Рішення № 80256478, 18.02.2019, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2993/17

Провадження № 2/376/14/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Сквирський районний суд Київської області у складі: головуючого судді – Клочко В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Щур Л.А., Ярликовій М.С.,

відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Сквирського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представником позивача подано до суду позовну заяву про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.11.2010 року в розмірі 23 576,04 гривень станом на 09.11.2017 року року, яка складається з 2 073,62 гривень заборгованості за тілом кредиту, 4 987,79 гривні - заборгованості по процентам за користування кредитом, 14 915,77 гривень - заборгованості за пенею та комісією, штрафами - 500 гривень фіксована частина, 1 098,88 гривень процентна складова. Також просили стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 1 600 гривень.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву б/н від 22.11.2010 року, згідно до якої отримав кредит в розмірі 12 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням даної заяви відповідач надав свою згоду на погодження із «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті Приватбанку. Анкета-заява, з Умовами та Тарифами в сукупності складають Договір про надання банківських послуг. На підставі п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору відповідач підписанням Договору погодився на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку. Зі свого боку позивач забезпечив можливість відповідача доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, через картку та фінансовий телефон, інтернет-банкинг Приват24, мобайл-банкинг, контактний центр Банку, Цілодобову службу «Консьерж-сервіс». Відповідач всупереч вимог ст.ст.509, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 610, 617, 1054 ЦК України свої зобов'язання не виконав, грошові кошти на погашення отриманої суми кредиту не вніс, внаслідок чого утворилась заборгованість. Строк дії договору є триваючим, оскільки жодна із сторін не заявила про його розірвання.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву, з посиланням на те, що позивачем не надані суду оригінали письмових доказів, що доводять укладання кредитного правочину. Надіслані копії надзвичайно низької якості, що ставить під сумнів їх достовірність та об'єктивно викликає підозру щодо їх підроблення. Не доведено повноваження особи, якою підписано договір приєднання - Анкету-заяву від 22.11.2010 року, відсутні докази ознайомлення позивачем відповідача з Умовами публічного договору та надання відповідачу копій цих документів. Також не надані докази отримання відповідачем графіків платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку в рамках виконання кредитного договору, відсутні докази надання відповідачу електронного платіжного засобу у вигляді картки, в анкеті-заяві такі дані відсутні, не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито кредитних коштів.

Окрім цього, відповідач посилався на те, що надання доказів укладання кредитного договору у письмовій формі передбачено вимогами ст.1054 ЦК України, а відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язок доведення факту передачі споживачеві одного з оригіналів кредитного договору покладається на кредитодавця. Не доведені повноваження ОСОБА_2, яка здійснила підписання анкети-заяви від імені банку, в самій анкеті відсутні відмітки про отримання Умов та Тарифів чи ознайомлення із ними, розрахунок суми заборгованості, що долучений до позову містить печатку для документів, та підписаний невідомою особою.

Представником позивача подано відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що відповідач уклав кредитний договір б/н від 22.11.2010 року шляхом оформлення Анкети-заяви, із встановленням кредитного ліміту на платіжку картку із сплатою відсотків в 30% за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Вважали, що договір є укладеним у формі саме Анкети-заяви, погодженням з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, відповідач поставив підпис на відповідній анкеті погодився із укладанням договору, та договір укладений в такий спосіб саме в письмовій формі. Відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в своїй заяві. Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена Картка по якому відображаються всі фінансові операції. Доказами укладання відповідачем кредитного договору та невиконання кредитних зобов'язань є копія такого договору, розрахунок заборгованості, копія паспорту відповідача, фото клієнта з картою, виписка по рахунку. Вважали, що саме відповідачем не надано доказів не укладання договору. Окрім цього, посилались, що банківська виписка має статус первинного документу, із змісту виписки вбачається, що відповідач знімав кошти. Підтвердженням факту укладання договору та погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг є підпис відповідача на Анкеті-заяві. Факт укладання між сторонами договору підтверджується тим, що відповідачем особисто заповнено форму наданої анкети-заяви, зазначено свої особисті дані, та міститься його особистий підпис. Підпис поставлений в кінці анкети-заяви, в тому числі яка містить посилання на ознайомлення з Умовами та правилами надання послуг, з Тарифами банку. Вважали, що укладений договір містить всі необхідні дані, в ньому оговорено всі істотні умови. Саме на відповідача покладено обов'язок довести, що він не був ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, не отримував кредитним ліміт чи не підписував кредитний договір. Посилались на те, що у заяві-анкеті зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору визначено, що банк має право у будь-який моменту збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» не з’явився, в позові міститься вимога позивача щодо можливості розгляду справи за його відсутністю.

Відповідач в судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що дійсно 22.11.2010 року він в приміщенні Сквирського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» власноручно написав та підписав анкету заяву, але в анкеті мова йшла не про кредитну картку, а оформлення депозиту, що стверджується відміткою в анкеті. Оскільки працівник банку в оригіналі не змогла надати йому умови договору то від отримання будь-яких карток, відкриття рахунків він відмовився. Посилання представника банку, що нібито ним в цей день було відкрито рахунок на копію паспорта громадянина України виданого на його ім’я є недоречним у зв’язку з тим, що його підпис на фотокопії, наданої Банком, завірений 10.11.2015 року.

З розрахунку заборгованості наданої Банком, вбачається, що з моменту отримання кредитної картки і станом до 07.11.2015 року ним не було здійснено жодної операції, коли на думку Банку він зняв 6 979, 10 гривень.

У рішенні апеляційного суду Київської області від 19.03.2018 року за його позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа : виконувача обов’язків голови правління публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 про визнання незаконним дій та бездіяльності, зобов’язати вчинити дії, визнання недійсним договору, стягнення моральної шкоди було встановлено, що «Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов хибного висновку про укладення 22 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору б/н шляхом приєднання, за умовами якого банк надав позивачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та 27 лютого 2014 року ОСОБА_1 подав заяву на заміну анкетних даних, оскільки такі висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Так, як вбачається з письмових заперечень представника відповідача, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (який складається із заяви , Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку) саме 21 серпня 2009 року, на виконання умов якого ОСОБА_1 видано платіжну картку «Універсальна» № 414937402895492 із встановленим кредитним лімітом у розмірі 7000 грн. Також представник ПАТ КБ «ПриватБанк» вказував, що в подальшому цю платіжну картку позивачу було перевидано на картку «Універсальна» 5168742310895895».

Суд, вислухавши доводи, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Із змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку від 22.11.2010 року вбачається, що відповідач виявляв бажання відкрити рахунок ощадкнижка (депозит), тобто йому повинні були нараховуватись кошти. Крім того вказана анкета не містить даних графи даних про встановлення розміру кредитного ліміту, а також відсутні дані про отримання пам'ятки клієнта, що містить в собі Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування, та ознайомлення з її змістом.

До позовної заяви стороною відповідача було надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 22.11.2010 року.

До позовної заяви додано копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем суду не надано належних доказів укладення та виконання договору між сторонами, на який посилається ПАТ КБ «ПриваБанк» у своїй позовній заяві, а саме волевиявлення відповідача на отримання саме кредитної картки типу «Універсальна», розміру встановленого кредитного ліміту, ознайомлення відповідача з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, Тарифами банку, що діяли на момент складання анкети-заяви 22.11.2010 року, фактичного зарахування коштів на кредитну картку позичальника в сумі нібито встановленого кредитного ліміту 1 2000 гривень, доказів зміни кредитного ліміту. Не є доведеними доводи позивача, які зазначені у відповіді на відзив, що анкета-заява містить початкову суму кредитного ліміту, має підпис відповідача, який погодився із Умовами та правилами надання послуг, оскільки це спростовується оглянутим в судовому засіданні копією наявною у справі, яка не містить таких відміток.

Необхідність доказування ознайомлення відповідача з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку підтверджується правовим висновком Верховного Суду України,зробленим у справі № 6-2320цс16 від 22.03.2017 року, в якій було скасовано рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у зв'язку з тим, що «суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту».

Також, суд погоджується із доводами відповідача, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Окрім того, слід зазначити, що розмір встановлено кредитного ліміту відповідно до наданої довідки становить 12 000 гривень, даних про його зміну немає, а вимоги за позовом заявлені на стягнення суми в розмірі 2 073,62 гривень, саме як заборгованості по кредиту, будь-яких обґрунтувань щодо такої зміни суми кредиту позивачем ані в позові, ані у відповіді на відзив наведено не було.

Окремо, суд, звертає увагу, що щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем розрахунки не містять ні дати складання розрахунку, ні номеру карткового рахунку із видом платіжної картки, ні інших реквізитів, з яких можна зробити висновок про належність заборгованості саме відповідача та з яких саме підстав виникла ця заборгованість.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Згідно п. 62 Постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже надані позивачем розрахунки заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року N 996-XIV, не є первинними документами, не можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача перед позивачем та відповідно не є допустимими доказами в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до вимог ст.77, 79 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а саме обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. А достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи із зазначених норм, суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Сторони не обмежувались в ході розгляду справи у праві подання доказів до суду не підтвердження чи спростування доводів позову, відзиву.

В даному випадку стороною позивача не було надано достовірних та належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Частиною 4 ст. ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд, звертає увагу, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 19.03.2018 року було встановлено, що 22.11.2010 року кредитний договір між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не укладався.

З урахуванням наведеного суд, приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 626, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 268, 273, 354, п.15.5. розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: