Рішення № 80252865, 22.02.2019, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/270/17-ц

2/287/52/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням;

за зустрічним позовом:

ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі продажу житлового будинку і договору дарування земельної ділянки недійсним та визнання права власності на будинок і земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2017 року позивач ОСОБА_1, звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, загальною площею 35.4 кв.м., який розташований за адресою: 11001, м.Олевськ, 1-й провулок Московський, 21 (двадцять один) Житомирської області, у зв?язку з переходом права власності на вказане нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.05.2017 року, він за договором купівлі-продажу придбав у громадянки ОСОБА_7, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: м.Олевськ, 1-й провулок Московський, 21 (двадцять один) Житомирської області, загальною площею 35.4 кв.м., а також за договором дарування земельної ділянки від 01.05.2017 року, земельну ділянку на якій розташований вказаний будинок, що становить 0.1 га., кадастровий номер: 1824455100:02:002:0022. Після купівлі-продажу зазначеного житлового будинку він вселився у останній та користується ним до даного часу.

Відповідачі по справі: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, зареєстровані, як тимчасові мешканці, яких зареєстрував попередній власник зазначеного житла, не є власниками (співвласниками вказаного будинку), ні членами сім’ї власника будинку. На його вимогу щодо зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою відповідачі не реагують, тому просить суд захистити його право власності на зазначене нерухоме майно визнавши відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком, який розташований в м.Олевську по 1(першому) провулку Московському, 21 (двадцять один) Житомирської області.

Позивач ОСОБА_1, у судовому засіданні свої заявлені позовні вимоги підтримав повністю, із підстав, які наведено у його позовній заяві і доданих до позову письмових доказів та просив суд задовольнити позов до відповідачів у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_6, якій неодноразово направлялися повістки про виклик до суду за адресою місця проживання зазначеною у позовній заяві не з?явилася, конверти з повістками про виклик до суду повертаються по закінченню встановленого строку зберігання. Також судом на сайті Судова влада України, а саме Олевський районний суд Житомирської області, вкотре, остання дата: 31.01.2019 року, об 17:24 годині було викладено повістку про виклик ОСОБА_6, до суду. Проте ОСОБА_6, до суду не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно положень ст.ст.128-131, 223 ЦПК України, а тому суд, виходячи з вищезазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки, врахувавши думку її представника – адвоката ОСОБА_5, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_6

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, не визнали. Оскільки вони тривалий час проживають у спірному житловому приміщенні, там же зареєстровані, винаймають вказане нерухоме майно у попереднього власника ОСОБА_8, з представником якої - ОСОБА_7, у них була домовленість про подальший викуп житлового будинку і земельної ділянки, що розташовані по 1(першому) провулку Московському, 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області. Домовившись про ціну зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2, передавала ОСОБА_7, гроші в сумі 1500.00 грн., та отримала від останньої розписку. Проте будь-яких документів на підтвердження укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки вони не мають, так як в установленому законом порядку спірне майно вони не оформляли, а розписка ОСОБА_7, внаслідок пожежі у спірному будинку була втрачена. Вважають, що вони є повноправними власниками зазначеного нерухомого майна.

В свою чергу ОСОБА_2, звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7, та ОСОБА_8, про визнання договору купівлі продажу житлового будинку і договору дарування земельної ділянки недійсними та визнання права власності на будинок і земельну ділянку, посилаючись на вимоги ст.ст.202, 203, 207, 215, 216, 229, 230, 328, 526, 545, 638, 655 ЦК України. Згідно заявлених вимог просить суд:

- визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: 1(перший) провулок Московський, 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області, укладений 01.05.2017 року між ОСОБА_7, і ОСОБА_1, та договір дарування земельної ділянки за вказаною адресою, укладеного 01.05.2017 року між ОСОБА_7, і ОСОБА_1, недійсними та скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно;

- визнати договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по 1(першому) провулку Московському, 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області, укладеного між ОСОБА_2, та ОСОБА_7, дійсним;

- визнати за ОСОБА_2, право власності на спірний житловий будинок і земельну ділянку, розташованих по 1(першому) провулку Московському, 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області, які ОСОБА_2, ОСОБА_3, та представником останньої – адвокатом ОСОБА_5, були підтримані в судовому засіданні.

ОСОБА_1, у судовому засіданні зустрічний позов не визнав, вважаючи його безпідставним, оскільки реєстрація місця проживання особи не є підтвердженням права власності на нерухоме майно, у якому зареєстровані відповідачі за його позовом до останніх. Право власності на спірне нерухоме майно ним оформлено у встановленому законом порядку, а відтак вважає визнанню недійсним і скасуванню не підлягає. Прицьому позивач за зустрічним позовом та її представники у судовому засіданні жодних доказів стосовно їхнього права власності на спірне майно до суду не надали.

Відповідачі ОСОБА_7, та ОСОБА_8, у судове засідання не з’явилися, проте подали до суду заяви щодо розгляду справи у їхню відсутність.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_11, надали суду аналогічні свідчення про те, що у житловому будинку, що розташований по 1(першому) провулку Московському, 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області, на разі проживає сама ОСОБА_2 Так, дійсно ОСОБА_2, домовлялася із ОСОБА_7, про купівлю житлового будинку, що розташований по 1(першому) провулку Московському, 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області. ОСОБА_7, писала розписку, про те зміст розписки ним невідомий. ОСОБА_1, у спірному будинку не проживає.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові докази по справі, в межах доводів позовних вимог обох сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, доведені, обґрунтовані та підлягають задоволенню. Позовні вимоги ж позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: провулок Московський 1(один), будинок № 21 (двадцять один), м.Олевськ Житомирської області, який він набув на підставі договору купівлі-продажу серії НМА № 275651, від 01.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу Житомирської області, зареєстрованого в реєстрі за № 807, що підтверджується останнім та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень № 86203183 від 01.05.2017 року, (а.с.5-6).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки, серії НМА № 275652 від 01.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу Житомирської області, зареєстрованого в реєстрі за № 808, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0.1 га., яка розташована по провулку Московському 1(один), земельна ділянка № 21 (двадцять один), в м.Олевську Житомирської області, що підтверджується останнім та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень № 86203216 від 01.05.2017 року, (а.с.7-9).

У спірному будинку зареєстровані: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, що стверджується довідкою Олевської міської ради Житомирської області № 7102 від 11.07.2017 року, (а.с.4).

Частиною 1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого житла.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.47 Конституції України, ст.310 ЦК України кожен має право на житло і місце проживання.

Разом із тим, згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Приписами ст.316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч.1 ст.381 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню.

Згідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст.270 ЦК України фізична особа, серед іншого, має право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.

Як встановлено судом позивач у справі ОСОБА_1, є власником будинку № 21 по провулку Московському, 1 в м.Олевську Житомирської області.

Відповідачі у справі: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, не є членами сім’ї позивача ОСОБА_1, зареєстровані, проте, зокрема ОСОБА_6, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, не проживають за вказаною адресою.

Оскільки ОСОБА_1, є законним власником будинку № 21 по провулку Московському, 1 в м.Олевську Житомирської області, тому його право вільного володіння, користування та розпоряджання майном гарантовано ст.41 Конституції України та ст.ст.317, 319, 381 ЦК України.

Проте, відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, у добровільному порядку відмовляються знятись з реєстраційного обліку за вказаною адресою, не маючи при цьому законних підстав для подальшого використання даного приміщення для проживання, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1, підлягають захисту в порядку визначеному ст.ст.386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Таким чином наведені вище норми законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, про визнання відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - будинком № 21 по провулку Московському, 1 в м.Олевську Житомирської області.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2, до ОСОБА_1, ОСОБА_7, та ОСОБА_8, про визнання договору купівлі продажу житлового будинку і договору дарування земельної ділянки недійсними та визнання права власності на них, які розташовані по провулку Московському, 1 (один), будинок (земельна ділянка), 21 (двадцять один), в м.Олевську Житомирської області, слід зазначити, що:

відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України крім того покладено обов’язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Посилання позивачки ОСОБА_2, як на підставу набуття права власності на спірний житловий будинок і земельну ділянку, як то тривалий час проживання, реєстрацію за адресою розташування спірного майна, його винаймання у попереднього власника ОСОБА_8, з представником якої - ОСОБА_7, у ОСОБА_2, була домовленість про подальший викуп житлового будинку і земельної ділянки, що розташовані по провулку Московському, 1 (один), будинок (земельна ділянка), 21 (двадцять один) в м.Олевську Житомирської області, домовившись про всі істотні умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, де ОСОБА_2, (як пояснювала), передала ОСОБА_7, гроші в сумі 1500.00 грн., та отримала від ОСОБА_7, розписку, а остання в свою чергу передала відповідні документи, при цьому посилаючись на вимоги ст.ст.202, 203, 207, 215, 216, 229, 230, 328, 526, 545, 638, 655 ЦК України, як на підставу визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та договору дарування земельної ділянки за вказаною адресою недійсними і їх скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, а також визнання договору купівлі-продажу, що на її думку було укладено між нею та ОСОБА_7, на підставі розписки дійсним, і внаслідок чого визнати за ОСОБА_2, право власності на спірне нерухоме майно, в силу приписів основного Закону України та чинного Цивільного кодексу України не є підставою набуття права власності на нерухоме майно, яке підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у встановленому законом порядку.

ОСОБА_2, та її представники у судовому засіданні не надали суду жодних належних і допустимих доказів стосовно права власності ОСОБА_2, на спірне майно, та недовели у судовому засіданні незаконності укладення спірних: договору купівлі продажу житлового будинку і договору дарування земельної ділянки по провулку Московському, 1 (один), будинок (земельна ділянка), 21, в м.Олевську Житомирської області, недодержання вимог укладання таких правочинів, порушення порядку їх нотаріального посвідчення.

Приписами ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, (ч.2 ст.215 ЦК України).

Положеннями ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Крім того, статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають з моменту державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Із статті 153 ЗК України слідує, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, про визнання договору купівлі продажу житлового будинку і договору дарування земельної ділянки недійсними та визнання права власності на будинок і земельну ділянку, розташованих по провулку Московському, 1 (один), будинок (земельна ділянка), 21, в м.Олевську Житомирської області.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1, не заявлялося вимоги щодо стягнення з відповідачів за первісним позовом судових витрат, а саме судового збору, за таких обставин, і враховуючи приписи ст.13 ЦПК України, суд обмежується лише вирішенням заявлених у позові вимог.

На підставі наведеного та керуючись: ст.ст.8, 21, 41, 47, 55, 129 Конституції України, ст.1, ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.16, 215, 220, 270, 310, 316, 317, 319, 321, 328, 381, 386, 391, 638, 655, 657 ЦК України, ст.ст.125, 126, 153 ЗК України та ст.ст.2, 4, 7, 10, 12-14, 17-19, 76-81, 89, 128-131, 141, 211, 223, 259, 263-265, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житловим будинком, загальною площею 35.4 кв.м., який розташований за адресою: 11001, м.Олевськ, провулок Московський, 1 (один), будинок 21 (двадцять один) Житомирської області.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі продажу житлового будинку і договору дарування земельної ділянки недійсними та визнання права власності на будинок і земельну ділянку – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду Апеляційної інстанції через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ВМ № 761636, ІПН: НОМЕР_1, місце проживання: 11001, м.Олевськ вул.Володимирська, 24 Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах цивільної справи відсутні, місце реєстрації: 11001, м.Олевськ провулок Московський, 1, буд. 21, Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ВН № 699284, ІПН: НОМЕР_2, місце проживання: 11001, м.Олевськ,провулок Московський, 1, буд. 21, Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВН № 687810, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах цивільної справи відсутній, місце реєстрації: 11001, м.Олевськ,провулок Московський, 1, буд. 21, Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах цивільної справи відсутні, місце реєстрації: 11001, м.Олевськ,провулок Московський, 1, буд. 21, Житомирської області.

Представник відповідачів: ОСОБА_5, місце знаходження: 11001, м.Олевськ вул.Інтернаціональна, 47 Житомирської області, діє на підставі договору про надання правової допомоги від 24.04.2018 року.

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН: НОМЕР_3, копія паспорта в матеріалах цивільної справи відсутня, місце проживання: 11001, м.Олевськ вул.Володимирська, 24 Житомирської області.

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН: НОМЕР_4, копія паспорта в матеріалах цивільної справи відсутня, місце проживання: 66800, АДРЕСА_1.

Копію рішення суду в повному обсязі сторони та інші учасники справи мають право отримати 04.03.2019 року, після 16:00 години.

Суддя: ОСОБА_12