Ухвала суду № 80252152, 05.03.2019, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/600/18

Номер провадженняя № 1-кп/194/12/19

УХВАЛА

05 березня 2019 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Шеймухової А.В.,

прокурора Муха Я.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2018 року за № 12018040400000120 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

- 06 травня 2009 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ст.ст. 75, 76 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 20 травня 2013 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, звільнився 22 березня 2017 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в судовому засіданні заявив та надав суду письмове клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначив, що ОСОБА_2 серед інших злочинів вчинив тяжкі злочини, передбачені ч. 2 ст. 289 КК України, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а також тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, злочини середньої тяжкості, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, раніше судимий, в тому числі і за корисливий злочин, судимість в встановленому законом порядку не погашена, не працевлаштований, офіційного джерела доходів не має, неодружений, на утриманні нікого не має, за місцем фактичного проживання характеризується посередньо. Отже, ризики, передбачені п.п.1,5 ст.177 КПК України не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_2 щодо клопотання прокурора заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_3 щодо клопотання прокурора заперечував, оскільки ризики передбачені п.п. 1,5 ст. 177 КПК України не підтверджені та обґрунтовано п.6 ч.1 ст. 184 КПК України, так як обвинувачений розкаявся та зазначив, що вчинив дані злочини, оскільки мав поганий матеріальний стан та посварився з співмешканкою, вина у скоєнні злочинів не доведена, тому просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавлення волі.

Заслухавши прокурора, потерпілого, обвинуваченого, захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного.

Вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу, суд виходить з того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, два з яких є тяжкими злочинами, за один з яких передбачено покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, кількість епізодів злочинної діяльності, в яких він обвинувачується, деякі з яких є корисливими та які скоєнні відповідно до пред'явленого обвинувачення після звільнення з місць позбавлення волі менш ніж за рік в короткий проміжок часу, інкримінованих ОСОБА_2, та те, що обвинувачений не працює, офіційного джерела доходу не має, неодружений, у зв'язку з чим суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, його слід утримувати під вартою, оскільки, наявні ризики, передбачені п.п.1,5 ст.177 КПК України не відпали.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Також судом враховано, що тяжкість обвинувачення також може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12 березня 2013 року у справі «Волосюк» проти України).

До того ж судом враховано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Отже, суд вважає виправданим продовження тримання під вартою.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненому та вчинив злочини, маючи важкий матеріальний стан та посварився зі своєю співмешканкою, а також вина у скоєнні злочинів не доведена, то це ніяким чином не може впливати на обрання запобіжного заходу.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що менш суворий вид запобіжного заходу не може бути застосований через тяжкість кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується та які він скоїв відповідно до обвинувального акту за короткий проміжок часу між собою, будучи при цьому раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, отже наявні ризики, передбачені п.п.1,5 ст.177 КПК України.

Таким чином, виходячи з діючих норм кримінально-процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.107,110,177,183,331,369,371,372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 в обранні іншого запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, строк тримання під вартою строком до 17-00 години 01 травня 2019 року в умовах "Дніпропетровської установи виконання покарань № 4" м. Дніпро у Дніпропетровській області.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.О. Корягін