Рішення № 80251223, 28.02.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8429/18

2/214/56/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 лютого 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання – Печарник З.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої здоров’ю працівника умовами виробництва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 14.12.2018 року, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (далі за текстом – ПрАТ «КЦРЗ») на його користь моральну шкоду в розмірі 65 000 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб).

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що він працював в ПрАТ «КЦРЗ» близько 10 років в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання з діагнозом: пиловий бронхіт, емфізема легень, облетируючий ендартериит нижніх кінцівок, ішемія другого ступеню. За результатами розслідування причин хронічного захворювання встановлено, що причиною його виникнення стала робота машиністом локомотиву електровоза в умовах пилу, вібрації, охолоджуючого мікроклімату. Первинним оглядом МСЕК у 2000 році встановлено 20% втрати професійної працездатності, а під час переогляду в 2007 році встановлено 65% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. У зв’язку з ушкодженням здоров’я було порушено його нормальні життєві зв’язки, він не може вести звичний образ життя, відчуває фізичні страждання, біль, обумовлені важкістю самопочуття та особливостями лікування. Через наявне захворювання у нього постійно виникають складнощі у зв’язку з загальною слабкістю, втомою, психічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, поганий сон. З огляду на вказане та втрату працездатності через професійне захворювання він вважає, що позивач спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінює в 65 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2 не з’явились, однак остання подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, підтримавши пред’явлені вимоги та наполягаючи на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 правом на участь в судовому засіданні не скористалась, подавши заяву про розгляд справи без її участі. Згідно позиції представника ПрАТ «КЦРЗ», викладеної у відзиві на позов (а.с.26-29), заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх недоведеність. Зазначила, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.11.2018 року у справі №214/2237/18 з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача вже стягнуто моральну шкоду в сумі 22 338 грн. у зв’язку з втратою професійної працездатності на 20%. При ухваленні рішення судом враховувалися акти розслідування професійного захворювання від 04.02.2002 року, 08.05.2000 року, довідки та виписки МСЕК. Наразі позивач звертається з позовом до ПрАТ «КЦРЗ» з тих самих обставин та на підставі тих же документів. Представник не заперечувала, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві з вересня 1983 року по лютий 1990 року (115 місяців) складником поїздів 4-го розряду; на Криворізькому холодокомбінаті – з липня 1981 року по серпень 1983 року, в ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з вересня 1969 року по листопад 1969 року, з грудня 1971 року по листопад 1978 року, з березня 1993 року по травень 1996 року (сумарно 126 місяців). Однак, в акті розслідування професійного захворювання від 04.02.2002 року вказано, що таке захворювання у позивача виникло в результаті тривалої роботи в ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в шкідливих умовах праці – умовах охолоджуючого мікроклімату. До того в тих актах зазначено лише один діагноз: пиловий бронхіт І ступеню, емфізема легень І ступеню, ДН І-ІІ ступеню. По факту виявлення інших захворювань розслідування не проводилось, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок відповідних захворювань з працею в ПрАТ «КЦРЗ» або інших підприємствах. Наведені позивачем моральні страждання нічим не підтверджені, а їх формулювання є формальним.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ПрАТ «КЦРЗ» в шкідливих умовах 115 місяців (з вересня 1983 року по лютий 1990 року): з 02.09.1983 року прийнятий на роботу на посаду складника поїздів 4 розряду, 01.02.1990 року переведений на посаду кондуктора вантажних поїздів 4 розряду, 17.03.1993 року звільнений за власним бажанням. Крім того, позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві Криворізького холодильника – 25 місяців з липня 1981 року по серпень 1983 року, ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - 126 місяців (з вересня 1969 року по листопад 1969 року, з грудня 1971 року по листопад 1978 року, з березня 1993 року по травень 1996 року). Вказані обставини встановлено на підставі записів в трудовій книжці позивача (а.с.16-19).

Згідно з актом розслідування професійного захворювання від 08.05.2000 року (а.с.11), ОСОБА_1 працював в наступних шкідливих умовах праці: концентрація пилу внутрішньокар’єрного, яка мала в своєму складі від 10 до 70% домішок кремнію діоксиду кристалічного, концентрація якого перевищує ГДК в 1,0-1,5 рази. За час роботи в ПрАТ «КЦРЗ» позивач отримав захворювання з діагнозом: пиловий бронхіт І ступеню, емфізема легень І ступеню, ДН І-ІІ ступеню.

