Вирок № 80253745, 05.03.2019, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/80/17

Провадження № 1-кп/353/7/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю:

секретаря Матенчук О.М.,

прокурора Вівчарук Л.В.,

представника потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тлумацького районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016090150000191 від 01.09.2016 року відносно:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, депутатом не обирався, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вчинив порушення правил дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілому.

Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.

31.08.2016 року близько 19 години в світлу пору доби, в сонячну погоду, водій ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по ділянці автодороги «Коломия-Чернятин» № 090703, що біля с. Рогиня, Городенківського району, Івано-Франківської області в напрямку с. Острівець, Городенківського району, Івано-Франківської області. В салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_4

Рухаючись по вищевказаній автодорозі ОСОБА_3 проявив неуважність, не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав за межі проїжджої частини дороги в право на узбіччя, де допустив зіткнення з деревом.

При цьому ОСОБА_3, будучи відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху України, учасником дорожнього руху, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

П.2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

Б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

П. 2.9. а) відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння;

П. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушень ОСОБА_3, правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно –мозкової травми, крововиливу під оболонки головного мозку, перелому кісток черепа, набряку головного мозку, крововиливів в м’які покрови голови, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини салону автомашини і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 помер 20.10.2016 року в Городенківській ЦРЛ не приходячи до тями з часу дорожньо-транспортної пригоди.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не визнав.Так, обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що 31 серпня 2016 року з 10 год. до 18 год. перебував зі своїми батьками на городі, а близько 18 год., на своєму автомобілі марки «Жигулі», темно – синього кольору, відвіз батьків додому та поїхав до магазину «Ромашка» в с. Рогиня по сигарети. Там був ОСОБА_4, який запропонував випити за народження внучки. Він випив три рази по 50 грам горілки. Він сидів на лавці, а ОСОБА_4 пішов в туалет на вулиці біля магазину, не втримавшись впав, ОСОБА_3 його підняв і відвіз додому. ОСОБА_3 сів за кермо, а ОСОБА_4 на переднє пасажирське сидіння. Під’їхавши до воріт господарства ОСОБА_4, останній вийшов з автомобіля та попросив його почекати. Бачив, що сестра дружини ОСОБА_4 йому щось сказала і він сів в автомобіль і вони поїхали в магазин по сигарети. Магазин був зачинений, тоді ОСОБА_4 запропонував поїхати в магазин в с. Острівець, але ОСОБА_3 відмовився, оскільки був п’яний. Тоді ОСОБА_4 сів за кермо і вони поїхали. По дорозі на зустріч їм їхав ОСОБА_5, віз дрова. Тільки він і бачив, що ОСОБА_4 був за кермом. Коли розминулись з ОСОБА_5, автомобіль з’їхав на окраїну, ОСОБА_4 не зміг вивернути, в цей час він випав в яму і не бачив як далі рухався автомобіль. Встав через 5 хв. і почув як працює мотор машини. Підійшов, кульгаючи, до автомобіля, сів біля ОСОБА_4 і заглушив мотор. ОСОБА_4 тулубом лежав на сидінні пасажира, одна нога була на сидінні водія, інша на коробці передач. Приблизно через 5 хв. приїхав ОСОБА_6, який витягнув ОСОБА_4 через праві пасажирські двері автомобіля, та поїхав. Потім приїхали ОСОБА_7, голова сільської ради та швидка медична допомога. Він був одягнутий у світлій голубій футболці, чорних штанах, а ОСОБА_4 в майці, тільняшці. Він не був в транспортному засобі під час зіткнення і не керував транспортним засобом до зіткнення. Внаслідок падіння у нього ноги, руки та плечі були в синцях. Цивільні позови обвинувачений ОСОБА_3 не визнає у повному обсязі.

