Ухвала суду № 80249259, 04.03.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1089/18

провадження №1-кп/176/25/19

УХВАЛА

04 березня 2019 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

судового розпорядника ОСОБА_1,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2018 року за №12018040220000023,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 ставиться за провину скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу тримання під вартою, так як наразі не зникли ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, прокурор наголошував на тому, що обвинувачений ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, ніде не працює та не навчається, не має постійного джерела доходу, за місцем мешкання характеризується посередньо, підтримує стосунки з особами які ведуть антисоціальний спосіб життя, не має міцних соціальних зв’язків, а тому може переховуватися від суду. Також вказав, що обвинувачений може впливати на свідків, зокрема на свідка ОСОБА_5, на адресу якої висловлював погрози і про що остання повідомила під час допиту, а також сусідів за місцем його проживання.

Обвинувачений ОСОБА_2, заперечуючи у задоволенні клопотання прокурора, вказував на те, що достатнім буде застосування запобіжного заходу домашнього арешту за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця І.Мазепи, 3, де проживають його батьки похилого віку. З останніми він спілкується, отримує передачі і вони можуть поручитись за його поведінку. При цьому просив звернути увагу на те, що протягом п’яти доків до подій інкримінованого йому кримінального правопорушення він мешкав у Російській Федерації. По поверненню, через суперечки з батьками, став проживати з потерпілим. Також зазначив, що жодних спроб впливати на свідків, ухилятись від суду ним не було вчинено і не чинитиметься надалі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4, заперечуючи у задоволенні клопотання прокурора, підтримав думку свого підзахисного. Одночасно наголошував на тому, що ОСОБА_2 тривалий час перебуває під вартою, на даний час допитано більшість свідків, при цьому прокурором не доведено наявності ризиків на які посилається в клопотанні.

Вислухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення даного питання судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вказану норму Закону, суд доходе висновку, що запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході. При цьому, на більш м'який запобіжний захід змінюється, якщо обвинувачення змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної поведінки обвинуваченого стає незначним.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання зазначеним ризикам.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і зазначені в даній нормі закону.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про можливість продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд погоджується із наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_2, хоч і зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, однак до затримання проживав також у даному населеному пункті за адресою АДРЕСА_1, про що сам зазначав. Крім того, як зазначив у судовому засіданні обвинувачений донедавна він також проживав за кордоном, а саме в місті Москва Російської Федерації.

Зазначене вище підтверджують ту обставину, що ОСОБА_2 дійсно не має постійного місця проживання та постійно його змінює.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що обвинувачений ніде не працює, відсутні дані щодо наявності міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, суд погоджується з тим, що він може переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також на теперішній час судом не допитані всі свідки заявлені стороною обвинувачення, а тому обвинувачений ОСОБА_2 може вчиняти дії щодо незаконно впливу на вказаних осіб.

Крім того, суд враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» вказував на те, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Із викладеного слідує, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи тяжкість злочину, який ставляться за провину ОСОБА_2, суд вважає, що його перебування під вартою, на теперішній час, не лише зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а й в повній мірі відповідатиме інтересам суспільства.

Таким чином, прокурором доведено та обґрунтовано клопотання щодо наявності ризиків, передбачених лише п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і як наслідок необхідності продовження ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності прокурором зазначених ризиків, суд не приймає до уваги за їх безпідставністю.

На думку суду, менш суворий запобіжний захід на даний час не здатен забезпечити виконання своїх процесуальних обов’язків обвинуваченим ОСОБА_2

До того ж відсутні відомості, що ОСОБА_2 за станом здоров'я не може перебувати в умовах тримання під вартою.

Ризики передбачені ст. 177 КПК України, які існували під час обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу тримання під вартою не зменшились та існують на даний час, а тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 02 травня 2019 року включно.

Одночасно, для виклику у судове засідання для допиту свідків, суд вважає за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 відмовити.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянину України, строк тримання під вартою до 02 травня 2019 року включно.

Оголосити перерву у судовому засіданні до 13 години 30 хвилин 25 березня 2019 року.

Копії ухвали вручити учасникам судового провадження – до відома, та направити до державної установи «Криворізької установа виконання покарань (№3)» –для належного виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_6