Рішення № 80249650, 06.02.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3484/17

№ провадження 2-а/208/9/19

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі Головуючого, судді – Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Стомаченко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики України, ОСОБА_3 соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 соціальної політики України про зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 02 серпня 2017 року до участі у справі були залучені в якості відповідачів ОСОБА_3 соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, Кам’янське об’єднане ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області.

У своєму позові позивач просить суд зобов’язати відповідача ОСОБА_2 соціальної політики України виконати відносно нього Закон України від 21 грудня 2016 року та ст.46 Конституції України та відшкодувати йому різницю між нарахованої пенсії та мінімальним прожитковим мінімумом в сумі 1140,12 грн.; зобов’язати ОСОБА_2 соціальної політики України відшкодувати йому моральні збитки різниці між нарахованим та фактично прожитковим мінімумом в сумі 5 651,12 грн.; зобов’язати відповідача відшкодувати йому витрати на канцелярській товари та виготовлення копій документів для подачі позову в сумі 14 грн. так як він знаходиться за межею бідності та звільнити від сплати судового збору.

У своєму позові позивач посилався на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Зазначив, що з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року відповідач перерахував йому пенсію 961,97 грн., розмір якої не відповідає Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік», згідно якого він повинен отримувати 1 247 грн. та розміру фактичного прожиткового мінімуму необхідного для людини.

Ухвалою суду від 08 лютого 2018 року визначений порядок спрощеного позовного провадження за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали адміністративного позову, письмові докази по справі, заперечення надані представниками відповідачів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та 17 липня 2014 року перебуває на обліку в Кам’янському об’єднаному ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, по Списку № 1 відповідно до ст.13 п.а Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується представником відповідача та вбачається з наданих суду заперечень.

Відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, розмір пенсії залежить від тривалості стажу та розміру заробітної плати та згідно до матеріалів справи пенсію позивача обчислено зі стажу зарахованому по 31 березня 2012 року, що становить 20 років 19 днів, по списку № 1 – 7 років 5 місяців 8 днів та заробітної плати за час його роботи по 2012 рік.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Згідно до наданої позивачем довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 загальний розмір пенсії з січня 2017 року по квітень 2017 року складає 1012,11 грн. при неповному стажі 20 років та Списку № 1 та доплата до прожиткового мінімуму 303,53 грн.

З 01.01.2017 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлений у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України, які є нормою прямої дії, імперативно визначено, право громадян на пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, та які б забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Застосовуючи такий фундаментальний принцип адміністративного судочинства, як принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки розмір його пенсії, яка є єдиним джерелом його існування, починаючи з 01 грудня 2016 року є нижчим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Згідно із ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014р., Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно із п.7 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Пенсійний фонд України, який реалізує свої повноваження через утворенні територіальні органи, наділений повноваженнями щодо призначення пенсії. Отже, Кам’янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, є відповідальним за призначення пенсії позивачу та визначення її розміру, який би відповідав вищенаведеним положенням Конституції України, що визначають права громадянина.

Таким чином обов'язок по відновленню порушених прав позивача повинен бути покладений на Кам’янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Але, як встановлено в судовому засіданні Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року зобов’язано Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за жовтень 2016 року здійснити перерахунок призначеної пенсії позивачу з урахуванням положень ст.46 Конституції України.

Розпорядженням від 19 лютого 2018 року управління здійснило перерахунок позивачу пенсії з 01 жовтня 2016 року по теперішній час, тому підстави для повторного здійснення перерахунку відсутні.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог виходячи з наступного.

Так, позивачем заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди до Кам’янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, та із заявленого позову, завданою моральною шкодою позивач вважає різницю між нарахованою пенсію та фактичним прожитковим мінімумом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, сам факт наявності невиплаченої різниці між нарахованою пенсію та фактичним прожитковим мінімумом не може свідчити про заподіяння особі моральної шкоди. Такі обставини свідчать лише про заподіяння особі матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих сум пенсійних виплат. При цьому, суд враховує, що будь-якого іншого обґрунтування заподіяння моральної шкоди позивачу, заявлені позови не містять.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, позивачем не надано суду доказів того, що діями відповідачем спричинена моральна шкода, та витрати на канцелярські товари, виготовлення копій документів для подачі позову до суду не є витратами, які, відповідно до вимог КАС України, є витратами, пов’язаними з розглядом справи та відсутні квитанції про здійснення їх оплати, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на канцелярські товари, виготовлення копій, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача необгрунтовні та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, ст.22, ст.46, ст.55 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 241, 244-246, 260, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики України, ОСОБА_3 соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третьої апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом ч.6 ст.250 КАС України, з часу складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суд, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти дні з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Похваліта С. М.