Така позиція обвинуваченого повністю спростовується та його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, повністю знайшла своє підтвердженнята доводиться наступними безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_8, дружина ОСОБА_4 суду показала, що 30 серпня 2016 року у них народилась внучка. 31.08.2016 року після обіду, близько 15 год., ОСОБА_4 пішов в магазин. Після обіду до неї прийшла її старша сестра, а вона пішла в сад. Близько 17-18 год. чула як приїхав автомобіль та зупинився біля брами. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вийшли з автомобіля, бо чула як говорили і впізнала їх голоси, однак до них вона не підходила і про що розмовляли не чула. Через кілька хвилин машина завелась та поїхала. Вона та сестра були вдома. Після 19 год. йшла по корову в поле і тоді їй сусідка повідомила, що ОСОБА_4 розбився між с. Острівець та с. Рогиня. На місце події вона не йшла, очевидцем ДТП не була і ОСОБА_4 після 15 год. більше не бачила. ОСОБА_4 пролежав в комі 50 днів, обвинувачений жодного разу до нього не приходив, а дружина обвинуваченого дала 300 доларів США. ОСОБА_4 спочатку перебував в реанімації в м. Городенці, в ночі його транспортували в Івано-Франківську обласну лікарню, де він пробув до 10.10.2016 року, а після перевели в дитячу клінічну лікарню. Наймала санітарок, щоб його годували. Десять днів він пробув в барокамері, після пробув в лікарні в м. Городенка ще два дні і 20.10.2016 року помер. Також повідомила, що ОСОБА_4 був одягнутий в спортивні штани, чорні шльопанці, сіра майка та тільняшка. ОСОБА_4 керував тільки тракторами, на автомобілях не їздив і не мав посвідчення водія для керування автомобілем. Підтримала цивільний позов пред’явлений нею до обвинуваченого у повному обсязі. Просила призначити покарання обвинуваченому відповідно до закону.

Свідок ОСОБА_9, показала суду, що 31 серпня 2016 року працювала на городі і пасла корову між с. Острівець та с. Рогиня та почула звук удару. Близько 18 год. 30 хв. - 19 год. гнала корову додому і на пасовиську побачила на пасовиську машину темно – синього кольору неподалік від дерева, яка була заведена. Біля неї зупинився чоловік, як пізніше з’ясувалось, що то був ОСОБА_6, та сказав, що з машини витяг чоловіка, який ще живий. Обвинувачений встав з-під берега де сидів, кульгаючи підійшов до машини та заглушив мотор. У нього було трохи обдерте лице. На місце події приїхали голова сільської ради, ОСОБА_7 та швидка медична допомога. Голова сільської ради хотів закрити двері зі сторони пасажира, проте вони не закривались. ОСОБА_4 лежав на траві лицем до землі, з голови текла кров. Окрім медиків ніхто потерпілого не чіпав. На місці події вона не була, бачила все здалеку.

Свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що 31.08.2016 року близько 17 год. поверталась машиною з чоловіком з с. Чернятин додому в с. Острівець. Між селами Острівець та Рогиня побачила машину та чоловіка, що лежав горілиць на траві, без свідомості та важко дихав, біля дверей зі сторони пасажира, ноги були близько до машини, голова до заду машини, дверка була відчинена та пошкоджена. За кермом автомобіля, у якого двигун не працював, сидів ОСОБА_3, який повідомив, що інший чоловік, то його зять. Зі сторони с. Острівець під’їхав голова сільської ради ОСОБА_10. ОСОБА_3 постійно сидів за кермом автомобіля, а коли приїхав голова сільської ради він вийшов з автомобіля. Ушкоджень на обвинуваченому не було. Автомобіль був пошкоджений лиш з того боку, де сидів пасажир. Потерпілий ОСОБА_4 керував тільки трактором, щоб керував автомобілями вона не бачила. Приїхала швидка медична допомога, вони допомогли занести потерпілого ОСОБА_4 до карети швидкої медичної допомоги і поїхали.

Свідок ОСОБА_10, голова сільської ради, показав суду, що 31 серпня 2016 року близько 18-19 год. перебував вдома на присадибній ділянці. ОСОБА_11, невістка, повідомила, що сталась аварія між с. Острівець та с. Рогиня і він поїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди. Неподалік сільської ради с. Острівець стояла ОСОБА_12, яка повідомила, що викликала швидку до місця дорожньо-транспортної пригоди. Рухаючись зі сторони с. Острівець, приїхавши на місце дорожньо-транспортної пригоди побачив з лівої сторони дороги машину, яка знаходилась на полі на відстані 10 метрів від дороги, неподалік від дерева. Машина була розвернута передньою частиною до дороги. З напрямку с. Рогиня приїхала сім’я ОСОБА_7. ОСОБА_3 то виходив, то знову сідав у машину. Потерпілий ОСОБА_4 лежав на землі основною частиною тіла, а ноги потерпілого були розташовані у автомобілі збоку пасажира. Потерпілий ОСОБА_4 не розмовляв та не міг самостійно рухатись, голова його була вся в синцях, футболка в крові. Спочатку свідок ОСОБА_10 потерпілого ОСОБА_4 не впізнав. Ушкодження автомобіля були зі сторони пасажира, тобто удар був у праву сторону автомобіля. Двигун автомобіля не працював. Хто їхав за кермом автомобіля свідок не знає. Автомобіль належить ОСОБА_3 Поліція приїхала на місце дорожньо-транспортної пригоди після того як швидка забрала потерпілого.

