Рішення № 80248374, 25.02.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1672/18

Провадження №2/173/64/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності майна та визнання права на прийняття спадщини ,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 року до суду звернулася позивач скябін В.С., з позовом про встановлення факту належності майна та визнання права на прийняття спадщини до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 16.10.2018 року.

16.10.2018 року розгляд справи відкладений на 24.10.2018 року до вирішення іншої справи.

24.10.2018 року розгляд справи зупинений за ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області до вирішення іншої справи.

21.12.2018 року позивачем надана уточнена позовна заява та клопотання про відновлення провадження у справі.

09.01.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відновлене провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 25.02.2019 року

Відповідач в установлений строк відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно уточненої позовної заяви позивач просить встановити факт належності ОСОБА_3, яка померла 20 січня 2002 року сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0295162 на земельну ділянку, площею 7.96 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за № 386 від 25.06.1997 року та визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 7.96 умовних одиниць, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 пелагії Свиридонівни на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0295162, зареєстрованому у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за № 386 від 25.06.1997 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на наступне: 20 січня 2002 року померла його прабаба – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За життя ОСОБА_4, за заповітом від 03.06.1987 року, посвідченому секретарем Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та зареєстрованому в нотаріальній книзі під № 17, заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалося своєму онукові - ОСОБА_5, який доводиться йому рідним батьком.

22.03.2006 року ОСОБА_5П,. помер.

01.11.2007 року він змінив своє прізвище «Житнік» на «Скрябін».

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина яка складається із права на земельну частку (пай), розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Після смерті ОСОБА_4, від звернувся до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримав відмову, так як документу, яким підтверджується право на земельну ділянку померлої у нього не має. А згідно листа Головного управління держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області від 02.02.2018 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_6 був виготовлений сертифікат на право на земельну часту (пай), площею 7.96 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, серії ДП № 0295162, який був зареєстрований у книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району № 389 від 25.06.1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником, але державний акт про право власності на земельну ділянку пай не виготовлявся.

Розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові померлої не надають можливості встановити факт належності померлій сертифікату на земельну частку (пай)та відсутність у нього правовстановлюючого документу на спадкове майно, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідач в установлений строк надав заяву згідно якої будь-яких заперечень з приводу задоволення позовних вимог не надав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що 20 січня 2002 року померла прабаба позивача – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, свідоцтвами про народження, про зміну імені.

За життя ОСОБА_4, за заповітом від 03.06.1987 року, посвідченому секретарем Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та зареєстрованому в нотаріальній книзі під № 17, заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалося своєму онукові - ОСОБА_5, який доводиться йому рідним батьком, що підтверджується копією заповіту та копією свідоцтва про народження.

22.03.2006 року ОСОБА_5П,. помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть .

01.11.2007 року позивач змінив своє прізвище «ОСОБА_5 на «Скрябін», що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені.

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина яка складається в тому числі і із права на земельну частку (пай), розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Після смерті ОСОБА_4, позивач звернувся до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримав відмову, так як документу, яким підтверджується право на земельну ділянку померлої у нього не має. А згідно листа Головного управління держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області від 02.02.2018 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_6 був виготовлений сертифікат на право на земельну часту (пай), площею 7.96 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, серії ДП № 0295162, який був зареєстрований у книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району № 389 від 25.06.1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником, але державний акт про право власності на земельну ділянку пай не виготовлявся.

Розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові померлої не надають можливості встановити факт належності померлій сертифікату на земельну частку (пай), що підтверджується копією постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем та часом народження цієї особи, зазначеним в свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд, дослідивши надані до заяви докази та оцінивши їх в сукупності, вважає за можливе встановити факт належності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлій 20 січня 2002 року сертифікату на право на земельну часту (пай), площею 7.96 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, серії ДП № 0295162, який був зареєстрований у книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району № 389 від 25.06.1997 року виходячи з того, що прізвище ім'я та по батькові померлої ОСОБА_4, є співзвучними з прізвищем іменем та по батькові особи, на ім'я якої виданий вище зазначений сертифікат.

Крім того, факт належності даного сертифікату померлій ОСОБА_4, підтверджується письмовими доказами: витягами з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбів, згідно яких вбачається, що померла укладала декілька шлюбів та змінювала своє прізвище, а саме 04.06.1968 року актовий запис № 29, прізвище ОСОБА_7 було змінена на ОСОБА_8. В подальшому 10.09.1980 року, актовий запис № 110 прізвище ОСОБА_8 було змінене на ОСОБА_4.

Згідно листа № 220 від 08.06.2018 року ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області встановлено, що за даними погосподарської книги з 1986 року по 1990 рік на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області проживала ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1991 по 1995 року - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1996 по 2000 рік ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та її онука ОСОБА_10. При державній реєстрації свідоцтва про смерть були внесені зміни з «Пелагея» на «Пелагія», «Свиридівна» на «Свиридонівна». Із додаткової відповіді ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області встановлено, що громадяни ОСОБА_7С,. та ОСОБА_8С,. на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області не зареєстровані

Згідно довідки № 87 від 03.07.2018 року вбачається, що в документах КСП «Україна», раніше колгосп ім. Жданова, розглядалась заява ОСОБА_8 на прийом до членів колгоспу в 1967 році. На загальних зборах (протокол № 1 від 05.02.1975 року) було прийняте рішення про прийняття в члени колгоспу з дня подачі заяви 25.11.1974 року.

Таким чином судом встановлено, що померла ОСОБА_4, була членом колгоспу «Україна» та на час розпаювання земель була живою. Та отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З досліджених в судовому засіданні доказів також встановлено, що за життя померла досить часто була записана як ОСОБА_6 і до свідоцтва про смерть навіть вносились виправлення щодо імені та по батькові померлої.

Оцінюючи надані суду докази, суд вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги та встановити факт належності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлій 20 січня 2002 року сертифікату на право на земельну ділянку серії ДП № 0295162 площею 7.96 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виданий на ім'я ОСОБА_6, так як в документах КСП «Україна», раніше колгосп ім. Жданова, остання була записана саме за таким іменем.

Також з досліджених вище доказів судом встановлено, що за життя в ОСОБА_4, виникло право на земельну частку (пай) , так як на її ім'я був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0295162 на земельну ділянку, площею 7.96 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за № 386 від 25.06.1997 року

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України « Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/ виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Так як на ім'я ОСОБА_4, був вданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0295162 на земельну ділянку, площею 7.96 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за № 386 від 25.06.1997 року, факт належності якого ОСОБА_11, встановлено судом, відповідно у останньої виникло право на зазначену земельну частку (пай). Дане право продовжувало існувати на час смерті ОСОБА_4 В свою чергу право власності на вищезазначену земельну частку (пай) в ОСОБА_4, не виникло, так як Державний акт на право на земельну частку (пай) на її ім'я не видавався.

З наведеного вище судом встановлено, що до складу садкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4С входить не земельна ділянка (пай) розміром 7.96 умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а право на зазначену земельну ділянку.

Позивач реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки звернувся до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу з метою отримання спадщини, що залишилась після смерті прабаби ОСОБА_4, а саме на земельну частку (пай). Проте, постановою державного нотаріуса від 22.05.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, так як позивачем не наданий правовстановлюючий документ на земельну ділянку (пай).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що позивач є правнуком померлої та спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть та про народження, про зміну імені. Так як батько позивача, який був спадкоємцем за заповітом після смерті галушка П.С., на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4С,. помер.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення, бажає прийняти спадщину після померлої прабабки та подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно оглянутої спадкової справи інші спадкоємці не подавали заяв про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4

За наведених вище обставин судом встановлено наявність підстав для визнання за позивачем права на спадкове майно. А саме: визнати за позивачем право на земельну ділянку (пай) розміром 7.96 в умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після смерті прабаби ОСОБА_4, так як на день смерті у померлої було лише право на земельну частку пай і дане право входить до складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4С

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 705.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з неналежним зберіганням правовстановлюючого документу спадкодавцем.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності майна та визнання права на прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлій 20 січня 2002 року, сертифікату на право на земельну ділянку серії ДП № 0295162 площею 7.96 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрований у книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Верхньодніпровського району № 389 від 25.06.1997 року виданий на ім'я ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 (паспорт серії КР № 947593, виданий 14 листопада 2007 року Вільногірським МВ УМВС України в Дніпропетровській області) зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, право на земельну частку (пай), площею 7.96 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті прабаби ОСОБА_4, померлої 20 січня 2002 року.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 705.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 (паспорт серії КР № 947593, виданий 14 листопада 2007 рокуВільногірським МВ УМВС України в Дніпропетровській області) зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасники справи, яким копія рішення не була вручена у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної копії рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 25 лютого 2019 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 25.02.2019 року

Оприлюднене: 04.03.2019 року

Дата набрання законної сили: 28.03.2019 року