Ухвала суду № 80255112, 04.03.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

1-кс/359/623/2019

359/1877/19

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

04.03.2019 м.Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю прокурора Томчай Р.В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

слідчого Черкасова Є.В.,

адвокат ОСОБА_2

розглянув клопотання слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110100000402 від 01 березня 2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1, 23.06.1990, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не одружений, не працюючий, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 будучи засудженим вироком Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2017 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисний корисливий злочини за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 знаходячись 01.03.2019 приблизно о 16 год. 00 хв. в торгівельному центрі «Park Toun», що за адресою: вул. Київський Шлях, 67 в м. Борисполі Київської області, вирішив вчинити крадіжку з службового приміщення ТОВ «Apleona».

Реалізуючи свій злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, близько 16 год. 10 хв. цього ж дня, скориставшись нагодою, що за його діями ніхто не спостерігає, піднявся на другий поверх вказаного торгівельного центру «Park Toun», де діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою завчасно підготовленого, невстановленого органом досудового розслідування знаряддя для відтиску дверей, відтиснув магнітні двері, після чого проник до підсобного службового приміщення ТОВ «Apleona» звідки повторно викрав кутову шліфувальну машинку марки «Makita» модель «ga9020», ноутбук марки «HP» модель «APro Book4540s» та грошові кошти в сумі 500 грн.

В подальшому ОСОБА_1 покинув приміщення торгівельного центру «Park Toun» вважаючи, що виконав усі дії необхідні для доведення злочину до кінця, про те не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником охоронної служби поряд з торгівельним центром «Park Toun», якими був виявлений факт вчинення ОСОБА_1 крадіжки після його виходу з торгівельного центру, що не дало останньому можливості вільно розпорядитись викраденим майном.

За наведених обставин ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення майна належного ТОВ «Apleona», чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 3500 грн. 00 коп.

01 березня 2019 відомості про вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення (злочин) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за розслідувань № 12019110100000402 від 01 березня 2019, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

01 березня 2019 слідчим слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

02 березня 2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, доведена, обґрунтована та підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, що містяться в матеріалах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01 березня 2019; протоколом огляду місця події від 01 березня 2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 01 березня 2019; протоколом пред`явлення особи впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_4 від 01 березня 2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 01 березня 2019; протоколом пред`явлення особи впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_5 від 01 березня 2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 01 березня 2019; протоколом пред`явлення особи впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_6 від 01 березня 2019; протоколом огляду місця події від 01 березня 2019; протоколом огляду місця події від 01 березня 2019.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, у ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, будучи усвідомленим про призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки має не зняту та не погашену в передбаченому законом порядку судимість; підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), оскільки не має постійної роботи та джерела заробітку, та засобів для постійного проживання, а також має не зняту та не погашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Виходячи з викладеного вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, вважаю за доведене під час досудового розслідування, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, та є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_1 який вчинив інкриміноване йому тяжке кримінальне правопорушення (злочин), може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини) та ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Відповідно до ст. 178 КПК України у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне: зібрані у ході досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність підозрюваного ОСОБА_1 до вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину); вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років; вік та стан підозрюваного дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного; за місцем проживання та реєстрації не має міцних соціальних зв’язків; не має постійних місця роботи та джерела доходу; має не зняту та не погашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1, тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального судочинства, для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді,

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді арешту, а обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, так як він повністю визнає себе винним. Неофіційно працевлаштований. Проживає з цивільною дружиною. Зобов’язується більше не скоювати жодних злочинів.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні даного клопотання та застосувати до його підзахисного особисте зобов’язання, зважаючи на те, що він повністю визнає себе винним у замаху на крадіжку. Проживає з цивільною дружиною, працює. Факту вчинення даного кримінального правопорушення під час умовного терміну покарання ще необхідно підтвердити. Зважаючи на особу підозрюваного, підстав для задоволення даного клопотання не має.

Суд заслухав думку учасників процесу та прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що слідчим відділом Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110100000402 від 01 березня 2019, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

02.03.2019 ОСОБА_1 винесена підозра у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, у ході досудового розслідування прокурор переконав про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тягар майбутнього покарання, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), оскільки не має постійної роботи та джерела заробітку та засобів для постійного проживання, в 2017 вже був судимий за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, але на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Зважаючи на зібрані на день розгляду клопотання матеріали досудового розслідування, слідчий суддя, не даючи оцінку вини чи невинуватості підозрюваного, приходить до переконання, що підозра, яка була вручена ОСОБА_1, на день розгляду клопотання є обґрунтованою.

Слідчий суддя вбачає наявність суспільного інтересу в обранні найтяжчого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1, зважаючи на його стійку злочинну поведінку.

Підозрюваний ОСОБА_1 не має постійної роботи та стабільного джерела прибутку, тому відсутні підстави для обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Жоден з громадян не надав клопотання про взяття підозрюваного на поруки. Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю, так як вже був судимий і через нетривалий час повторно скоїв злочин. Суд не дає наперед оцінку винуватості підозрюваного ОСОБА_1 щодо вчинення інших злочинів, обвинувальні акти щодо яких направлені в Бориспільський міськрайонним суд Київської області та Якимівського районного суду Мілітопольського району Запорізької області, проте це свідчить про нестійку поведінку підозрюваного щодо відсутності бажання ставати на шлях виправлення.

Виходячи з викладеного вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, слідчий суддя вважає за доведене, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України та є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_1, який вчинив замах на тяжке кримінальне правопорушення (злочин), може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини) та ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Єдиним запобіжним заходом на даний час, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зокрема, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, а саме рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 № 12050/04, у якому Європейським судом підкреслено важливість оцінки, при визначенні розміру застави, шкоди завданої злочином, рівня відповідальності підозрюваного та тяжкості злочину. При цьому Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи. Сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більш суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладені обставити, розмір застави ОСОБА_1 слід визначити 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи на суму збитку, заподіяного злочином. Даний розмір слідчий суддя вважає достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків.

В разі обрання запобіжного заходу у вигляді застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов’язки: прибувати до слідчого чи прокурора по їх виклику; не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 176-177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, 23.06.1990, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не одружений, не працюючий, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, утримуючи його у Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Строк дії ухвали шістдесят днів, рахується з моменту затримання в 16:30 год. 01 березня 2019 до 16:30 год. 30.05.2019 включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 55590 гривень та роз’яснити, що він або інша особа має право внести заставу на розрахунковий рахунок Бориспільського міськрайонного суду (отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код ЄДРПОУ: 26268119; розрахунковий рахунок; 37312095018661; банк отримувача: (ГУ ДКЄУ) Держказначейська служба України м. Київ; код банку (МФО): 820172).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати до слідчого чи прокурора по їх виклику; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п’яти днів з моменту її проголошення захисником, а особою, яка перебуває під вартою протягом п’яти днів з моменту вручення копії ухвали, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Ю.В.Кабанячий