Рішення № 80250974, 28.02.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3170/18

Провадження № 2/185/355/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 лютого 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса

В С Т А Н О В И В

23 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 15 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 4520, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” грошові кошти у сумі 27847,00 грн., таким, що не підлягає виконанню, та судові витрати стягнути з Відповідача на його користь.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.06.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 4520, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість у розмірі 27847,00 грн. за кредитним договором від 19 березня 2008 року, за період з 19.03.2008 р. по 11.04.2017 р., з урахуванням:

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8620,96 грн.;

Заборгованість за відсотками у розмірі 8590,82 грн.;

Заборгованість з пені у розмірі 7932,98 грн.;

Заборгованість з пені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 900,00 грн.;

Заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.;

Заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1302,00 грн.

Вважає, що підставами для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є наступні. У грудні 2017 року він отримав постанову державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2017 р. на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 4520 від 15.06.2017 р., який видав приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Перед вчиненням виконавчого напису, банк повинен направити боржнику вимогу, яку він не отримував. Протягом усього терміну дії кредитного договору по день звернення до суду йому такої вимоги не було надіслано. Заборгованість нарахована починаючи з 24.11.2012 по 30.06.2017 року. Тобто, порушено вимоги законодавства щодо видачі виконавчого напису нотаріуса у межах строку позовної давності. Вважає, що розрахунок боргу, наданий Банком є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до нього, а тому нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, оскільки не мав у своєму розпорядженні доказів безспірності заборгованості позивача перед банком. З огляду на вищевикладене, вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням строків, визначених чинним законодавством України, а тому оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню. Тому враховуючи вищенаведене вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_2 допущено порушення ст. 88 Закону України “Про нотаріат” та п 1.2. глави 16 Порядку, а саме вчинено виконавчий напис за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно до якої забезпечено позов по цивільній справі 185/3170/18, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 4520, вчиненого 15 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2008 року у розмірі 27847,00 грн., до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

В судове засідання позивач не з'явився, проте на адресу суду від нього надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про місце, дату та час слухання справи належним чином. Проте від останнього на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого він просить суд розглядати справу за їх відсутності, та в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, та на виконання ухвали суду від 18 січня 2019 року про витребування копій документів по цивільній справі 185/3170/18, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності з копіями відповідних документів.

Представник третьої особи Павлоградського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився,про місце, дату та час слухання справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не відомо.

Дослідивши письмові матеріали справи, відзив на позов, заяву позивача та приватного нотаріуса, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю за наступних підстав.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 15 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 4520, було вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору від 19.03.2008 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року, грошових коштів у сумі 27847,00 грн., з урахуванням:

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8620,96 грн.;

Заборгованість за відсотками у розмірі 8590,82 грн.;

Заборгованість з пені у розмірі 7932,98 грн.;

Заборгованість з пені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 900,00 грн.;

Заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.;

Заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1302,00 грн.

Стягнення здійснюється за період з 19.03.2008 року по 11.04.2017 року(арк.с.6).

На підставі вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Павлоградського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 05 жовтня 2017 року винесені постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” боргу у розмірі 27847,00 грн.(арк.с.8), та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.11.2017 року(арк.с.7).

Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.11.2017 року, з доходу боржника утримано за період з 01.12.2017 року по 31.03.2018 року, борг у розмірі 4624,90 грн., виконавчий збір 528,56 грн., та витрати на виконавчі дії у розмірі 106,80 грн., а також за період з 01.04.2018 року по 31.07.2018 року, борг у розмірі 4770,91 грн., виконавчий збір 530,10 грн., та залишок боргу станом на 01.08.2018 року складає 18451,19 грн., що підтверджується копіями довідок з Павлоградського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області(арк.с.9; 24).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Пунктом 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

В матеріалах справи наявний доказ на підтвердження того, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Притватбанк» направляв позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов’язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов’язань, що дає суду можливість дійти висновку, що банк намагався повідомити ОСОБА_1 про наявність заборгованості по кредитному договору, хоча це й не може свідчити про те, що ОСОБА_1 отримав саме цю вимогу, і був вчасно ознайомлений зі змістом цієї вимоги.

Судом при дослідженні витребуваних документів на виконання ухвали суду від 18 січня 2019 року у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі яких був виданий виконавчий напис за реєстровим номером № 4520 від 15.06.2017 року, встановив, що приватний виконавиць порушив пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме вищенаведений виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі не оригіналу Кредитного договору від 19.03.2008 року, а на підставі копії заяви позичальника, оскільки на цьому документі міститься відмітка(штамп) банку – «Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Притватбанк» ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ», окрім цього розрахунок заборгованості за начебто цим Кредитним договором, наданий нотаріусу на підставі якого також приймалось рішення нотаріусом про видачу вищезазначеного нотаріального напису, не є у розумінні п. 2 «Правил» випискою з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оскільки відповідно до Підпункту 6 Пункту 8 розділу 2 Постанови НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року вбачається, що виписка з рахунку боржника це банківський документ, який надається банком громадянину - користувачу про рух коштів за його рахунком, періодичність та порядок їх отримання, а тобто не є тим документом на підставі якого нотаріус може видати нотаріальний напис, оскільки з вищенаведених документів не вбачається підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Також нотаріус не з'ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 19.03.2008 року по 11.04.2017 року, проте суд дослідивши заяву-звернення від банка до нотаріуса де зазначено, що банк просить нотаріуса видати виконавчий напис на підставі копій документів, та де зазначено, що ця заява направлена банком на адресу нотаріуса 26.04.2017 року, а виконавчий напис виданий нотаріусом лише 15.06.2017 року, а з розрахунку заборгованості наданої банком не можливо зрозуміти, чи робилися якісь взагалі проплати на виконання умов цього договору, коли саме робилися, яким шляхом, ким саме, що можливо було б вияснити коли це були б банківські виписки по рахунку позивача, а тому суд, не може брати до уваги цей розрахунок заборгованості, оскільки з нього не можливо визначити чи збіг строк позовної давності.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Суд ставиться критично до відзиву на позов, оскільки це спростовується тим, що приватний нотаріус порушив вимоги пункту 2 Переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме винес виконавчий напис на підставі не оригіналу кредитного Договору, а на підставі копії заяви позичальника, та врахувава суми заборгованості, які містяться у розрахунку заборгованості, що не є банківською випискою з рахунка боржника, а також з розрахунку заборгованості наданої банком взагалі не вбачається рух коштів по рахунку, та не можливо зрозуміти чи були проплати позичальником на виконання умов договору на рахунки банку за період з 19.03.2008 року по 11.04.2017 року, що унеможливлює можливість встановлення чи була або чи не була пропущена позовна давність.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку. Та виходячи з вищенаведеного суд ставиться критично до відзиву на позов, на підставах вищенаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач сплатив при подачі позову судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією(арк.с.1) та сплатив судовий збір у сумі 352,40 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією(арк.с.35), то суд приходить до висновку, що судові витрати на сплату судового збору покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись ст. ст.263, 264, 265 ЦПК України суд –

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4520, про стягнення з ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” боргу у сумі 27847,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” (ЄДРПОУ 14360570), судовий збір на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) в сумі 1057,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_4