Рішення № 80254663, 22.02.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/362/19

Номер провадження №2/351/393/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

з участю секретаря Равлюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Джурівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Джурівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивувала тим, що на праві приватної власності його бабусі ОСОБА_2, яка померла 20.01.1998р., належали земельні ділянки № 458 площею 0,291 га та № 1196 площею 0,126 га, загальною площею 0,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Джурів Снятинського району.

Після смерті бабусі відкрилася спадщина, яка складається із вищевказаних земельних ділянок та іншого майна. Спадкоємцем даного майна став її син- батько позивача ОСОБА_3, який помер 15.05.1999р..

Після смерті батька спадкоємцями належного на праві власності йому майна стали: він- позивач, його мати ОСОБА_4, яка померла 29.08.2010р. та його брат ОСОБА_5. Так як брат та мати відмовились від прийняття спадщини в його користь, то він являється єдиним спадкоємцем.

Однак, за життя батько не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки та виготовити на своє ім'я державний акт на право власності. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу нотаріусом відмовлено в оформленні спадщини на дані земельні ділянки (пай).

Просить визнати за ним право власності на земельні ділянки № 458 площею 0,291 га та № 1196 площею 0,126 га, які розташовані на території Джурівської сільської ради та належали ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 013177.

Представник позивачки подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити, справу розглядати без її участі.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує.

Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 013177 від 06.04.2001р. ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Джурівської сільської ради від 28.03.2001р. передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,42 га в межах згідно з планом, що розташована на території Джурівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-НМ № 044876 ОСОБА_2 померла 20.01.1998р..

Згідно свідоцтва про смерть серії І-НМ № 105848 ОСОБА_3 помер 15.05.1999р.

Із довідки Джурівської сільської ради від 26.11.2018р. вбачається, що за ОСОБА_2 числилась земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,42 га згідно державного акту IV-ІФ № 013177. На день її смерті в житловому будинку по вул.І.Франка в с. Джурів Снятинського району, крім неї ніхто не був зареєстрований. Після смерті ОСОБА_2 в управління спадковим майном вступив син ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.1999 р. спадкоємцем всього належного ОСОБА_3 майна, який помер 15.05.1999р., є його син ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-БК № 183686 ОСОБА_4 померла 29.08.2010р..

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 03.12.2018р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована на території Джурівської сільської ради, після смерті батька ОСОБА_3, який помер 15.05.1999р., у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу. З даної постанови слідує, що спадкоємцем померлої ОСОБА_2 був її син ОСОБА_3, який помер 15.05.1999р..

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Першої Київської державної нотаріальної контори від 21.12.2018р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована на території Джурівської сільської ради, після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 29.08.2010р., у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що позов підставний і підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні на підставі вищевказаних доказів встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю належала земельна ділянка загальною площею 0,42 га, яка розташована на території Джурівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, спадкоємцем якої за законом став її син ОСОБА_3, який помер 15.05.1999р., прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав, після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями за законом спірної земельної ділянки стали: позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на належну їм частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 на користь позивача.

З вказаних підстав, суд приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на земельну частку (пай), що розташована на території Джурівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, в межах земельних ділянок № 458 площею 0,291 га та № 1196 площею 0,126 га, загальною площею0,42 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 013177 від 06.04.2001р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14, виданого на ОСОБА_2.

На підставі наведеного та ст.ст. 15, 16, 328,1218, 1268, ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай), що розташована на території Джурівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, в межах земельних ділянок № 458 площею 0,291 га та № 1196 площею 0,126 га, загальною площею 0,42 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 013177 від 06.04.2001р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14, виданого на ОСОБА_2, яка померла 20.01.1998р..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.