Рішення № 80255818, 01.03.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6815/17

Провадження №2/367/143/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючої судді Саранюк Л.П.

за участі секретарів с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги, що ОСОБА_2 (далі - Відповідач) звернулася до нього з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву № б/н від 09.10.2012 (далі – Кредитний договір), згідно якої отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг та Витягу з «Тарифів Банку», що підтверджується підписом у заяві.

Проте, всупереч вимогам договору, Відповідач не виконує належним чином свої зобов’язання за кредитним договором в результаті чого виникла заборгованість. Станом на 10.09.2017 загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 12 846,60 грн., з яких: 368,61 грн. – тіло кредиту, 5 752,31 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 5 637,75 грн. – нараховано пені, а також: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 587,93 грн. – штраф (процентна складова).

В зв’язку з вище викладеним, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості у розмірі 12 588,08 грн. та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та у його задоволенні просив відмовити.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до змісту частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 526,527,530 Цивільного кодексу України та з урахуванням фактичних підстав позовних вимог на позивачеві лежить обов’язок доведення факту надання відповідачу грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених кредитним договором і що такий кредитний договір було укладено підписанням б/н анкети-заяви від 09.10.2012, однак, в матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених кредитним договором, і що такий кредитний договір укладений підписанням б/н анкети-заяви від 09.10.2012.

Виходячи зі змісту статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Згідно пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами НБУ. Постановою Національного банку № 22 від 21 січня 2004 року встановлені вимоги до оформлення вищезазначених розрахункових документів.

ПАТ КБ «Приватбанк», не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував ОСОБА_2 згідно б/н анкети-заяви від 09.10.2012 та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.

Згідно ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Тобто, з урахуванням вищевикладеного, вбачається, що використання платіжної картки можливе лише за наявності відкритого рахунку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стапя 638 Цивільного кодексу України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Аналогічна позиція висловлена в правових позиціях, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№61-787св18).

Твердження позивача про укладення кредитного договору підписанням анкети-заяви від 09.10.2012 не підтверджені доказами, оскільки із наданої суду б/н анкети-заяви від 09.10.2012 вбачається інше волевиявлення, а саме: у відповідному розділі б/н анкети-заяви від 09.10.2012 зазначено: „ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку виявляю бажання оформити на своє ім’я” та галочкою позначено навпроти графи „Ощадкнижка” (депозит), а графи „Платіжна картка КРЕДИТКА „Універсальна”, КарткаGold”, „бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою КРЕДИТКА «Універсальна»/Gold, „Пам’ятку клієнта, що містить в т.ч. Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування отримав і ознайомився з її змістом під розпис”, не заповнені (а.с.10).

Отже, б/н анкета-заява від 09.10.2012 між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_2, на яку посилається Позивач як на підставу своїх позовних вимог та із змісту якої вбачається волевиявлення оформити ощадкнижку (депозит), укладення кредитного договору б/н від 09.10.2012, не підтверджує.

Згідно наданої позивачем б/н анкети-заяви від 09.10.2012 договором надання банківських послуг є ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, наданими для ознайомлення в письмовому вигляді; тарифи і основні умови обслуговування та кредитування мають міститися в Пам’ятці клієнта.

Однак, позивач не лише не надав, а навіть і не посилається в позовній заяві як на підставу позовних вимог на Пам’ятку клієнта, яка як складова частина договору має містити Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування.

Що стосується згаданих у анкеті-заяві від 09.10.2012 Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів обслуговування кредитних карт, то наданий Позивачем витяг з_Тарифів обслуговування кредитних карт „Універсальна”, 30 днів пільгового періоду, „Універсальна, 55 днів пільгового періоду, Універсальна Contract”, Універсальна Gold (а.с. 11) та наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 12-26) не містять відомостей про ОСОБА_2, не підписані ОСОБА_2, а тому не підтверджують виникнення зобов’язань, про які стверджує позивач, що також узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 05.03.2018 по справі №192/156/17-ц. Окрім того, матеріали справи не містять підтвердження стосовно того, яка конкретно з можливих різних за умовами карток „Універсальна” (30 днів пільгового періоду, 55 днів пільгового періоду, Contract чи Gold) була видана на підставі анкети-заяви від 09.10.2012 і чим це підтверджується, що не дає можливості перевірити виписки банку та розрахунки на предмет їх відповідності погодженим умовам договору.

У відповіді на відзив від 05.07.2018, №20180605/2936, одержаний судом вх.№19964 від 08.08.2018 (а.с.93-96) відповідач зазначає, що до матеріалів позовної заяви було долучено „Довідку про умови кредитування з використанням кредитки „Універсальна, 55 днів пільгового періоду, з якої за словами позивача вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. В матеріалах справи такої довідки немає і в позовній заяві Позивач на неї не посилається як на підставу позовних вимог. Це підтверджується додатками, які вказані на останньому аркуші позовної заяви (а.с.4).

В додаток до відповіді на відзив від 05.07.2018, №20180605/2936 (а.с.93-96) позивач долучив довідку юрисконсульта від 05.07.2018 №30.1.0.0/2-20171005/142, у якій зазначено, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору від 09.10.2012 отримала три кредитні картки зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 09.2018, що також не підтверджується доказами. За змістом пункту 2.1.1.2.1 витягу Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається Позивач, Банк видає Клієнту картку, її вид визначений у Пам’ятці клієнта/Довідці про умови і кредитування і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг; датою укладення Договору є дата отримання ОСОБА_3, яка зазначена в заяві.

Отже, видача кредитних карт має підтверджуватися Пам’яткою/Довідкою про умови кредитування і Заявою; довідка юрисконсульта про видачу кредитних карт від 05.07.2018, № 220180605/293 6 є неналежним доказом також тому, що не містить дату отримання кредитних карт, підпису ОСОБА_2 про отримання карт і ПІН-коду до них.

Окрім того, що докази, якими позивач обгрунтовує позов, є неналежними, вони також не відповідають вимогам щодо їх допустимості у зв’язку з тим, що надані в копіях, зокрема, б/н Анкета-заява від 09.10.2012 (а.с.10), витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 12-26), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с.11), розрахунок заборгованості за договором б/н від 09.10.2012 станом на 31.05.2015 та станом на 10.09.2017 (а.с.5-7, а.с.8-9), виписка за період з 01.10.2012 по 05.07.2018 (а.с.76-84, а.с.97-101, а.с.131-139, 151-156), зміна Тарифів з 01.07.2014 на зняття готівкою по елітним картам (а.с.85, а.с.101), фотокартка (а.с. 86, 101), довідка про видачу кредитних карт від 05.07.2018 № 230.1.0.0/2-20171005/142 (а.с.87,103), які належним чином не засвідчені.

Порядок засвідчення копій документів, визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163- 2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року N2 55), відповідно до яких відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.

Виписка (а.с.84, а.с.97-101, 151-156), зміна тарифів (а.с.85, 140), фотокартка (а.с.86, 102), довідка (а.с.87) надано без будь-якого засвідчення копії на відповідність оригіналу, а на розрахунку заборгованості (а.с. 7-9), анкеті-заявці від 09.10.2012 (а.с.10), витязі з Тарифів (а.с.11), паспорті (а.с.27), довіреності (а.с.28), відомостях з ЄДРПОУ, банківській ліцензії, сторінках статуту (а.с.29-32) та ряду інших проставлено печатку, на якій зазначено, що документ дійсний тільки за підписом ОСОБА_3 Разом з цим вказані документи не містять зазначення ініціалів та прізвища особи, яка засвідчила/підписала документ, а також у жодному наданому позивачем письмовому доказі немає дати засвідчення копії документа, яка згідно ДСТУ 4163-2003 проставляється нижче підпису. Засвідчення відповідності оригіналу копії письмового доказу підписом особи із зазначенням дати такого засвідчення вимагається також абзацом 2 частини 5 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України. Те, що належним чином не засвідчені копії є недопустимими доказами також узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 11.07.2018 по справі N2904/8549/17.

Виходячи з вищевикладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 526, 530, 549, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,12,81,263-268 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2 819 грн. 20 коп.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів 02.03.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк