Рішення № 80251245, 01.03.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7479/18

2/214/98/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

01 березня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання – Печарник З.І.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, при заочному розгляді справи, в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом 09.11.2018 року, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.03.2009 року станом на 21.10.2018 року в загальному розмірі 11 778 грн. 58 коп. та судовий збір 1762 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.03.2009 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким вона отримала кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування ним. Відповідач підтвердила згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов’язання банк виконав, натомість позичальник покладені на неї обов’язки належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 21.10.2018 року утворилась заборгованість в сумі 11 778 грн. 58 коп., яка включає: нараховані проценти за користування кредитом – 3885 грн. 02 коп., пеню – 6856 грн. 48 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – фіксована частина, 537 грн. 08 коп. – процентна складова, яку представник позивача просить суд стягнути з позичальника в примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, про дату, час, місце слухання справи повідомлялася належним чином за єдиним відомим місцем проживання - місцем реєстраційного обліку, направлені судові повістки не отримує, інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст.131 ЦПК України суду не надано, про причини своєї неявки суд не повідомила, не надала суду жодної заяви або клопотання, а також відзиву.

Керуючись ст.280 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів, з урахуванням думки представника позивача, за відсутності відповідача і постановити заочне рішення.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

30.03.2009 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.29-30), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н, за яким вона отримала кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування ним за базовою ставкою 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості (а.с.7, 8).

З 21.05.2018 року найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи.

Підписанням заяви ОСОБА_2 дала свою згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають кредитний договір, який по своїй суті є договором приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.7, 9-23). Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов кредитного договору.

У спорі, пов’язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов’язань та їх розмір.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У силу ст.ст.525,526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит в обумовленому розмірі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, котрому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Натомість позичальник свої зобов’язання не виконувала належним чином, в результаті чого станом на 21.10.2018 року утворилась заборгованість в сумі 11 778 грн. 58 коп., яка включає: нараховані проценти за користування кредитом – 3885 грн. 02 коп., пеню – 6856 грн. 48 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – фіксована частина, 537 грн. 08 коп. – процентна складова, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Суд погоджується із нарахованим розміром заборгованості по процентам в сумі 3885 грн. 02 коп., який є доведеним обсягом наявних доказів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо стягнення з відповідача пені та штрафів, суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов’язання.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, у зазначеній постанові Верховного Суду України відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення ст.ст.3, 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру. На цьому також акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 року у справі №664/2784/15-ц.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача штрафів та пені у межах відповідальності за зобов’язаннями за одним і тим самим кредитним договором. З огляду на рівень виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, дотримуючись принципів розумності та справедливості, уникнення подвійної відповідальності за одне порушення, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. – фіксована частина, 537 грн. 08 коп. – процентна складова.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням ст.2 ЦПК України щодо загальних засад цивільного судочинства та п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України відносно обов'язку суду сприяти сторонам в здійсненні їхніх прав, застосовуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України суд вправі зменшити розмір неустойки (пені) як цивільно-правової відповідальності боржника за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, на чому також акцентує увагу Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14.

У розумінні ч.3 ст.551 ЦК України істотними обставинами можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України та мають іншу правову природу.

Судовим розглядом встановлено, що розмір основного збитку, завданого відповідачем, становить 3885 грн. 02 коп. (заборгованість по процентам), в той час як заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення виконання відповідачем кредитних зобов'язань станом на 21.10.2018 року складає 6856 грн. 48 коп. Таким чином, очевидним є те, що заявлений позивачем розмір пені є не співмірним з розміром основного збитку, завданого відповідачем і не відповідає визначеним п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права, що також передбачено в абз.2 п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі №7-рп/13.

Враховуючи встановлену неспівмірність, розмір основного збитку та відсутність доказів звернення позивача з досудовими вимогами до відповідача для погашення нею заборгованості в добровільному порядку, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені до 3900 грн., що кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 04.11.2015 року у справі № 6-1120цс15, від 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.03.2009 року станом на 21.10.2018 року в загальному розмірі 7 785 грн. 02 коп., з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом – 3 885 грн. 02 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 3 900 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та п.39 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», відповідно до якого у разі, якщо суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. У зв’язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 1603 грн. 42 коп. пропорційно частці задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.509, 525-527, 530, 546, 548, 549, 551, 611, 627, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: м. Кривий Ріг, мкр-н. Сонячний 41/28) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»:

- заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.03.2009 року станом на 21.10.2018 року в загальному розмірі 7 785 (сім тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн. 02 коп., з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом – 3 885 (три тисячі триста вісімдесят п’ять) грн. 02 коп., пеня – 3 900 (три тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп.;

- судовий збір в розмірі 1603 (одна тисяча шістсот три) грн. 42 коп.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складання.

Повне рішення складено та підписано 01.03.2019 року.

Суддя Н.Г. Гринь