Свідок ОСОБА_5 дав показання суду про те, що 31.08.2016 року в період часу з 18 год. 30 хв. до 19 год. він віз мотоблоком дрова додому по дорозі до с. Рогиня. Бачив, що їхала машина темно - синього кольору, яка належить ОСОБА_3, зі швидкістю 60-70 км/год, за кермом якої був ОСОБА_4, одягнутий в темно - синю футболку, а на пасажирському сидінні був ОСОБА_3, який був одягнутий у голубу футболку з білими полосами. На наступний день він бачив слід від автомобіля на узбіччі дороги біля місця дорожньо-транспортної пригоди. Моменту аварії він не бачив, а автомобіль бачив за 200 метрів до місця дорожньо-транспортної пригоди.

Свідок ОСОБА_12, показала суду, що приблизно о 19 год. вона їхала на залізнодорожний вокзал до с. Острівець із с. Рогиня. Бачила, що на полі була машина «Жигулі» темного кольору, розвернута передом до дороги з розбитим лобовим склом. Вона не зупинялась біля машини. На місці водія вона бачила силует людини, який рухається. Вона не думала, що це дорожньо-транспортна пригода, але медичну швидку допомогу викликала. Коли поверталась, то на місці події вже була карета швидкої медичної допомоги. На пасажирському сидінні нікого не бачила. На полі також була жінка, яка пасла корову ОСОБА_9 із сторони де знаходилася машина.

ОСОБА_13 Васильович, водій швидкої медичної допомоги, показав, що після обіду в амбулаторію швидкої медичної допомоги с. Росохач зателефонували та повідомили про дорожньо-транспортну пригоду. На місце події вони приїхали за 10-12 хв. Коли приїхали на місці події вже був голова сільської ради та інші люди. На полі побачив автомобіль темного кольору, біля якого на землі із сторони с.Острівця, з права від автомобіля лежав потерпілий ОСОБА_4, який був у непритомному стані. На місці дорожньо-транспортної пригоди перебували приблизно 10-15 хв., надавали допомогу, а потім забрали потерпілого і поїхали в напрямку м. Городенка, і за с. Рогиня потерпілого перетранспортували в карету Городенківської ШМД.

Свідок ОСОБА_14, фельдшер швидкої медичної допомоги, дав суду показання аналогічні до показань ОСОБА_15 додатково повідомивши, що транспортний засіб стояв розвернутий передом до дороги, а потерпілий ОСОБА_4 лежав на землі біля автомобіля зі сторони пасажира.

Суд, оцінюючи покази потерпілої та свідків, визнає їх логічними, послідовними та об’єктивними, оскільки вони відповідають іншим доказам безпосередньо дослідженими судом. Слід зазначити, що посилання сторони захисту на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_5, щодо підтвердження перебування за кермом транспортного засобу в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме потерпілого ОСОБА_4, спростовуються показаннями вказаних свідків, які вказали, що сам момент дорожньо-транспортної пригоди вони не спостерігали і відповідно не бачили. З огляду на вищенаведене, суд покладає в основу обвинувального вироку наведені показання усіх свідків безпосередньо допитаних у судовому засіданні.

Що стосується свідка ОСОБА_6, то суд, керуючись ч. 2 ст. 349 КПК України, за клопотанням прокурора про відмову від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_6, 16.11.2018 року постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про зміну обсягу доказів, які будуть досліджуватися у даному кримінальному провадженні в частині допиту свідка ОСОБА_6, оскільки, норми ст. 23 КПК України передбачають, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов’язок доказування покладено на сторону обвинувачення. Отже, суд був позбавлений можливості допитати свідка ОСОБА_6 безпосередньо в судовому засіданні, оскільки свідок за повідомленням сторони обвинувачення перебуває за межами України на постійному місці проживання, однак конкретного місця перебування та проживання свідка суду не повідомлено.

Згідно ст. 358 КПК України, судом було досліджено письмові докази у кримінальному провадженні.

Згідно рапорта чергового ОСОБА_16, 31.08.2016 року о 19 год. 50 хв. по телефону до чергової частини Городенківського ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення від сільського голови с. Острівець про те, що 31.08.2016 року о 19 год. 50 хв. між селами Острівець та Рогиня водій автомобіля ВАЗ 2101 не впорався з керуванням, з’їхав в кювет та перекинувся (том 1, а.п. 209).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 31.08.2016 року з фото таблицями до протоколу, огляд місця події проведено в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_17, місцем безпосереднього огляду являється ділянка автодороги Коломия – Чернятин О090703, що розміщена між населеними пунктами с. Рогиня та с. Острівець. Безпосередньо на дереві є пошкодження, а саме, відірвана частина кори та з даної точки починається ділянка осипу скла та дрібних частин автомобіля: внутрішню дверна ручки, внутрішнє дзеркало з правої сторони відносно дороги на полі, на відстані 13 м від дерева та до передньої лівої осі автомобіля є поодинокі осипи скла. В даній точці знаходиться автомобіль марки ВАЗ , номерний знак 69591ІВ, синього кольору. Автомобіль розташований передньою частиною паралельно до проїзної частини дороги. Зовнішнім візуальним оглядом автомобіля виявлено: деформація передньої кришки капоту, яка відійшла з кріплення, деформація переднього правого крила, передньої правої дверки, напрям деформації ззаду на перед, деформація даху автомобіля, напрям деформації знизу вверх, всі колеса автомобіля зі збереженим тиском повітря, відсутнє переднє лобове скло. В середині автомобіля під кермом, біля педаль знаходиться пара тапочок чорного кольору, деформована передня панель автомобіля з правої сторони, напрям деформації ззовні до середини. Біля правої дверки автомобіля ВАЗ виявлено темно – бурі плями речовини ззовні схожої на кров. (том 1 а.п. 210-218).

Згідно протоколу огляду місця події від 02.09.2016 року з фото таблицями до протоколу, огляд проведено в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19, безпосереднім об’єктом огляду являється легковий автомобіль марки ВАЗ-2101, синього кольору, р.н. НОМЕР_2, який розташований на території Городенківського відділення поліції, що за адресою ОСОБА_20, 5, м. Городенка. Зовнішнім візуальним оглядом автомобіля виявлено: деформація передньої кришки капоту, деформація переднього правого крила та передньої правої дверки, деформація даху автомобіля, напрям деформації зверху вниз. В автомобілі відсутнє переднє лобове скло, переднє праве пасажирське скло. На правій передній пасажирській дверці виявлено потьоки речовини темно – бурого кольору, зовні схожої на кров. З обшивки чорного кольору, на якій наявні сліди речовини схожої на кров, зроблено вирізку максимальними розмірами 42мм х 61мм та поміщено в паперовий конверт та скріплено підписами понятих. В салоні автомобіля під кермом, біля педаль, знаходиться пара тапочок чорного кольору, в салоні відсутнє дзеркало заднього виду, деформована передня панель автомобіля з правої сторони, напрям деформації з зовні до середини. На сидіннях автомобіля наявні чохли червоно – чорного та білого кольорів. Чохол з правого пасажирського сидіння (переднього) та чохол з водійського сидіння вилучено та поміщено в два чорні поліетиленові пакети та скріплено биркою з підписами понятих(том 1, а.п 219-223).

З висновку №15 Городенківської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп’яніння (том. 1 а.п. 229).

Згідно протоколу огляду місця події від 21.10.2016 року, який проведено в присутності понятих ОСОБА_18, ОСОБА_21, в кімнаті патологоанатомічного відділення Городенківської ЦРЛ, проводився судово-медичний розтин трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (том. 1 а.п. 230-231).

З копії витягу амбулаторної картки обвинуваченого ОСОБА_3 №6653 встановлено, що 08.09.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою із скаргами на болі з правої сторони грудної клітини. Турбують болі протягом тижня після бійки. При огляді виявлено на шкірі попереку зсадини. Встановлено діагноз: забій грудної клітки зправа (том.3 а.п. 176,177).

Оцінюючи письмові докази у кримінальному провадженні, суд визнає їх належними та допустимими доказами, оскільки вони зібрані сторонами обвинувачення та захисту у порядку передбаченому ч.ч.2,3 ст. 93 КПК України та без порушення норм Кримінального процесуального кодексу України в цілому.

Згідно висновку експерта № 2-0864/16 від 20.12.2016 року на наданому одязі ОСОБА_4 виявлені одиничні волокна - нашарування та частини волокон, перелічені в таблиці 3 дослідницької частини висновку.

Вилучені з кофти ОСОБА_4 два поліакрилонітрильні волокна - нашарування рожевого кольору мають спільну родову належність з відповідними волокнами зі складу чохлів. Вилучена частина поліакрилонітрильного волокна-нашарування рожевого кольору з штанів ОСОБА_4 має комплекс співпадаючих ознак з відповідними волокнами зі складу чохлів. Встановити спільну родову належність частини поліакрилонітрильного волокна з штанів ОСОБА_4 та волокон зі складу за волокном чохлів не передбачається можливим в зв'язку з недостатнім розміром виявленої частини волокна (том 1 а.п. 232-238).

Допитана у судовому засіданні завідувач сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського науково-дослідного експертно –криміналістичного центру МВС України судовий експерт ОСОБА_22 повністю підтримала висновок експерта № 2-0864/16 від 20.12.2016 року та роз’яснила, що волокна могли бути як з пасажирського так і водійського сидіння.

Згідно висновку експерта № 2-0865/16 від 20.12.2016 року, на наданому одязі ОСОБА_4 виявлені одиничні волокна - нашарування та частини волокон, перелічені в таблиці 2 дослідницької частини висновку.

Вилучені забарвлені волокна мають комплекси родових ознак і придатні для встановлення спільної родової належності з виробами. Частини волокон мають недостатні розміри і непридатні для встановлення спільної родової належності з виробами. (том 1, а.п. 240-243).

Допитана у судовому засіданні завідувач сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського науково-дослідного експертно –криміналістичного центру МВС України судовий експерт ОСОБА_22 повністю підтримала висновок експерта № 2-0865/16 від 20.12.2016 року та роз’яснила, що на одязі виявлені волокна, які не входять до складу одягу ОСОБА_4

Згідно висновку експерта № 2-0867/16 від 21.12.2016 року на наданих чохлах виявлені одиничні волокна-нашарування та частини волокон, перелічені в таблиці 3 дослідницької частини висновку. Вилучені забарвлені волокна мають комплекси родових ознак і придатні для встановлення спільної родової належності з виробами. Частини волокон мають недостатні розміри і непридатні для встановлення спільної родової належності з виробами (том 1 а.п. 245-248).

Допитана у судовому засіданні завідувач сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського науково-дослідного експертно –криміналістичного центру МВС України судовий експерт ОСОБА_22 повністю підтримала висновок експерта № 2-0867/16 від 21.12.2016 року та роз’яснила, що виявлені волокна, не походять від чохлів наданих на експертизу, а залишені будь-яким іншим предметом.

Згідно висновку експерта № 2-0866/16 від 21.12.2016 року на наданих чохлах з автомобіля НОМЕР_3, (згідно супровідних документів) виявлені одиничні волокна-нашарування та частини волокон, перелічені в таблиці 3 дослідницької частини висновку. Вилучена з чохла пасажирського сидіння частина поліефірного волокна білого кольору подібна до відповідних волокон зі складу светра в смуги ОСОБА_4 У зв’язку з відсутністю забарвлення вилученої частини волокна та волокон зі складу светра не передбачається можливим встановити їх спільну родову належність (том. 2 а.п. 1-7).

Допитана у судовому засіданні завідувач сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського науково-дослідного експертно –криміналістичного центру МВС України судовий експерт ОСОБА_22 повністю підтримала висновок експерта № 2-0866/16 від 21.12.2016 року та роз’яснила, що на чохлі пасажирського сидіння виявлено частину, яка подібна до светра ОСОБА_4, але встановити достеменно це неможливо.

Згідно висновку експерта №2.2-0099/16 від 16.12.2016 року групову належність крові ОСОБА_4 не було встановлено, у зв’язку з тим, що надана на дослідження кров гемолізована (том 2 а.п. 9-11).

Згідно висновку експерта № 2.2-0084/16 від 16.12.2016 року речовина бурого кольору на фрагменті шкірозамінника (об’єкт №1), вилучена з пасажирського сидіння автомобіля НОМЕР_4, є кров’ю людини з антигеном Н ізосерологічної системи АВО. Дані сліди могли утворитися від особи з групою крові 0(1) (том 2 а.п. 13-16).

Відповідно до висновку експерта № 4.2-1043/16 від 17.01.2017 року на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилась у працездатному стані.

На момент експертного огляду та дослідження рульове керування автомобіля марки ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилось у працездатному стані.

Враховуючи те, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_5, знаходились у працездатному стані, несправностей (невідповідностей вимогам ПДР) виявлено не було, тому питання: «Якщо рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля має несправності, то коли вони виникли: до ДТП, в наслідок ДТП чи після ДТП?», «Чи мав водій можливість виявити несправність перед виїздом на лінію?» - позбавлені технічного змісту і відповідь на них не надається (том 2 а.п. 18-21).

Допитаний у судовому засіданні старший судовий експерт сектору авто технічних досліджень, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Івано-Франківського науково-дослідного експертно –криміналістичного центру МВС України ОСОБА_23 повністю підтримав висновок експерта № 4.2-1043/16 від 17.01.2017 року та роз’яснив, що при відповіді на питання поставлені в експертизі під номерами 2,3 допустив технічну помилку та помилково вказав інший транспортний засіб.

Відповідно до висновку експерта № 70 від 21.10.2016-18.11.2016 року при дослідженні кісток черепа виявлено лінійний перелом, який починається з правої вискової ділянки, проходить через середню черепну ямку і закінчується наглухо на турецькому сідлі. Смерть гр. ОСОБА_4 наступила від відкритої черепно-мозкової травми крововиливу під оболонки головного мозку, набряку головного мозку, перелому кісток черепа, що підтверджується морфологічними та гістологічними даними розтину трупа: набряк головного мозку та легень, наявність крововиливу під м’які оболонки головного мозку, повнокрів’я внутрішніх органів, темна рідка кров, наявність перелому кісток черепа, субарахноїдальний крововилив головного мозку вогнищевий периваскулярний крововилив в речовині головного мозку.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді, відкритої черепно-мозкової травми, крововиливи під оболонки головного мозку, перелому кісток черепа, набряку головного мозку, крововиливів в м’які покрови голови, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини салону автомашини, можуть відповідати терміну вказаному в постанові і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, не виявлено: метилового, етилового, пропілового, бутилового аліловий, а в сечі етилового спиртів та їх ізомерів (том 2 а.п. 26-28).

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт Снятинського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_24 повністю підтримав висновок експерта № 70 від 21.10.2016-18.11.2016 року та роз’яснив, що ушкодження утворилися у потерпілого ОСОБА_4 від удару в праву частину голови і такі тілесні ушкодження характерні саме для пасажира в автомобілі.

Згідно висновку експерта № 1122 від 26.10.2016-28.10.2016 року при судово – токсикологічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_4 не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів (том 2 а.п 29).

Згідно висновку експерта № 1197 від 07.11.2016 – 18.11.2016 року при судово – гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів ОСОБА_4 встановлено субарахноїдальний крововилив головного мозку, вогнищевий периваскулярний діапедез ний крововилив в речовині головного мозку, набряк речовини головного мозку, дистрофія, незначна атрофія, вогнищева фрагментація, нерівномірна гіпертрофія та місцями хвилеподібна деформація кардіоміоцитів, вогнищевий дифузний, периваскулярний кардіосклероз, коронаросклероз, нерівномірне кровонаповнення судин міокарду (том 2 а.п. 30).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109/20-21МРВ/19 від 11.02.2019 року на наданому відрізку дактилоплівки з мікрооб’єктами- нашаруваннями зі светра ОСОБА_4 виявлено бавовняне волокно блакитного кольору, що має спільну родову належність з відповідним волокном, виявленим на наданому відрізку дактилоплівки з мікрооб’єктами-нашаруваннями з чохла сидіння водія автомобіля.

На наданому відрізку дактилоплівки з мікрооб’єктами-нашаруваннями зі светра ОСОБА_4 виявлено бавовняне волокно блакитного кольору, що має спільну родову належність з відповідним волокном, виявленим на наданому відрізку дактилоплівки з мікрооб’єктами-нашаруваннями з чохла сидіння пасажира автомобіля.

Виявлені бавовняні волокна-нашарування є характерними для широко розповсюджених джинсових виробів синього кольору.

Інші волокна з наданих відрізків дактилоплівки не мають спільної родової належності (том 3 а.п. 147-155).

Досліджені у судовому засіданні висновки експертів не суперечить положенням ст. 101 КПК України, а їх зміст відповідає вимогам ст. 102 КПК України.

Неспроможними є доводи захисника обвинуваченого про недопустимість висновків експерта № 2-0864/16 від 20.12.2016 року, № 2-0866/16 від 21.12.2016 року та довідок на проведення вказаних експертиз з підстав не зазначення відомостей про раніше проведені експертизи з яких були отримані відомості по об’єктах, які є предметами експертного дослідження у вказаних експертизах, оскільки, як роз’яснила у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_22, було проведено кілька судових експертиз щодо однакових об’єктів дослідження, відповідно до яких видано висновки експерта, на підставі різних постанов слідчого про призначення експертиз у яких були зазначені різні питання. За таких обставин клопотання захисника обвинуваченого про недопустимість висновків експерта № 2-0864/16 від 20.12.2016 року, № 2-0866/16 від 21.12.2016 року та довідок на проведення вказаних експертиз не підлягають до задоволення.

