Рішення № 80257691, 01.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року ОСОБА_1Справа № 140/28/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4, позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – ОСОБА_1 ОУПФ України Волинської області, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 20.09.2018 та зобов’язання призначити пенсію по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12:00 год. 05.02.2019 (а.с. 1). 05.02.2019 оголошено перерву у розгляді справи за клопотанням представника позивача до 12:00 год. 18.02.2019, а 18.02.2019 оголошено перерву у розгляді справи у зв’язку з необхідністю одержання нових доказів до 10:00 год. 01.03.2019 (а.с. 36-37, 46).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ОСОБА_1 ОУПФ України Волинської області від 20.09.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у зв’язку з відсутністю страхового стажу, що дає право на призначення пенсії по віку. Відповідно до оскаржуваного рішення період роботи з 20.12.1985 по 01.01.1994 не зараховано, оскільки неможливо прочитати печатку організації при звільненні.

Однак, позивач з такими твердженнями не погоджується та зазначає, що в трудовій книжці проставлена основна печатка Ворошиловградського СРСУ «Ворошиловградліфт» при прийнятті її на роботу 20.12.1985.

Відповідно до запису від 01.01.1994 позивач була звільнена по переведенню до СРСУ «Сєвєродонецькліфт» у складі учасника СРСУ «Сєвєродонецькліфт», що підтверджується проставленою печаткою відділу кадрів та підписом керівника відділу кадрів.

З метою отримання підтверджуючої довідки про спірний період роботи позивач зверталася до ДП «СРБУ «Сєвєродонецькліфт», однак дане підприємство припинило свою діяльність, а документи про підтвердження стажу роботи позивача з 1985 року по 1994 рік до архівної установи, не здало.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача та зазначає, що згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка.

На думку позивача, усі записи у її трудовій книжці, зокрема, в період роботи з 20.12.1985 по 01.01.1994 виконані з дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 08.06.2001, що надає можливість для призначення позивачу пенсії по віку, оскільки стаж є достатнім і підтверджений необхідними документами.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 14-16) відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що згідно з поданими ОСОБА_4 документами, період роботи з 20.12.1985 по 01.01.1994 неможливо зарахувати до страхового стажу у зв’язку з неможливістю прочитання печатки організації при звільненні.

Для надання практичної допомоги позивачу ОСОБА_1 ОУПФ України Волинської області був надісланий запит 11.07.2018 до ГУ ПФУ в Луганській області з проханням видати уточнюючу довідку про період роботи у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт», однак 14.08.2018 надійшла відповідь про неможливість підтвердження стажу, оскільки м. Луганськ розташоване на тимчасово окупованій території.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в червні 2018 звернулася до ОСОБА_1 ОУПФ України у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком та відповідно до розписки-повідомлення разом із заявою були подані такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного коду; документи про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт; трудова книжка та свідоцтво про народження дитини (а.с. 17-18).

20.09.2018 ОСОБА_1 ОУПФ України у Волинській області прийняло рішення про відмову у призначення пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю довідки про роботу 1985-1991 років. Період роботи з 20.12.1985 по 01.01.1994 не можливо зарахувати до загального страхового стажу у зв’язку з неможливістю прочитання печатки організації при звільненні.

З вказаного рішення вбачається, що для надання практичної допомоги позивачу ОСОБА_1 ОУПФ України Волинської області був надісланий запит від 11.07.2018 № 7375/02-20-07 до ГУ ПФУ в Луганській області з проханням видати уточнюючу довідку про період роботи у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт», однак 14.08.2018 надійшла відповідь про неможливість підтвердження стажу, оскільки м. Луганськ розташоване на тимчасово окупованій території. Згідно з поданими документами, страховий стаж ОСОБА_4 становить 18 років 4 дні, що не дає права на призначення пенсії по віку. Інших документів, які підтверджують стаж роботи ОСОБА_4 не надано (а.с. 23).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: із записів трудової книжки, позивач 20.12.1985 прийнята на роботу електромеханіком 1-го розряду на дільницю №3 Ворошиловградського СРСУ «Ворошиловградліфт»; 01.09.1987 в зв’язку з введенням нових тарифних умов присвоєно посаду ліфтера; 01.01.1994 звільнена за пунктом 5 статті 36 КЗпП України по переводу в СРСУ «Сєвєродонецькліфт» (а.с. 7-9).

При цьому, в матеріалах справи наявний лист Маріупольського електромеханічного технікуму від 19.02.2019 № 174, з якого слідує, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчалася у Жданівському технікумі міського електротранспорту (який перейменовано на Маріупольський електромеханічний технікум) з 01.09.1987 по 30.03.1990 за спеціальністю «Електромеханічне обладнання громадських будівель і комунальних підприємств» на заочному відділенні за направленням Ворошиловградського СРСУ «Ворошиловградліфт», вказане підтверджується направленням Ворошиловградського СРСУ «Ворошиловградліфт» від 19.06.1987; довідкою від 12.02.1990 № 16; витягом з трудової книжки ОСОБА_4 (а.с. 56-60).

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що наданими документами підтверджено факт роботи ОСОБА_4 в період з 20.12.1985 по 01.01.1994 у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт».

Відтак, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_4 з 20.12.1985 по 01.01.1994 у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт» підлягає зарахуванню до страхового стажу.

На думку суду, записи в трудовій книжці про роботу позивача в період з 20.12.1985 по 01.01.1994 у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт» відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи переведення на іншу посаду, номери наказів та їх дати, посади на яких працювала позивач та відбиток печаток підприємств при прийнятті та звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Поряд з цим суд зазначає, що нечіткий відбиток печатки підприємства, проставленої у трудовій книжці позивача при звільненні її з роботи, не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Крім того, іншими документами, дослідженими в ході судового розгляду справи, підтверджено, що в спірний період позивач працювала саме у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт».

ОСОБА_1 ОУПФ України у Волинській області не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність (чіткість) записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу на те, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 06.03.2018 справа № 754/14898/15-а.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що ОСОБА_4 в період з 20.12.1985 по 01.01.1994 працювала у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт», а тому страховий стаж роботи ОСОБА_4 становить понад 25 років і підтверджується належними і достатніми доказами, що дає їй право на призначення пенсії за віком.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору, прийняте відповідачем рішення як суб’єктом владних повноважень, перевірялося судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На думку суду, оскаржуване рішення від 20.09.2018 не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії по віку ОСОБА_4 відповідно до Закону № 1058-IV, тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 ОУПФ України у Волинській області від 20.09.2018 про відмову в призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_4 та зобов’язання відповідача призначити та нарахувати ОСОБА_4 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення такого права, зарахувавши у страховий стаж роботу за період з 20.12.1985 по 01.01.1994 у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт».

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним щодо захисту порушених прав позивача.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 29.12.2018 № 0.0.1226864496.1.

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Волинської області про відмову в призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_4 від 20 вересня 2019 року.

Зобов’язати ОСОБА_1 об’єднане управління Пенсійного Фонду України Волинської області призначити та нарахувати ОСОБА_4 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення такого права, зарахувавши у страховий стаж роботу за період з 20 грудня 1985 року по 01 січня 1994 року у Ворошиловградському СРСУ «Ворошиловградліфт».

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Волинської області судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 (45699, Волинська обл., Луцький р-н, с. Моташівка, вул. Солов’їна, 22, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_1 об’єднане управління Пенсійного Фонду України Волинської області (43005, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 40370530).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 06 березня 2019 року.