Рішення № 80257261, 26.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5228/18

Номер провадження 2/404/2967/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Вітохіної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому , в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року АТ КБ”Приватбанк” звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути із відповідача заборгованість по відсоткам за кредитним договором №№KGXRRX02910099 від 29.03.2007 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.06.2013 року по 01.06.2018 року в розмірі 13 836,42 грн., а також судових витрат у розмірі 1 762,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29.03.2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір №KGXRRX02910099, відповідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 944,00 грн. Відповідач особистим підписом в заяві підтвердив свою згоду про те, що він попередньо був ознайомлений та погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які надані у письмовій формі, отримав повну інформацію про умови кредитування та підписана ним заява про отримання кредиту разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між банком та відповідачем кредитний договір. Отримані відповідачем кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернуті, тим самим, враховуючи що Договір (Заява) №KGXRRX02910099 не є розірваним, чи припиненим відповідно до правових підстав визначених ст. ст. 599, 651, 654 ЦК України, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами. Стаття 256 ЦК України дає визначення позовної давності , це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Таким чином, враховуючи що сплата відсотків за Договором №KGXRRX02910099 позичальником повинна здійснюватися щомісячно, то і позовна давність за вимогами пов'язаними із стягненням заборгованості по простроченим щомісячним платежам (відсотків за користування кредитом), повинна обчислюватися за період, відповідний терміну загальної позовної давності від дати звернення до суду, якщо термін не збільшено умовами договору. За правилами ч.1 ст.259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Згідно з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам сторони дійшли згоди, що терміни позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Виходячи з вищенаведеного, АТ КБ “Приватбанк” вважає за необхідне захистити свої

права в судовому порядку та стягнути з боржника на користь Банку суму заборгованості по нарахованим на прострочену заборгованість відсоткам за період відповідний збільшеному терміну позовної давності встановленого п. 5.5 Умов, з 01.06.2013 року по 01.06.2018 року за наступним розрахунком: сума простроченої заборгованості по кредиту х розмір% ставки в день х кількість днів прострочення/100.

Так, строк прострочення за тілом кредиту за період 01.06.2013 року по 01.06.2018 року становить 1 825 днів, розмір простроченої заборгованості складає 1 944,00 гри., розмір % ставки в день дорівнює 0,39 %, а отже, сума заборгованості по відсоткам згідно розрахунку складає: 1944,00 грн. х 0.39 % х 1825 днів прострочення/100= 13 836,42 грн. З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 24).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, правом подачі відзиву на позов не скористався.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити, з наступних підстав. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України). Так з'ясовано, що 29.03.2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір №KGXRRX02910099, відповідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 944,00 грн. Умовами Договору №KGXRRX02910099 визначено, що банк надає клієнту строковий кредит у сумі 1 944.00 грн., на строк 29.03.2007 по 29.03.2008 року, включно, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку; щомісяця в період сплати (з 15 по 20 число кожного місяця), позичальник повинен надавати банку (щомісячний платіж) у сумі 199,11 грн., для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, процентів, комісії відповідно до Заяви та Умов. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,83% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості. Відповідно до ст.ст. 525, 612, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, однак позичальник в порушення вимог ст.ст. 525, 530, 629, 1054 ЦК України взяті на себе зобов'язання за договором належним чином до сьогодні не виконав, у зв'язку з чим, розмір простроченої заборгованості ОСОБА_1 по кредиту перед АТ КБ “Приватбанк” відповідно до детального розрахунку станом на 01.06.2018 року складає 1 944,00 грн. Згідно з ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору і як вбачається з розрахунку заборгованості, порушення умов договору по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків зі сторони ОСОБА_1, мало місце ще до настання дати сплати останніх щомісячних платежів. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В пунктах 3.2.2, 3.2.3, 3.2.9 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, до яких приєднався відповідач підписуючи Договір (заяву) №KGXRRX02910099, визначено обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до Заяви та п.п.4.1, 4.2 даних Умов та Тарифів. Повністю повернути кредит до дати, зазначеної в Заяві. При непогашенні кредиту в строки, зазначені в Заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до п.4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості. Отже, позивач вважає, що датою 29.03.2008 року в Договорі (заяві) №KGXRRX02910099 саме визначено кінцеву дату виконання позичальником дій щодо повернення кредиту за умов відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов'язань за договором та припинення зобов'язань в цілому. Відповідно до п.п. 4.1, 4.7 Умов, за користування кредитом у період з дати укладення договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі, зазначеному у Заяві. При непогашенні кредиту в строки, установлені у Заяві й п.3.2.2 Умов, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п. 4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості. Так, строк прострочення за тілом кредиту за період 01.06.2013 року по 01.06.2018 року становить 1 825 днів, розмір простроченої заборгованості складає 1 944,00 гри., розмір % ставки в день дорівнює 0,39 %, а отже, сума заборгованості по відсоткам згідно розрахунку складає: 1944,00 грн. х 0.39 % х 1825 днів прострочення/100= 13 836,42 грн. ( а.с. 5).

Разом з цим, щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов’язання» і «термін виконання зобов’язання», суд зазначає, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов’язання» та «термін виконання зобов’язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін – календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов’язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов’язання» і «термін виконання зобов’язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов’язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов’язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов’язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов’язання. Так, з”ясовано, що 29 березня 2007 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строковий кредит у сумі 1 944.00 грн., на строк 29.03.2007 по 29.03.2008 року, включно, які зобов’язався повернути зі сплатою 11,83% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку; щомісяця в період сплати (з 15 по 20 число кожного місяця), позичальник повинен надавати банку (щомісячний платіж) у сумі 199,11 грн., для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов’язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 29 березня 2008 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 29 березня 2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця. Починаючи з 30 березня 2008 року, відповідач мав обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі ст.ст. 599, 651, 654 ЦК України він мав право нараховувати відсотки на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Щодо вимог про стягнення суми заборгованості по нарахованим на прострочену заборгованість відсоткам за період відповідний збільшеному терміну позовної давності встановленого п. 5.5 Умов, з 01.06.2013 року по 01.06.2018 року, суд зазначає, що з огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 29 березня 2008 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 01.06.2013 року по 01.06.2018 року позовна давність не може бути застосована. А тому вказана вимога є необґрунтованою.

Цей висновок узгоджується з позицією ОСОБА_2 Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Після визначеного договором строку, кредитор має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, якщо зобов'язання залишається невиконаним, разом із тим, таких вимог в контексті цього позову не заявлено. Таким чином, оскільки вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів після спливу строку кредитування, є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за договором №KGXRRX02910099 від 29.03.2007 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.06.2013 року по 01.06.2018 року в розмірі 13 836,42 грн., судових витрат у розмірі 1 762,00 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Повне судове рішення складено 01.03.2019 року.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда