Рішення № 80249886, 25.02.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/7509/18

2/0203/295/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 30.08.2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №003/06-ФЛ/06, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 55000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 12% річних та кінцевим терміном повернення до 10.08.2026 року. В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 30.08.2006 року було укладено договір поруки №033/06/02/06. 11.02.2015 року між банком та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, який відповідно до умов п.2.1 набув чинності 17.09.2015 року в частині відступлення банком та набуття позивачем права вимоги за кредитним договором та договором поруки. Свої зобов’язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків позичальник належним чином не виконував, в зв’язку з чим станом на 03.09.2018 року утворилась заборгованість в сумі 686207 грн. 60 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 361040 грн. 72 коп., заборгованість по відсотках в сумі 130335 грн. 70 коп., інфляційні витрати в сумі 71802 грн. 23 коп., пеня в сумі 123028 грн. 95 коп. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість та судові витрати по справі.

В наданому клопотанні представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, зазначивши про підтримання заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в наданому відзиві та його представник під час розгляду справи в суді проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі, з підстав попуску строку позовної давності. Також заперечуючи проти заявлених вимог в частині стягнення інфляційних витрат посилався на те, що кредит видавався в іноземній валюті, а тому у позивача не було передбачених ст.625 ЦК України підстав для нарахування вказаних витрат.

Відповідачка ОСОБА_3 в наданій заяві просила розглядати справу за її відсутності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в зв’язку зі пропуском позивачем строків для звернення до суду.

Перевіривши доводи позовної заяви та заперечення відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №003/06-ФЛ/06, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 55000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 12% річних та кінцевим терміном повернення до 10.08.2026 року.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 30.08.2006 року було укладено договір поруки №033/06/02/06.

11.02.2015 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, який відповідно до умов п.2.1 набув чинності 17.09.2015 року в частині відступлення банком та набуття позивачем права вимоги за кредитним договором та договором поруки.

Також з матеріалів справи вбачається, що в зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань за кредитним договором позичальником ОСОБА_2 та виникненням заборгованості за кредитним договором, первісний кредитор в особі ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» скористався своїм правом, передбаченим п.3.4 кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, звернувшись до останнього з письмовою вимогою від 31.12.2014 року про дострокове погашення кредиту, нарахованих відсотків та неустойки.

Як зазначив під час розгляду справи в суді представник ОСОБА_2 вказану вимогу останнім було отримано в банку в день її складання. Про факт отримання останньої свідчить і наявність у відповідача вказаної вимоги, копія якої була ним долучена до поданого відзиву.

З урахуванням цього, направивши боржнику відповідно до ст.611 ЦК України вимогу про дострокове погашення кредиту, банк змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором, а сам кредитний договір припинив свою дію з дат направлення вимоги.

В зв’язку з цим, до позивача, як нового кредитора, у відповідності до ст.ст.512,514 ЦК України перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто право на отримання тіла кредиту, нарахованих на момент направлення вимоги про дострокове повернення кредиту відсотків та на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованих після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту процентів за користування кредитом та пені, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Також суд враховує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України – гривні.

Тобто, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а не іноземна валюта.

Оскільки відповідно до кредитного договору, кредит було видано відповідачу в іноземній валюті - доларах США, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних витрат також не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

В іншій частині заявлених вимог, суд враховує, що внаслідок зміни кредитором строку виконання зобов’язання шляхом направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, позивач, набувши у відповідності до ст.ст.512,514 ЦК України прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, мав право пред’явити вимогу до відповідачів в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, з моменту пред’явлення вимоги від 31.12.2014 року.

Враховуючи, що позов було пред’явлено до суду (направлено засобами поштового зв’язку) в вересні 2018 року, встановлений ст.257 ЦК України строк позовної давності позивачем було пропущено. При цьому, доказів щодо поважності причин пропуску останнього позивачем надано не було та клопотань про його поновлення не заявлялось.

В зв’язку з цим, враховуючи заяву відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити на підставі ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України.

Таким чином, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору, в зв’язку із відмовою в задоволенні позову слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,525,611,625,629,638,642,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2, 4,5,10,11,12,76-81,141,211,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 березня 2019 року.

Суддя С.Ю.Казак