, 39.

За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 15/4.3-4 від 19.03.2018 року, в якому у висновках встановлено порушення законодавства про працю.

Також 23.03.2018 року відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень № 15/4.3-4-7 від 23.03.2018 року.

Не погоджуючись із отриманим приписом, представник позивач направила лист на адресу відповідача, в якому виклала свої заперечення щодо висновків інспекційного відвідування, які викладені в акті та зазначила про спростування виявлених порушень, які викладені у приписі.

Проте, Головним управлінням ОСОБА_4 у Дніпропетровській області на підставі висновків акту інспекційного відвідування № 15/4.3-4 від 19.03.2018 року було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 15/4.3-4/168 від 11.04.2018 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_5 штраф у розмірі 223 380 грн.

Також, 11.04.2018 року відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 15/4.3-4/169 від 11.04.2018 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_5 штраф у розмірі 3 723 грн.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.2 ст.259 КЗпП України, центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» створено Державну службу України з питань праці.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (ОСОБА_4) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області від 11.04.2018 року №15/4.3-4/168, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.ч.2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою ОСОБА_4 чи її територіального органу.

Під час перевірки було виявлено та зафіксовано в акті інспекційного відвідування №15/4.3-4 від 19.03.2018 року порушення вимог законодавства про працю, а саме, в порушення п.6 ч.1 ст. 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_5 трудові договори з двома найманими працівниками у письмовій формі не укладала. Картка реєстрації об'єкта торгівлі магазину «Мельниця», де відображається режим роботи магазину або інший документ про затвердження режиму роботи магазину, до інспекційного відвідування надано не було.

Як зазначив відповідач, згідно вивіски, розміщеної на вході до магазину, магазин працює 24 години. Станом на 13:00 год. 16.03.2018 року у приміщенні торгового залу магазину продукти «Мельниця» (близько 70 кв.м.), крім ФОП ОСОБА_5, за прилавками магазину здійснювали торгівлю продовольчими товарами ще дві особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до письмових пояснень зазначеними особами, на робочі місця продавців допустила ФОП ОСОБА_5 для проходження стажування, санітарної книжки на руках не має, заяви на прийом на роботу не писались.

На письмовий запит відповідача щодо надання документів, позивач 16.03.2018 року надала наступні документи, у тому числі: заяву ОСОБА_8 про прийняття на стажування від 14.03.2018 року, заяву ОСОБА_9 від 30.11.2017 року про прийняття на роботу продавцем продовольчих товарів з 01.12.2017 року; повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_9, з відміткою штампу про отримання Нікопольською ОДПІ 30.11.2017 р. №27901; наказ про прийняття на роботу продавця ОСОБА_9 від 30.11.2017 р. №1/30.

Також, 19.03.2018 року позивачем додатково було надано наказ від 13.03.2018 року №13/03 «Про прийняття на роботу» ОСОБА_6 продавцем продовольчих товарів з 14.03.2018 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_8 від 16.03.2018 року, з відміткою штампу про отримання Нікопольською ОДПІ 16.03.2018 року №9046706715, та особисту медичну книжку на ім'я ОСОБА_8 для виконання обов'язків продавця магазину «Мельниця», яка видана закладом охорони здоров'я 12.02.2018 року.

Згідно наказу від 15.03.2018 року №16/03-к «Про прийняття на роботу ОСОБА_7І.», ОСОБА_7 прийнята на постійне місце роботи на посаду продавця магазину «Мельниця» з 16.03.2018 року. До інспектування була надана особиста заява від 16.03.2018 року та повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_7 від 16.03.2018 року, з відміткою штампу про отримання Нікопольською ОДПІ 16.03.2018 року №9046715428, санітарна книжка на ім'я ОСОБА_7

Але, згідно письмових пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 16.03.2018 року, що були надані інспектору о 13:00 год., вони зазначили, що були допущені на робочі місця для проходження стажування.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у поясненнях ОСОБА_7 зазначила, що заяву щодо прийняття на роботу вона не писала.

Частиною 3 ст.24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 визначено «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», яким визначено, що установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ОСОБА_4 України від 03.08.2015 p. №1364/24/21/01/2298-15 «Щодо подання Повідомлення про прийняття працівника на роботу», повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною вкладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

Проте, як зазначено ОСОБА_8, вона була фактично допущено до роботи 14.03.2018 року згідно наказу № 14/03-к без попереднього повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як передбачає Порядок № 413, оскільки повідомлення про її прийняття на роботу надано до Нікопольською ОДПІ лише 16.03.2018 року, що підтверджується штампом про отримання від 16.03.2018 р.

Отже, судом встановлено, що в порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, два наймані працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом та повідомлення Державної фіскальної служби про їх прийняття на роботу.