Суд, оцінюючи усі безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази у цьому кримінальному провадженні, визнає, що вони отримані без порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_16 України, а також не здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

ОСОБА_3 є суб’єктом зазначеного злочину, оскільки він є осудною фізичною особою та яка керує транспортним засобом.

З суб’єктивної сторони характеризується необережною формою вини обвинуваченогоДронюка І.В. до настання суспільно небезпечних наслідків.

Об’єктивна сторона зазначеного злочину полягає в діях обвинуваченого ОСОБА_3 спрямованих на порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Об’єктом цього злочину є безпека дорожнього руху, експлуатація транспорту та здоров’я людини.

Згідно приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною 2 ст. 8 КПК України передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Суд вказує на те, що при оцінці доказів Суд, зазвичай, повинен застосовувати критерій оцінки доказів «поза розумним сумнівом».

Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає, що мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 і це діяння містить склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження під час судового розгляду поза розумним сумнівом і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху та експлуатації особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, думку прокурора, яка вказала, що належною мірою покарання для обвинуваченого є позбавлення волі строком п’ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та потерпілої, яка просила призначити покарання обвинуваченому відповідно до закону, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.4 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 286 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно ч.2 ст. 66 КК України, визнає позитивну характеристику обвинуваченого з місця проживання, вік обвинуваченого та вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення вперше.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно характеристики № 217 від 05.12.2018 року з місця проживання, ОСОБА_3 характеризується позитивно (том 3 а.п. 34).

Довідкою від 06.12.2018 та відповіддю на адвокатський запит № 23/01-19 від 14.02.2019 підтверджується, що обвинувачений не перебуває на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах (том 3 а.п. 32, 187).

З вимоги про судимість №864 від 05.12.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий ( том 3 а.п. 37,38).

З копії посвідчення водія серія ПВГ № 128658 від 28.05.2009 року, встановлено, що в обвинуваченого ОСОБА_3 наявне право керування транспортними засобами категорії «В» та «С» ( том 1 а.п. 226).

З відповіді на адвокатський запит Управління соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації № 2813 від 10.12.2018 року підтверджується, що у ОСОБА_3 не перебуває на утриманні ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_6, натомість обвинувачений ОСОБА_3 перебуває на обліку в УСЗН як одержувач компенсації працездатній непрацюючій особі, по догляду за перестарілою особою, яка досягла 80 років ОСОБА_25 з 06.03.2018 року по 29.01.2020 рік ( том 3 а.п. 181).

З досудової доповіді складеної органом пробації щодо обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб. (том 3 а.п. 162,163).

За таких обставин, суд вважає, що для досягнення мети покарання передбаченої ст. 50 КК України, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення ним та іншими нових злочинів.

Щодо цивільних позовів, то за ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 72 252 грн. та моральної шкоди – 200 000грн., прокурором, яка діє в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні та в особі Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні заявлено цивільні позови про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 14 074,13 грн. та 1 707,37 грн. відповідно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8, в частині спричинення матеріальної шкоди, завданої злочином, слід задовольнити частково на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні документально підтверджено чеками на придбання ліків і медичних засобів, дата яких збігається з перебуванням потерпілого на лікуванні, та копією розрахунку вартості лікування ОСОБА_4, понесені витрати потерпілої ОСОБА_8 на лікування в розмірі 36 168 (тридцять шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 54 коп.

За таких обставин цивільний позов у цій частині підлягає до задоволення в сумі 36 168 грн. 54 коп., оскільки саме така сума витрат на лікування є обґрунтованою та документально підтвердженою.

Стаття 1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Витрати на поховання в сумі 4845 грн. документально підтверджені накладною від 21.10.2016 року. А тому і в цій частині цивільний позов слід задовольнити.

Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення поминальних обідів слід відмовити, оскільки такі проводяться після поховання, а зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.

У частині решта позовних вимог щодо відшкодування витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам’ятника в сумі 29480 грн., слід відмовити, оскільки було видано тільки рахунок на оплату виготовлення і монтажу гранітного пам’ятника з граніту Лезниківського та Букінського родовища, а по факту такі послуги не надавались та не оплачувались, що підтвердила в судовому засідання потерпіла ОСОБА_8 Г П. та її представник.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд вважає, що потерпілій ОСОБА_8, вчиненим злочином спричинено моральну шкоду: вона перенесла психологічні страждання через втрату чоловіка, звичного нормального способу життя, оскільки до смерті чоловіка була домогосподаркою і саме померлий матеріально забезпечував сім’ю. Тому, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, те, що злочин вчинений з необережності, характер та глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_8, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок втрати чоловіка ОСОБА_4, суд вважає, що з врахуванням вимог розумності і справедливості розмір відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.

