Ухвала суду № 80253917, 26.02.2019, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/333/19

1-кс/287/111/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Олевськ

Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В., з участю секретаря Дворак Г.П., розглянувши клопотання про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12019060260000034 від 26.01.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1, за погодження з прокурором Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_2, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна: транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Hyundai Accent» (легковий седан В), 2003 року, сірого кольору, номер кузова КМНСG41GP3U472780, з метою збереження речових доказів.

Клопотання мотивує тим, що в жовтні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою заволоділи автомобілем марки «Hyundai Accent», д.н.з «АА4079РІ», сірого кольору, номер кузова КМНСG41GP3U472780, який належить ОСОБА_5, чим завдали останньому матеріальний збиток.

За фактом вчинення шахрайських дій слідчим відділенням Олевського відділення поліції 26.01.2019 року розпочато кримінальне провадження № 12019060260000034 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України.

У клопотанні зазначається, що постановою слідчого від 26.01.2019 року вказаний автомобіль було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню. На даний момент місце перебування автомобіля марки «Hyundai Accent», д.н.з «АА4079РІ», сірого кольору, номер кузова КМНСG41GP3U472780, не встановлене та існує вірогідність його пошкодження, знищення чи відчуження.

Слідчий СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, від нього надійшла письмова заява про розгляд клопотання про арешт майна без його участі у зв’язку із службовою зайнятістю.

Володілець майна ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, приходжу до наступних висновків.

Слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019060260000034 від 26.01.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190КК України.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий вказує на те, що зазначена у клопотанні річ є речовим доказом у кримінальному провадженні, тому не накладення арешту на даний матеріальний об’єкт з метою збереження доказу може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити проведенню слідчих дій у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 2 с. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно з ст.98 КПК України, є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як вбачається з клопотання та наданих матеріалів, стороною кримінального провадження не доведено наявність підстав для накладення арешту майна, а саме, що вказана річ відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, є предметом кримінального правопорушення та майно набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому до клопотання не додається копія постанови слідчого СВ Олевського ВП від 26.01.2019 року, якою вказаний автомобіль був визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню № 12019060260000034 та на яку посилається слідчий, обґрунтовуючи клопотання, а тому зазначене не може вважатись доказом обґрунтованості клопотання. Також з матеріалів клопотання вбачається, що на даний час невідомо, де знаходиться зазначене майно і чи воно є в наявності. При цьому у прохальній частині клопотання не зазначено номерний знак даного автомобіля та інші родові ознаки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 132, 167, 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12019060260000034 від 26.01.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя: М.В.Ковальчук