Рішення № 80248602, 26.02.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1793/18

Провадження № 2/209/294/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на його користь 314394,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Уточнивши в подальшому свої позовні вимоги в заяві про збільшення позовних вимог від 19.01.2019 року, просив стягнути на його користь 372148,80 гривень.

На обґрунтування позову зазначив, що він знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством «Артемвугілля», працював на посаді заступника технічного директора з протиаварійного захисту в період з 23.04.2013 року по 01.10.2014 року із встановленим посадовим окладом у розмірі 8100 грн. В останнє відповідачем було виплачено йому заробітну плату 20.08.2014 року за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 1 стат ті 115 КЗпП України. В подальшому до моменту його звільнення відповідачем не було проведено жодної виплати заробітної плати. Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 10.06.2015 року у справі 209/354/15-ц, задоволено його позовні вимоги до відповідача. Стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 29836 гривень 26 копійок. Стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 63855 гривень 04 копійки за період з 02 жовтня 2014 року по 19 травня 2015 року. Стягнуто з відповідача на його користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 1000 гривень. Вказане судове рішення набрало законної сили 29.07.2015 року. Однак, в порушення норм чинного законодавства про працю України, а також зобов’язань, покладених на відповідача згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 10.06.2015 року у справі 209/354/15-ц, йому до теперішнього часу не було проведено виплату суми заборгованості. Вважає, що розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку, який відповідач повинен сплатити на його користь, становить 372 148,80 грн., який обчислено ним виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 406,72 грн. помноженої на 915 робочих днів.

Позивач у вступному слові стисло виклав зміст та підстави своїх позовних вимог щодо предмету позову та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив ,відзив на позовну заяву не подав та не заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з наведеного, відповідно до п.1 ч.3 ст. 223, ч.1, ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу у судовому засіданні за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.06.2015 року у цивільній справі 209/354/15-ц, яке набрало законної сили 29.07.2015 року (а.с. 79-81), частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Артемвугілля" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП "Артемвугілля" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 29836,26 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 63855,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Як встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.06.2015 року у цивільній справі 209/354/15-ц, сторони перебували у трудових відносинах з 23 квітня 2013 року по 01 жовтня 2014 року, позивач працював заступником технічного директора по протиаварійному захисту. За період з липня 2014 року по жовтень 2014 року відповідач не виплачував позивачеві заробітну плату, через що за вказаний період виникла заборгованість позивача перед відповідачем по заробітній платі, яка становила 29836,26 грн.

Встановлені судовим рішенням від 10.06.2015 року вищенаведені обставини, підтверджуються доданими позивачем до позову копією трудової книжки позивача (а.с. 66), довідкою ДП «Артемвугілля» за вих. № 14/2-1 від 05 січня 2015 року та розрахунковими листами (а.с. 68, 69-71), довідкою пенсійного фонду (а.с. 72).

На момент звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем не виконано рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.06.2015 року у цивільній справі 209/354/15-ц, заборгованість по зароботній платі не виплачена, що підтверджується листом Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області МЮУ від 02.04.2018 року (а.с. 73-74), довідками УПФУ (а.с. 91-96), випискою АТ КБ "Приватбанк" по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 05.01.2019 року (а.с. 97).

Станом нам 10 січня 2019 року розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку, який відповідач повинен сплатити позивачу, обчислено позивачем на загальну суму 372148,80 грн., виходячи із 915 робочих днів затримки розрахунку, помножених на середньоденну заробітну плату в сумі 406,72 грн., яка встановлена рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.06.2015 року у цивільній справі 209/354/15-ц, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року та довідки ДП «Артемвугілля» за вих. № 14/2-1 від 05 січня 2015 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 94 КЗпП України та частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який знайшов відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, що передбачена статтею 117 КЗпП України, а саме: від виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 372148,80 грн. за період з 20 травня 2015 року по 10 січня 2019 року.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача має бути стягнуто судовий збір в розмірі 3721,49 грн. на користь держави.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля», код ЄДРПОУ 32270533, яке знаходиться за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов’янськ, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, , вул. В. Логіонва, буд. 100, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 372148,80 грн. (триста сімдесят дві тисячі сто сорок вісім грн. 80 коп.)

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля», код ЄДРПОУ 32270533, яке знаходиться за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов’янськ, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66, судовий збір в розмірі 3721,49 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Повне судове рішення складене 04 березня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.