Рішення № 80257661, 06.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2775/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1П.) звернувся із позовом до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Ковельське ОУПФ) про зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2, на підставі записів у трудовій книжці про роботу на посадах електро-, газоелектрозварювальника в Ковельському управлінні осушувальних систем з 14.09.1981 по 13.10.1981 та з 18.03.1985 по 28.10.1985, в кооперативі «Сантехніка» з 01.02.1990 по 01.07.1992 та на приватному будівельно-комерційному підприємстві «Голядин» з 01.07.1992 по 21.08.1992, про службу в ОСОБА_2 з 31.10.1981 по 26.12.1984, та на підставі диплому А №892219 від 02.11.1987 про навчання в Ковельському професійно-технічному училищі №5 з 01.09.1978 по 22.07.1981, з для звернення з заявою (19.04.2018) до Ковельського ОУПФ про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 19.04.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу першого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки має достатній пільговий стаж роботи та досяг відповідного пенсійного віку для призначення пільгової пенсії. Проте, рішенням Ковельського ОУПФ від 27.07.2018 йому відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки у нього відсутній необхідний пільговий стаж.

Із таким рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним, оскільки ним надані всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а відмова відповідача зарахувати у пільговий трудовий стаж роботу електро-, газоелектрозварювальника в Ковельському управлінні осушувальних систем з 14.09.1981 по 13.10.1981 року та з 18.03.1985 по 28.10.1985, в кооперативі «Сантехніка» з 01.02.1990 по 01.07.1992, в приватному будівельно-комерційному підприємстві «Голядин» з 01.07.1992 по 21.08.1992, службу в ОСОБА_2 з 31.10.1981 по 26.12.1984, навчання в Ковельському професійно-технічному училищі №5 з 01.09.1978 по 22.07.1981 на підставі диплому А №892219 від 02.11.1987, у зв’язку з відсутністю необхідних документів на підтвердження пільгового характеру роботи у вказані періоди, є порушенням його конституційного права на соціальний захист та досягнувши 55 – річного віку, при наявності достатнього стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці, набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що при зверненні за пенсією позивач не надав документів, необхідних для підтвердження стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2, в повному обсязі. При цьому, його письмово було повідомлено про необхідність подання додаткових документів не пізніше трьох місяців з дня звернення за пенсією та відповідно до абзацу 3 пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в заяві про призначення пенсії зроблено відповідний запис, видано розписку-повідомлення, в якій зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії.

Відповідач зазначив, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах такі як, зайнятість протягом повного робочого дня, що згідно абзацу першого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є однією з основних умов для зарахування стажу як пільгового та призначення пільгової пенсії, для врахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на посаді електрозварника, газозварника згідно інших, окрім підтверджених записів трудової книжки немає підстав.

Стосовно неврахування до пільгового стажу періодів навчання та проходження військової служби відповідач повідомив, що до пільгового стажу зараховується період навчання лише в тому разі, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац перший частини 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), а якщо навчання відбувалось до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» - в разі, якщо після навчання безпосередньо слідувала пільгова робота.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно раніше діючого законодавства - якщо призов на військову службу був безпосередньо з пільгової роботи, та після звільнення з військової служби слідувала пільгова робота (в незалежності від кількості пройденого часу при умові, що відсутні будь-які періоди інакшої роботи).

Оскільки позивач не надав необхідних документів на підтвердження пільгового характеру роботи з 14.09.1981 по 13.10.1981, який слідував за періодом навчання та передував військовій службі, для зарахування всіх цих періодів до пільгового стажу немає підстав.

Також відповідач вказав, що періоди роботи: з 18.03.1985 по 28.10.1985 в Ковельському управлінні осушувальних систем (7 місяців, 10 днів), з 15.04.1986 по 13.01.1990 в Ковельському СПМК-17 треста «Волиньагроспецмонтаж» (3 роки, 7 місяців, 29 днів) не підтверджено уточнюючими довідками; з 01.02.1990 по 01.07.1992 в кооперативі «Сантехніка» не може бути зарахований до пільгового, оскільки для підтвердження вказаного стажу надано уточнюючу довідку без вихідного номера, без зазначення найменування підприємства та без підпису керівника, до того ж завірену печаткою не цього кооперативу, а приватного будівельно- комерційного підприємства «Голядин»; з 01.07.1992 по 22.02.2000 на приватному будівельно-комерційному підприємстві «Голядин» не може бути зарахований з таких підстав, що на підтвердження вказаного стажу надано уточнюючу довідку без вихідного номера, без зазначення найменування підприємства та без підпису керівника підприємства, також не надано доказів підтвердження проведення атестації робочих місць за умовами праці за вказаний період роботи.; з 28.02.2000 по 29.01.2001 в ТзОВ «Світанок» не підтверджений уточнюючою довідкою, а також не надано доказів проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Як зазначив відповідач, обов’язковість надання таких документів є імперативною вимогою законодавства, що регулює питання призначення пільгових пенсій та за їх відсутності органи Пенсійного фонду не мають права призначати пенсію на пільгових умовах для відповідної категорії осіб, оскільки органи державної влади, посадові особи в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З таких підстав вважає, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2, тому управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, 19.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Ковельського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Рішенням Ковельського ОУПФ від 27.07.2018 позивачу відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2. Відповідно до поданих документів було встановлено, що пільговий стаж позивача становить 4 роки 01 місяць 18 днів.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було враховано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.04.2018 №29/1018, відповідно до якого до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зараховано період роботи з 15.04.1986 по 13.01.1990.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою Пенсійний фонд України від 10.11.2006 №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Пунктом 3 Порядку №18-1 встановлено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.

Згідно із пунктом 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

Пунктом 16 Порядку №18-1 передбачено, що рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

З наведених норм слідує, що рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, є обов'язковими для органів пенсійного фонду України при виконанні покладених на них функцій.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.04.2018 №29/1018 позивачем не оскаржувалось, є чинним та було обов'язковим для виконання Ковельським ОУПФ при прийнятті рішення від 27.07.2018.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Ковельське ОУПФ при прийнятті рішення від 27.07.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 після досягнення віку 55 років згідно абзацу першого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення Комісії від 26.04.2018 №29/1018 діяло в межах наданих повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оскаржується рішення, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняте воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши відповідно до частини другої статті 2 КАС України рішення Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 27.07.2018, суд дійшов висновку, що воно є правомірним та скасуванню не підлягає, а відтак в задоволенні позову належить відмовити.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 243 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук