Рішення № 80257525, 27.02.2019, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

27.02.2019

394/679/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

за участі секретаря: Довгої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Новоархангельський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що він разом із відповідачем із 2009 року до 2014 року включно проживали із відповідачем однією сім’єю у м.Звенигородці по вул.Бульварній 16 Черкаської області у будинку матері позивача.

Від спільного проживання 14.01.2013 року народилась у сторін дочка ОСОБА_3, проте при реєстрації народження дитини батько дитини був записаний зі слів матері, оскільки позивач своє батьківство не визнавав.

Згодом відповідач із дитиною переїхали проживати до ІНФОРМАЦІЯ_1. Час від часу відповідач приїздила до його місця проживання і проживала по декілька місяців на протязі 2014-2015 років. Позивач брав участь у спільному вихованні та утриманні дитини.

На даний час позивач визнає своє батьківство ОСОБА_3 і тому звернувся до суду із вищезазначеним позовом, оскільки відповідач не надає можливості бачити дитину.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позов до суду не надано.

Представник третьої особи- Новоархангельського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи в сукупності суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00021263368 вбачається, що ОСОБА_3 народилась 14 січня 2013 року у с.Кам’янече Новоархангельського району Кіровоградської області, про що складено актовий запис № 2 віл 04.02.2013 року. Матір'ю дитини зазначена відповідач, а відомості про батька внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України(за вказівкою матері).

Оскільки між сторонами виникли відносини, які випливають із сімейних правовідносин до них підлягають застосуванню відповідні положення Сімейного кодексу України (далі СК України)

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п.8 постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Також відповідно до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Порядок визнання батьківства встановлений двома статтями Сімейного кодексу України - 128 та 129, при цьому, підстави для визнання батьківства зазначені у ч. 2 ст. 128 СК України, які також розповсюджуються на вимоги про визнання батьківства, які можуть бути заявлені відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України.

Так, положення частини 2 статті 129 СК України про визначення строку, протягом якого особа може звернутися до суду із вимогою про визнання батьківства, розповсюджуються і на вимоги про визнання батьківства, які заявляються на підставі статті 128 СК України. При цьому у частині 2 статті 129 СК України не зазначено, що вона стосується тільки вимог, зазначених у частині 1 даної статті, а підстави для визнання батьківства визначені тільки у статті 128 СК України, тобто вказані норми є пов'язаними між собою.

Позовна давність у один рік з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, встановлена законодавцем, як до вимог про визнання батьківства у порядку ст. 129 СК України, так і у порядку, встановленому ст. 128 СК України.

Нормами Сімейного кодексу України не передбачено, що позовна давність застосовується тільки за заявою відповідача.

Так в судовому засіданні встановлено, що позивач був обізнаний, що на момент зачаття та народження дитини відповідач не перебувала у зареєстрованому шлюбі, він заяву разом із відповідачем до органів реєстрації актів цивільного стану про визнання себе батьком дитини, яку народила відповідач, не подавав, тобто він був обізнаний про те, що не зареєстрований, як батько дитини.

Окрім цього позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не зазначив причини, з яких позов поданий ним з пропуском позовної давності, а також не ставив питання про його поновлення.

Стаття 12 ЦПК України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так під час підготовчого провадження, яке судом відкладалось за клопотанням позивача, останній до зали судових засідань не з’явився, про що було складено відповідний акт, заяв та клопотань в порядку підготовки справи до розгляду не заявляв, цим самим проігнорував вимоги завдань підготовчого провадження щодо належної підготовки справи до розгляду по суті.

Заявлене позивачем при розгляді справи клопотання про проведення судово-біологічної експертизи судом в порядку ч.2 ст.222 ЦПК України було залишено без розгляду, оскільки позивачем не було наведено поважних причин не заявлення поданого клопотання у підготовчому провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Інші докази, які подані позивачем не можуть достовірно свідчити про його батьківство відносно малолітньої дитини.

Так, заява подана 25.05.2017 року на ім’я начальника служби у справах дітей Новоархангельської райдержадміністрації не містить жодного доказу ідентифікації дитини відносно якої позивачем подано заяву.

Акт, який складений депутатом Звенигородської міської ради ОСОБА_4 10.01.2019 року, також не може бути прийнятий судом як доказ батьківства позивача відносно малолітньої дитини, оскільки текст вказаного акту містить посилання на відомості зазначених свідків, які в судовому засіданні не були допитані, позивач не ставив питання їх виклику та допиту, хоча судом було роз’яснено позивачу таке право.

Крім того, зазначений акт по своєму змісту суперечить даним часу проживання позивача та відповідача, які зазначені у позовній заяві і даний акт поданий позивачем із порушенням вимог ст.83 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2,3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахування викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з його недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.20,125,128,129,135 СК України, ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, код РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення суду складено 05 березня 2019 року.

Суддя: