Рішення № 80252982, 21.02.2019, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/429/18

Провадження № 2/340/18/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 52217,53 грн. та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шо мала місце 23.02.2015 в результаті якої настала смерть ОСОБА_3

Позов мотивує тим, що 23.02.215 близько 20 год відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 21 км а/д Київ-Овруч, що в с Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області поблизу автозаправки «БРСМ-Нафта», не справившись з управлінням автомобіля, здійснив наїзд на пішоходному переході на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, військовослужбовця, рядового військової служби ВЧ №3027. Внаслідок наїзду, ОСОБА_3 отримавши численні травми, був поміщений у Вишгородську ЦРЛ, а з 24.02.2015 проходив лікування у відділенні інтенсивної терапії Київської клінічної лікарні. 26.02.2015 ОСОБА_3 переведо на лікування у нейрохірургічне відділення Центрального госпіталю МВС України. ІНФОРМАЦІЯ_2 не приходячи до тями, від отриманих травм ОСОБА_3 помер. Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2018, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Оскільки встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача, настала смерть ОСОБА_3, враховуючи, що під час кримінального провадження цивільний позов не заявлявся, позивач вважає, що має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Розмір матеріальної шкоди, з урахуванням добровільно наданих відповідачем коштів, позивач визначає, виходячи з витрат які ним було понесено за період перебування сина ОСОБА_3 в лікарні, медикаменти, проїзд, проживання в м Київ, придбання продуктів харчування, поховання та здійснення поминального обряду, на загальну суму 52 217 грн. 53 коп. Також, відповідачем заподіяно йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, він та члени його сім'ї втратили, сина, зазнали та досі зазнають значних душевних переживань. Крім того з боку відповідача байдуже ставлення до пережитого ними горя, він не намагається будь-яким чином загладити свою вину, покаятися, попросити вибачення. Більше того, при ухваленні судом вироку, він заявив, що шкоду відшкодував і можливо в майбутньому допоможе ще чимось. Враховуючи наведене, розмір моральної шкоди позивачем визначено в сумі 500 000 грн.

Оскільки відповідач добровільно матеріальну та моральну шкоду не відшкодував, що порушує права позивача, останній змушений звернутись із позовом до суду.

Ухвалою від 04.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, із стадії підготовчого засідання.

Відповідачем у встановлений в ухвалі суду строк, відзиву на позов не було подано.

Ухвалою суду від 26.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач за викликом до суду неодноразово не з'явився. У зв'язку із неявкою відповідача, який був повідомлений про дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, постановивши заочне рішення, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2018 (а.с.5-7), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» призначеного за даним вироком.

При ухваленні вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_2, 23.02.2015, близько о 19-45 год., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2 та здійснюючи рух по проїзній частині автодороги сполученням «Київ-Овруч» з боку с. Нові Петрівці у напрямку м. Києва, в Вишгородському районі, Київської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 і дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 Правил дорожнього руху України, діючи необережно - проявляючи злочинну недбалість, в порушення вимог п. 2.3 «б», п. 18.1 ПДР України, не впевнившись, що на нерегульованому пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода або небезпека, не зменшив швидкість руху, аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, будучи не уважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відволікся від керування автомобілем, а саме відвернувся назад шукаючи мобільний телефон, внаслідок чого виїхав на нерегульований пішохідний перехід, розташований біля АЗС «БРСМ-Нафта» по автодорозі «Київ-Овруч» 21 кілометр в Вишгородському районі, Київської області та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину автодороги «Київ-Овруч» по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо, відносно руху транспортного засобу.

Після вказаної події ОСОБА_3 був доставлений до лікувального закладу, де від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п. 2.3 «б», п. 18.1 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_3

Смерть ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-БК №338827 від 11.07.2015 (а.с.8).

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином в судовому засіданні безспірно встановлено, що винними діями відповідача заподіяно шкоду, позивачу ОСОБА_1, якого було визнано потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та яка полягає в настанні смерті сина ОСОБА_3

Відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.4 Постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Факт перебування ОСОБА_3 на лікуванні в період з 23.02.2015 по ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується медичною характеристикою виданою т.в.о начальника медичної служби військової частини 3027 ОСОБА_4, зокрема ОСОБА_3 у період з 23.02.2015 по 24.02.2015 знаходився на стаціонарному лікуванні в ЦРЛ м Вишгород, у період з 24.02.2015 по 26.03.2015 - у ОКЛ м Київ, у період з 26.03.2015 по ІНФОРМАЦІЯ_2 (по дату смерті) - у ЦГ МВС України м.Київ.

Як вбачається з наданих позивачем проїзних документів (а.с.34-49), позивачем та його адвокатом Бельмегою М. на проїзд до м Київ витрачено грошові кошти на суму 4593,47 грн.

Згідно представлених позивачем фіскальних чеків виданих при придбанні ліків та лікарських препаратів, відповідно до виписаних рецептів лікарів відділення реанімації КОКЛ (а.с.9-29), за час протягом якого ОСОБА_3 перебував у медичних закладах на лікуванні, на медикаменти ним витрачено грошові кошти в сумі 25 878,25 грн.

При цьому частину чеків представлених позивачем, судом не взято до уваги, оскільки такі не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

У ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Також, згідно п.24. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Згідно довідок Верховинської селищної ради №901 від 13.07.2015 та №1676 від 18.12.2015 вбачається, що ОСОБА_1 за власні кошти здійснив поховання сина ОСОБА_3 на селищному кладовищі в смт Верховина 14.07.2015.

На підтвердження понесених витрат на поховання, позивачем надано суду квитанції та накладні на придбання продуктів харчування і одягу та інших необхідних для обряду поховання предметів, на загальну суму 10 340,00 грн. (а.с.30-33).

При цьому, суд вважає безпідставними вимоги позивача по виплаті 5000,00 грн. витрачених останнім на організацію та проведення поминального обіду, оскільки «поминки» або «поминальний обід» чинним законодавством України не передбачено, крім того поминки здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу та не відносяться до облаштування та утримання місця поховання і суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин звичаєвого права.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, вчинивши 23.02.2015 ДТП, під час якого загинув син позивача ОСОБА_3, що встановлено вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2018, який набрав законної сили, заподіяв ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 40 811,72 грн., яка з урахуванням добровільно відшкодованої відповідачем шкоди в сумі 23 000 грн., становить 17 811, 72 грн. та яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача. А тому позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Одночасно, судом не враховано заявлену позивачем матеріальну шкоду, яку він поніс у зв'язку з проживанням та проїздом в м Київ, оскільки така не підтверджена жодними доказами.

Також, згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині) батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушені права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що внаслідок скоєного злочину та загибелі його сина ОСОБА_3, він та його сім'я перенесли сильне психологічне потрясіння, фізичний біль та страждання, і що внаслідок цього істотно змінився їх спосіб життя, порушився звичний для них ритм та уклад побуту. А тому суд вважає, що безумовно діями відповідача було заподіяно моральну шкоду позивачу. Однак, враховуючи характер та обсяг понесених позивачем душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, глибину немайнових втрат, в той же час ґрунтуючись на засадах розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення цивільного позову шляхом стягнення із відповідача на користь позивача ОСОБА_1 300 тис. грн., в якості відшкодування моральної шкоди, і що саме такий розмір є розумною та справедливою компенсацією душевних страждань позивача.

А тому, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3178,12 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 17811 гривень 72 копійки та моральну шкоду в розмірі 300000 гривень 00 копійок, а всього в розмірі 317811 гривень 72 копійки (триста сімнадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень сімдесят дві копійки).

В решті, в задоволенні позовних вимог відмовити за їх недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3178 гривень 12 копійок (три тисячі сто сімдесят вісім гривень дванадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_3; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2019.

Суддя: Бучинський А.Б.