Рішення № 80250878, 27.02.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9684/18

Провадження № 2/185/1217/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 лютого 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса

В С Т А Н О В И В

14 листопада 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому просила суд визнати виконавчий напис, вчинений 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 9541, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” грошові кошти у сумі 45223,45 грн., таким, що не підлягає виконанню, та судові витрати стягнути з Відповідача на її користь.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 9541, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” грошові кошти у сумі 45223,45 грн., з урахуванням:

- залишок заборгованості за кредитом - 2625,10 грн.;

- залишок заборгованості за відсотками - 12331,28 грн.;

- комісія - 1146,39 грн.;

- пеня - 25348,13 грн.;

- штраф - 2072,55 грн.;

- витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі - 1700,00 грн.

Вважає, що підставами для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є наступні. Вона отримала постанову державного виконавця від 17.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 9541 від 28.10.2016 р., який видав приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Перед вчиненням виконавчого напису, банк повинен направити боржнику вимогу, яку вона не отримувала. Протягом усього терміну дії кредитного договору по день звернення до суду їй такої вимоги не було надіслано. Заборгованість нарахована починаючи з 15.09.2006 року по 07.10.2016 року, а тобто порушено вимоги законодавства щодо видачі виконавчого напису Нотаріуса у межах строку позовної давності. Вважає, що розрахунок боргу, наданий Банком є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до неї, а тому нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, оскільки не мав у своєму розпорядженні доказів безспірності заборгованості позивача перед банком. З огляду на вищевикладене, вважає, що нотаріус вчинила виконавчий напис з порушенням строків, визначених чинним законодавством України, а тому оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню. Тому враховуючи вищенаведене вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_2 допущено порушення ст. 88 Закону України “Про нотаріат” та п 1.2. глави 16 Порядку, а саме вчинено виконавчий напис за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно до якої забезпечено позов по цивільній справі 185/9684/18, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 9541, вчиненого 28.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за виконавчим провадженням № 53960010 від 17.05.2017 року.

В судове засідання позивач не з'явилася, проте на адресу суду від неї надійшла заява, відповідно до якої остання просить суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про місце, дату та час слухання справи належним чином. Проте від останнього на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого він просить суд розглядати справу за їх відсутності, та в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, та на виконання ухвали суду від 17 січня 2019 року про витребування копій документів по цивільній справі 185/9684/18, надала суду заяву про розгляд справи за його відсутності з копіями відповідних документів, а також письмове пояснення з приводу цієї справи.

Представник третьої особи Павлоградського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився,про місце, дату та час слухання справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не відомо.

Дослідивши письмові матеріали справи, відзив на позов, телефонограму представника відповідача, вислухавши пояснення представника позивача, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю за наступних підстав.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим номером № 9541, було вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № DNR0RХ99400574 від 15.09.2006 року грошові кошти у сумі 45223,45 грн., з урахуванням:

- залишок заборгованості за кредитом - 2625,10 грн.;

- залишок заборгованості за відсотками - 12331,28 грн.;

- комісія - 1146,39 грн.;

- пеня - 25348,13 грн.;

- штраф - 2072,55 грн.;

- витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі - 1700,00 грн.

Строк, за який провадиться стягнення, - десять років двадцять два дні, а саме з 15.09.2006 року по 07.10.2016 року(арк.с.8).

На підставі вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Павлоградського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 17 травня 2017 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” боргу у розмірі 45223,45 грн.(арк.с.9).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Пунктом 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

В матеріалах справи наявний доказ на підтвердження того, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Притватбанк» направляв позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов’язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов’язань, що дає суду можливість дійти висновку, що банк намагався повідомити ОСОБА_1 про наявність заборгованості по кредитному договору, хоча це й не може свідчити про те, що ОСОБА_1 отримала саме цю вимогу, і була вчасно ознайомлена зі змістом цієї вимоги.

Судом при дослідженні витребуваних документів на виконання ухвали суду від 17 січня 2019 року у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі яких був виданий виконавчий напис за реєстровим номером № 9541 від 28.10.2016 року, встановив, що приватний виконавиць порушив пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме вищенаведений виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі не оригіналу Кредитного договору № DNR0RХ99400574 від 15.09.2006 року, а на підставі копії двох документів, які зазначені на 1 аркуші, де на одній сторінці якої зазначено, що це анкета позичальника, а на зворотній сторінці зазначено, що це заява позичальника, оскільки на цьому документі міститься відмітка(штамп) банку – «Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Притватбанк» ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ», окрім цього розрахунок заборгованості за начебто цим Кредитним договором, наданий нотаріусу на підставі якого також приймалось рішення нотаріусом про видачу вищезазначеного нотаріального напису, не є у розумінні п. 2 «Правил» випискою з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оскільки відповідно до Підпункту 6 Пункту 8 розділу 2 Постанови НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року вбачається, що виписка з рахунку боржника це банківський документ, який надається банком громадянину - користувачу про рух коштів за його рахунком, періодичність та порядок їх отримання, а тобто не є тим документом на підставі якого нотаріус може видати нотаріальний напис, оскільки з вищенаведених документів не вбачається підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Також нотаріус не з'ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 15.09.2006 року по 07.10.2016 року, проте суд дослідивши заяву-звернення від банка до нотаріуса де зазначено, що банк просить нотаріуса видати виконавчий напис на підставі копій документів, та де зазначено, що ця заява направлена банком на адресу нотаріуса 26.10.2016 року, а виконавчий напис виданий нотаріусом лише 28.10.2016 року, а з розрахунку заборгованості наданої банком не можливо зрозуміти, чи робилися якісь взагалі проплати на виконання умов цього договору, коли саме робилися, яким шляхом, що можливо було б вияснити коли це були банківські виписки по рахунку позивача, а тому суд, не може брати до уваги цей розрахунок заборгованості, оскільки з нього не можливо визначити чи збіг строк позовної давності.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Суд ставиться критично до відзиву на позов, оскільки це спростовується з вищенаведених підстав, окрім цього суд також ставиться критично до письмових пояснень третьої особи – приватного нотаріуса ОСОБА_2, оскільки остання зазначає у своїх поясненнях, те, що вона видала виконавчий напис у відповідності до законодавства України, проте це спростовується тим, що остання порушила вимоги пункту 2 Переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме винесла виконавчий напис на підставі не оригіналу кредитного Договору, а на підставі копії двох документів, які містяться на 1 аркуші(анкета та заява позичальника), та врахувала суми заборгованості, які містяться у розрахунку заборгованості, що не є банківською випискою з рахунка боржника, а також з розрахунку заборгованості наданої банком взагалі не вбачається рух коштів по рахунку, та не можливо зрозуміти чи були проплати позичальником на виконання умов договору на рахунки банку за період з 15.09.2006 року по 07.10.2016 року, що унеможливлює можливість встановлення чи була або чи не була пропущена позовна давність.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку. Та виходячи з вищенаведеного суд ставиться критично до відзиву на позов, на підставах вищенаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач сплатив при подачі позову судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією(арк.с.1) та сплатив судовий збір у сумі 352,40 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією(арк.с.13), то суд приходить до висновку, що судові витрати на сплату судового збору покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись ст. ст.263, 264, 265 ЦПК України суд –

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 9541, про стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” грошові кошти у сумі 45223,45 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”(ЄДРПОУ 14360570), судовий збір на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) в сумі 1057,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_3