У ході розслідування професійного захворювання в ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» згідно з актом від 04.02.2002 року (а.с.12) підтверджено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: облетируючий ендартериит нижніх кінцівок, ішемія ІІ ступеню, нейросенсорна туговухість. Професійне захворювання виникло в результаті недосконалості технологічного процесу з причини тривалої роботи в умовах охолоджуючого мікроклімату.

Відповідно до довідок та виписок з актів МСЕК (а.с.8-10), за результатами первинного огляду 21.06.2000 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності на 20% за професійним захворюванням – пиловий бронхіт – 1 ст., емфізема легень першої ст., ДН І-ІІ ст., на термін з 12.07.2000 року по 01.07.2001 рік. За результатами повторного огляду 22.04.2002 року встановлено 40% втрати працездатності: 20% по первинному огляду за облетируючий ендартериит судин нижніх кінцівок, та 20% по повторному переогляду за пиловим бронхітом І ступеню в результаті професійного захворювання.

Висновком МСЕК від 31.07.2007 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності та 65% втрата працездатності в тому числі: 40% у зв’язку з таким профзахворюванням, як хронічне обструктивне захворювання легень (хозл); 25 % у зв’язку з таким захворюванням як облітеруючий ендертеліт на термін з 31.07.2007 – безстроково.

Визначаючи характер спору, суд виходить з обставин завдання шкоди здоров’ю ОСОБА_1 під час роботи в ПрАТ «КЦРЗ» в шкідливих умовах праці близько 115 місяців при виконанні трудових обов’язків, первинне встановлення стійкої втрати професійної працездатності у 2000 році висновком МСЕК, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, тому до правовідносин сторін мають застосовуватися ст.ст.153, 237-1 КЗпП України та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Посилання представника відповідача на рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.11.2018 року у справі №214/2237/18 про стягнення з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача моральної шкоди в сумі 22 338 грн. у зв’язку з втратою працездатності на 20% суд вважає безпідставними, оскільки вказане рішення не має жодного відношення до вирішення спору між ОСОБА_1 та ПрАТ «КЦРЗ», яке є відмінним від ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», та на момент ухвалення рішення оскаржене.

Згідно з ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці регламентовано ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», яку кореспондує ст.153 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.4.1 рішення Конституційного Суду України № 1-9/2004 від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, а відтак дають можливість суду зробити висновок про спричинення позивачу моральної шкоди.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди саме ПрАТ «КЦРЗ», оскільки відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК у зв’язку з роботою в шкідливих умовах, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Посилання відповідача на відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і винною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні, оскільки до юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше 5 мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі ст.ст.3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, діючих на час розгляду справи, враховуючи засади розумності, виваженості й справедливості.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4173 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 20865 грн., а максимальний – 834 600 грн.

У той же час суд приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що втрата працездатності саме на 65% мала місце після припинення позивачем трудових відносин з ПрАТ «КЦРЗ» у зв’язку з його діяльністю в ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», де він сумарно пропрацював 126 місяців, тобто більше ніж в ПАТ «КЦРЗ» - 115 місяців. Виходячи з періодів трудової діяльності позивача, характеру шкідливих умов праці та професійних захворювань, які проявлялись у позивача й після проходження первинного огляду МСЕК у 2000, 2002 р.р., погіршення стану здоров’я та збільшення втрати працездатності з 20% до 65%, стан здоров'я позивача, який погіршується, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності та інвалідності безстроково, суд вважає, що ступінь вини ПрАТ «КЦРЗ» у спричиненні шкоди здоров’ю позивача складає 43,2%, на чому також акцентувала увагу комісія з розслідування випадку профзахворювання ОСОБА_1 (а.с.13).

Виходячи з цих обставин, враховуючи роз'яснення, викладені в п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також з урахуванням конституційної значущості здоров'я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ПрАТ «КЦЗР» на його користь моральну шкоду в розмірі 43 200 грн.

Суд вважає за необхідне окремо зауважити, що в розумінні п.п.164.2.14 «а» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином, розмір моральної шкоди в сумі 43 200 грн., стягнутої з відповідача на користь позивача, підлягає виплаті без оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у зв’язку з чим вважає за необхідне судовий збір в розмірі 704,80 грн. стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 351-353 ЦПК України, ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00190940, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Заводська 1) про відшкодування моральної шкоди, завданої здоров’ю працівника умовами виробництва – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 43 200 (сорок три тисячі двісті) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої здоров’ю працівника умовами виробництва (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано 28.02.2019 року.

Суддя Н.Г. Гринь