Разом з тим, з пояснення ФОП ОСОБА_5 магазин працює з 8:00 до 22:00 години, проте, згідно із карткою реєстрації об'єкта торгівлі №108 від 12.10.2017 року, режим роботи: літній – цілодобово, зимовий – цілодобово.

Також, пояснення позивачем причин допущення найманих до роботи без укладення трудового договору та без попереднього повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з Адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не надано.

Таким чином, згідно із абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, яким передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення відповідає встановленого штрафу у розмірі 223380 грн. (30 розмірів х 3723,00 грн. мінімальна заробітна плата х 2 працівники).

Отже, суд вважає правомірною постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області від 11.04.2018 року №15/4.3-4/168, , якою накладено на ФОП ОСОБА_5 штраф у розмірі 223 380 грн. та такою, що не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11.04.2018 року №15/4.3-4/169 та визнання протиправною та скасування припису про усунення виявлених порушень від 23.03.2018 року №15/4.3-4-7, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст.24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Згідно із ст.29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України 29.07.1993 р. №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2. стверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша) (п.2.5 Інструкції).

Також, згідно із п.7.1 вказаної Інструкції, на підприємстві повинна вестися книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Так, вимоги припису про усунення виявлених порушень №15/4.3-4-7 від 19.03.2018 року спростовуються наступними письмовими доказами:

- по п.1 - копіями трудових договорів між ФОП ОСОБА_5, яка використовує найману працю, та працівниками ОСОБА_9 (договір від 01.12.2017 року), ОСОБА_8 (договір від 14.03.2018 року), ОСОБА_7 (договір від 16.03.2018 року);

- по п.2 - особистою медичною книжкою ОСОБА_7 серія 1ААВ № 345222;

- по п.3 - копією наказу №14/03-к від 13.03.2018 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_6С.»; копією повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_8 на роботу; копією трудової книжки ОСОБА_8; копією особової картки працівника ОСОБА_8; копією наказу № 16/03-к від 15.03.2018 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_7І.»; копією повідомленням про прийняття працівника ОСОБА_7 на роботу; копією трудової книжки ОСОБА_7; копією особової картки працівника ОСОБА_7;

- по п.4 - журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, в якому зроблені відмітки про проходження вказаними працівниками інструктажів з питань охорони праці у встановленому законом порядку, та підписи вказаних працівників, який пронумеровано, прошнуровано та скріплено підписом ФОП ОСОБА_5;

- по п.5 - трудовою книжкою ОСОБА_9 АХ № 556562 від 01.12.2017 року, трудовою книжкою ОСОБА_7 АХ № 694511 від 16.03.2018 року;

- по п.6 - наявними підписами працівників ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у графі «Підпис працівника» розділу IV «Призначення і переведення» Особових карток вказаних працівників;

- по п.7 - книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, яка належним чином пронумерована, прошнурована та скріплена підписом ФОП ОСОБА_5

За клопотанням представника позивача, у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_6, яка надала показання суду щодо працевлаштування, графіку роботи, оплати праці, тощо.

Судом було викликано в якості свідка ОСОБА_7, проте, викликана особа до суду не прибула. Конверти повернулися на адресу суду з відміткою поштового зв’язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Суд звертає увагу, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.05.2018 року по справі № 182/2295/18, було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 10/4.3-4 від 23.03.2018 р., - 19.03.2018 р. о 13.00 год. під час проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження підприємницької діяльності – магазині продуктів „Мельниця” по пр.Трубників, 39 у м.Нікополі було встановлено, що ОСОБА_1, будучи посадовою особою, відповідальною за додержання трудового законодавства та на яку покладено організаційно-розпорядчі функції, допустила порушення порядку оформлення трудових відносин, а саме: два найманих працівника – продавці продовольчих товарів магазину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 16.03.2018 о 13.00 год. були допущені до роботи без укладення трудового договору та повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушила вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

Проаналізувавши наявні докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки факт порушення нею вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу у суді не знайшов свого підтвердження, а виявлені станом на 19.03.2018 порушення вже були усунені, а тому провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП – закрито, у зв’язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набула чинності 15.05.2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Проте, відповідачем було винесено оскаржувану постанову №15/4.3-4/169 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 3 723 грн., на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, тому суд вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Також визнає протиправним та скасовує припис про усунення виявлених порушень від 23.03.2018 року №15/4.3-4-7 з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 975,84 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції № 16028509 від 02.05.2018 року на суму 2271,04 грн. та оригіналом квитанції № 16028474 від 02.05.2018 року, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи, що судом частково задоволено позов, виходячи з положень ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 11.04.2018 року № 15/4.3-4/169, прийняту Головним управлінням ОСОБА_4 у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати припис від 23.03.2018 року № 15/4.3-4-7, прийнятий Головним управлінням ОСОБА_4 у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Казакова, буд.3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя ОСОБА_11