Вирішуючи заявлений прокурором в інтересах Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної клінічної лікарніцивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ст.1206 ЦК України, для його задоволення у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 на користь вказаного медичного закладу 14074,13 грн. вищезазначених витрат, понесення яких підтверджене довідкою Івано-Франківської обласної клінічної лікарні від 27.01.2017 рокупро розрахунок вартості одного ліжко дня у нейрохірургічному відділенні ОКЛ хворого ОСОБА_4 за період з 01.09-30.09.2016 року, 01.10-04.10.2016 року, 13.10.-19.10.2016 року.

Вирішуючи заявлений прокурором в інтересах Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарніцивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст.1206 ЦК України, для його задоволення у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 на користь вказаного медичного закладу 1707,37 грн. вищезазначених витрат, оскільки вказані витрати на користь Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні були сплачені потерпілою ОСОБА_8, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 679 від 18.10.2016 року (том 1 а.п. 201).

Підстав для задоволення усних клопотань представника потерпілої та прокурора про залишення без розгляду позову потерпілої ОСОБА_8 в частині позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_3 витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам’ятника в сумі 29480 грн. та позову прокурорав інтересах Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарніпро стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 у суду не має. Оскільки на стадії судового розгляду – судових дебатів відбувається розгляд цивільного позову по суті, а відповідно до п.5 ч.1. ст. 257 ЦПК України, яка застосовується у даному випадку на підставі ч.5 ст. 128 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду за заявою позивача до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 124 та ст. 126 КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 наступні процесуальні витрати:

- за проведення судово-криміналістичної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 2-0864/16 від 20.12.2016) у розмірі 1058,48 грн., що підтверджується довідкою (том 1 а.п. 239);

- за проведення судово-криміналістичної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 2-0865/16 від 20.12.2016) у розмірі 660.30 грн. що підтверджується довідкою (том 1 а.п. 244);

- за проведення судово-криміналістичної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 2-0866/16 від 21.12.2016)– у розмірі 1058,48 грн., що підтверджується довідкою (том 2 а.п. 8);

-за проведення судово-криміналістичної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 2-0867/16 від 21.12.2016) у розмірі 660.30 грн., що підтверджується довідкою (том 1 а.п. 249);

- за проведення судово-автотехнічної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 4.2-1043/16 від 17.01.2017) у розмірі 879,60 грн., що підтверджується довідкою (том 2 а.п. 18);

-за проведення біологічної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 2.2-0084/16 від 16.12.2016) у розмірі 793,86 грн., що підтверджується довідкою (том 2 а.п. 17);

-за проведення імунологічної експертизи Івано-Франківським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта № 2.2-0099/16 від 16.12.2016) у розмірі 660,30 грн., що підтверджується довідкою (том 2 а.п. 12).

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 124, 126, 369 - 371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити ОСОБА_3 покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 36 168 (тридцять шість тисяч сто шістдесят вісім) гривень 54 копійки та 100 000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позову відмовити через безпідставність.

Цивільний позов прокурора в інтересах Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 заподіяні державі збитки в розмірі 14074 (чотирнадцять тисяч сімдесят чотири) гривні 13 копійок на користь Обласної клінічної лікарні (р/р 35417029119134 в ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО 836014 Код ЄДРПОУ 01993150).

У задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарніпро стягнення з ОСОБА_3 Васильоаича витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 1707,37 грн. відмовити через безпідставність.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі:

- автомобіль марки ВАЗ 2101, д.н.з 69591 ІВ, який знаходиться на зберіганні в Городенківському ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, – повернути власнику ОСОБА_26 (11.08.1969р.н., паспорт серія СС677852, РНОКПП НОМЕР_6, житель ІНФОРМАЦІЯ_7, Івано-Франківської обл.);

- одяг ОСОБА_4 – повернути потерпілій ОСОБА_8;

-вирізку з обшивки з правої передньої пасажирської дверки – зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- два чохла з водійського та пасажирського сидіння автомобіля «ВАЗ», волокна нашарування з чохлів та одягу ОСОБА_4 – знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні на загальну суму 5771 (п’ять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 32 копійки.

Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області учасниками судового провадження передбаченими ст. 393 КПК України – протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію даного вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Мануляк Ю.В.