Рішення № 80257647, 20.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 лютого 2019 р. Справа № 120/4211/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство "Вінницьке лісове господарство"

про: визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що рішенням Вінницької міської ради від 23.08.2018 №1306 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою пров. Зелений м.Вінниця, оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні державного підприємства "Вінницьке лісове господарство". Вважаючи, вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Ухвалою суду від 10.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

26.12.2018 представником відповідача подано до суду відзив на позов, зі змісту якого вказав, що Вінницька міська рада вважає вимоги даного адміністративного позову необґрунтованими та незаконними, посилаючись на наступне.

Вінницька міська рада - це орган місцевого, самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно ст. 122 ЗК України.

Земельна ділянка, що була предметом заяви поданої позивачем відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного підприємства. «Вінницьке лісове господарство» (землі державної власності), даний факт підтверджується листом Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2015 за № 02-19/2258.

Згідно з п. «ґ» ст. 5 ЗК до основних принципів земельного законодавства належить забезпечення гарантій прав на землю. Під терміном «гарантія» ЗК розуміє спрямовані дії на забезпечення прав на володіння, користування та розпорядження землею всіх без винятку суб’єктів, які є учасниками земельних правовідносин.

Тобто, земельною ділянкою по пров. Зеленому, яка зазначена в заяві позивача, перебуває в законному користуванні державного підприємства «Вінницьке лісове господарство», право користування захитається Законом та не може бути безпідставно порушено.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з відповідною заявою до Вінницької міської ради, в місячний термін позивача було повідомлено про розгляд його заяви, рішенням від 23.08.2018 № 1306 відмовлено в наданні земельної ділянки в зв’язку з правом користування на неї іншої особи.

Вказали, що Вінницька міська рада здійснила всі необхідні дії згідно чинного законодавства щодо розгляду заяви ОСОБА_1

Щодо позовної вимоги Позивача з приводу зобов’язання Вінницької міської ради виділити позивачу виділити земельну ділянку площею 10 соток, зазначили, що дана вимога є незаконною, тому що суд при вирішенні даної категорії справ може лише зобов’язати відповідний орган місцевого самоврядування повторно розглянути заяву позивача, оскільки суд не являється розпорядником земель комунальної власності на території м. Вінниці.

Ухвалою від 26.12.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Вінницьке лісове господарство". Витребувано у третьої особи інформацію щодо права володіння/користування земельною ділянкою, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 відображеної на викопіюванні з чергового плану міста з нанесеними обмеженнями на використання територій за адресою: м.Вінниця, провулок Зелений, б.н.

05.02.2019 представником Вінницької міської ради подано додаткові пояснення на адміністративний позов, згідно яких вказали, що розглянувши заяву позивача та враховуючи Генеральний план міста та план зонування території, керуючись п.34 ч.І ст.26, ч.І ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Вінницька міська рада прийняла рішення від 23.08.2018 № 1306, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі пров. Зеленого у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв’язку з тим, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні державного підприємства “Вінницьке лісове господарство”.

Відповідно до інформації отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань “Вінницьке лісове господарство” відноситься до державної форми власності.

Тобто, в даному випадку існує державне підприємство “Вінницьке лісове господарство”, якому надані землі лісогосподарського призначення в постійне користування. Дані землі перебувають в державній формі власності. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення набуте державним підприємством “Вінницьке лісове господарство” до прийняття нової редакції ЗК України, дані про земельну ділянку не внесені до Державного реєстру на нерухоме майно та право на землю не переоформлено відповідно до пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

На підставі наведеного Конституційний Суд України, серед іншого, дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768 через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Таким чином, право постійного користування земельними ділянками зберігається за користувачами без встановлення кінцевого строку.

05.02.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження, відкладено розгляд справи на 20.02.2019.

12.02.2019 третьою особою подано до суду пояснення щодо позову, згідно яких вказали, що згадана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Вінницьке лісове господарство» та знаходиться у кварталі 61 виділ 18 Вінницького лісництва.

Землі лісогосподарського призначення використовуються для потреб лісового господарства. Вилучення земель лісогосподарського призначення зі зміною цільового призначення здійснюється з дозволу Кабінету Міністрів України з обов’язковим відшкодуванням збитків та втрат лісогосподарського виробництва.

Зважаючи на зазначене вище ДП «Вінницький лісгосп» заперечує щодо позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надавши пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення даного позову з підстав викладених у відзиві, додаткових поясненнях на позов.

Представник третьої особи, заперечив щодо задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, виклавши свою правову позицію у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

14.08.2015 ОСОБА_1 звернувся із заявою до міського голови м. Вінниці щодо надання йому у власність земельної ділянки розміром 0*2 га, що розташована на початку провулку Зелений (додаток 1) у м.Вінниці.

14.09.2015 департаментом архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради листом за № С-01-76991 позивача повідомлено, що наявною інформацією в департаменті земельна ділянка розміром 0,2 га, що розташована на початку провулку Зелений в м. Вінниці відноситься до земель Вінницького обласного управління лісового господарства та частково в межах «червоних ліній» дороги (додаток 2).

Не погоджуючись з даною відповіддю, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2017 у справі №127/15896/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання рішення про відмову в наданні земельної ділянки недійсним.

05.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10 соток, яка розташована на початку провулку Зелений в м. Вінниці для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Листом від 05.07.2018 за № С-01 -48508/01-37 позивача повідомлено, що питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах м.Вінниці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах м.Вінниці буде підготовлено на розгляд виконавчого комітету міської ради.

Розглянувши, серед іншого, заяву позивача та враховуючи Генеральний план міста та план зонування території, керуючись п. 34 ч. І ст.26, ч. І ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рішенням 32 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 23.08.2018 №1306 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі пров. Зеленого у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" (пункт 7 додатку 2 до рішення міської ради від 23.08.2018 №1306).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Визначаючись щодо заявленого позову, суд керується та виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Закон України "Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В силу статті 25 Закону "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі п."б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).

Таким чином, частина 3 статті 123 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Оцінюючи спірне рішення та аналізуючи норми процитованого вище земельного законодавства, суд наголошує на тому, що законодавець чітко визначив, що за наслідком розгляду відповідного клопотання суб’єкт владних повноважень у місячний строк дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Судом встановлено, що розглянувши, серед іншого, заяву позивача та враховуючи Генеральний план міста та план зонування території, керуючись п. 34 ч. І ст.26, ч. І ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рішенням 32 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 23.08.2018 №1306 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі пров. Зеленого у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" (пункт 7 додатку 2 до рішення міської ради від 23.08.2018 №1306).

Судом досліджено лист-відповідь Управління Держгеокадастру у м.Вінниці Вінницької області від 23.11.2016 С-309/0-304/6-16 на звернення ОСОБА_1 від 22.11.2016, згідно якого вказано, що в Управлінні відсутня інформація з приводу запитуваної земельної ділянки, так як вказана земельна ділянка не проходила державну реєстрацію земельної ділянки і не вносилась до Державного земельного кадастру. Вказали щодо земельних ділянок, які незареєстровані або/та ненадані у власність/користування, то відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.11.2016 щодо земельної ділянки за адресою пров. Зелений м. Вінниця інформація відсутня.

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист-відповідь Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2015 №02-19/2258, згідно якого повідомлено гр. ОСОБА_1, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність відносить до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" у кварталі 80 виділ 5 Вінницького лісництва, землі державної власності.

Оцінюючи оскаржуване рішення відповідача на предмет його правомірності та обґрунтованості, суд зауважує, що під час розгляду даної адміністративної справи, досліджено витяг з плану зонування міста Вінниці з зазначенням планувальних обмежень на використання території М 1:2000, згідно якого визначена межа міста діюча (встановлені Постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 №401-VІІІ).

Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, п."г" ст. 6, ч. 1 ст. 174 Земельного Кодексу України, визначення меж районів і міст віднесено до компетенції ВРУ. Встановлення і зміна меж здійснюється за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад (ч.1 ст.174 ЗК).

В контексті даної спірної ситуації, оцінюючи позицію суб'єкта владних повноважень, слід наголосити, що, відповідно згаданого плану, бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в межах зони "Ж-1" зони садибно-житлової забудови. В свою чергу відповідачем не доведено підставності власної відмови, згідно норм ЗК України, викладеної у оскаржуваному рішенні №1306 від 23.08.2018 (додаток 2 пункт 7) не надано доказів перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного підприємства "Вінницьке лісове господарство", відтак останнє підлягає скасуванню у судовому порядку.

Водночас, надаючи оцінку позовній вимозі позивача щодо зобов’язання відповідача відвести ОСОБА_1 земельну ділянку для житлового будівництва розміром 0,1 га, то суд зазначає наступне.

Із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, саме до повноважень Вінницької міської ради як органу місцевого самоврядування належить вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту чи відмову у наданні такого.

Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави надання дозволу на розробку проекту, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача відвести ОСОБА_1 земельну ділянку для житлового будівництва розміром 0,1 га задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом та зазначалось вище, оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Вінницької міської ради №1306 від 23.08.2018 року в частині пункту 7 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов'язати Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.06.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в районі про.Зеленого для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. П. Запорожця, 46/6, м.Вінниця, 21007, ідент.номер НОМЕР_1)

Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м.Вінниця, 21100)

Третя особа: Державне підприємство "Вінницьке лісове господарство" (вул. Максимовича, 43, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 33315831)

Повний текст рішення суду складено 06.03.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович