Рішення № 80254744, 21.02.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11892/18

2/357/1117/19

Категорія 48

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О.І.,

за участі секретаря – Сокур О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на наступні обставини.

Вона з відповідачем по справі зареєструвала шлюб 27 жовтня 2001 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, про що зроблено запис № 1264.

Від спільного життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Причиною звернення до суду з заявою про розірвання шлюбу є те, що їх сімейне життя з відповідачем не склалося. Вони мають різні характери, вподобання та погляди на сімейне життя, вже довгий час вони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства. Всі ці обставини призвели до того, що вони втратили почуття любові, поваги та взаєморозуміння один до одного.

Вважає, що сім’я розпалася повністю і остаточно, поновити її неможливо.

Просила суд розірвати між нею та відповідачем шлюб, зареєстрований 27 жовтня 2001 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 1264. Судові витрати залишити за нею, після розірвання шлюбу прізвище залишити – Беняс (а.с. 2).

Ухвалою судді від 21 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 16 годину 00 хвилин 17 грудня 2018 року (а.с. 17-18).

Ухвалою суду від 21 січня 2018 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17 годину 00 хвилин 21 лютого 2019 року (а.с. 29-30).

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року вирішено провести заочний розгляд у вищезазначеній цивільній справі.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, надала заяву, яка отримана судом 21.02.2019 року за вх. № 7289, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила не надавати строк на примирення, наполягала на розірванні шлюбу, судові витрати залишити за нею, після розірвання шлюбу прізвище залишити Беняс та не заперечувала проти винесення заочного рішення (а.с. 32).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи розписка з особистим підписом відповідача, причини неявки суду не повідомив.

Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з’явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_4 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

27 жовтня 2001 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 27 жовтня 2001 року зроблено запис за № 1264, де прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини – Беняс, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб, серії І-БК № 186386, виданого 27 жовтня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області (а.с. 4).

Встановлено, що подружжя від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження, серії І-БК № 087991 (а.с. 5).

Встановлено, що спільне життя у подружжя не склалося, сім’я фактично розпалася, шлюб існує формально. На протязі довгого часу подружжя не підтримує сімейно-шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства та втратили почуття любові, поваги та взаєморозуміння один до одного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Оскільки, спільне життя у подружжя не склалось, шлюбні відносини між подружжям фактично припинені, на протязі довгого часу подружжя не підтримує сімейно-шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства та втратили почуття любові, поваги та взаєморозуміння один до одного, суд приходить до висновку, що родина фактично розпалась та її поновлення неможливе, у зв’язку з чим, шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача.

Звертаючись до суду з заявою про розірвання шлюбу, позивачка просила суд залишити судові витрати за нею.

Тому, суд вважає за можливим віднести понесені судові витрати у сумі 704,80 гривень, які документально підтверджуються наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с. 2) за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 19, 82, 133, 141, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб зареєстрований 27 жовтня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 1264 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – розірвати.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишити – Беняс.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: 09100, АДРЕСА_1, РНОКПП – НОМЕР_1);

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса проживання: 09100, АДРЕСА_2, РНОКПП – НОМЕР_2).

Повне судове заочне рішення складено 21 лютого 2018 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_6