Рішення № 80248163, 01.02.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/14365/18

Провадження №2/200/1966/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов’язків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що в ході проведення Держфінінспекцією в Дніпропетровській області ревізії на підприємстві встановлено, що в.о. директора ОСОБА_1 було допущено наступні порушення: зайво нараховано та виплачено за виконання працівниками обов’язків тимчасово відсутніх працівників фінансово-економічного департаменту на суму 64 444,77 грн. та зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 43 054,54 грн. На підставі ст.130 КЗпП просять стягнути вказані суми з відповідача.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.

Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано. Заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що у період з 01.04.2014 року по 31.01.2016 року на ДП «НДТІ» було проведено планову ревізію, за результатами якої складено Акт №05-19/3 від 29.04.2016 року.

03.06.2016 року Позивач отримав Лист №04-05-05-15/4668 від 03.06.2016 року «Про усунення виявлених ревізією порушень» від Держфінінспекції в Дніпропетровській області, в якому вимагається усунення порушень та стягнення з винних осіб матеріальні збитки у розмірі 64 444,77 грн., які були зайво нараховані та виплачені у вигляді доплат за розширену зону, за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників фінансово – економічного департаменту на загальну суму 64 444,77 грн.

В порушення ст.ст.7, 8 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на зайво нараховані та виплачені у вигляді доплат за розширену зону, за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників фінансово – економічного департаменту на загальну суму 64 444,77 грн. було зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в сумі 43 054,54 грн.

Таким чином, Підприємству завдано матеріальної шкоди у розмірі 107 499,31 грн.

Порушення допущено в.о. директора ОСОБА_1, у відповідності до наказу №65-Д від 25.09.2014 року.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Відповідно до роз'яснень викладених в Пленумі Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками» суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підстави для відхилення доказів судом відсутні, оскільки подані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, враховуючи що відповідачем внаслідок неналежного виконання нею своїх обов’язків дійсно завдана шкода Позивачу, суд вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 107 499,31 гривень, завдана відповідачем під час виконання трудових обов’язків.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1762,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов’язків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пр..ОСОБА_2, 83/85) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» (код ЄДРПОУ 05757883, 49005, м.Дніпро, вул.Пісаржевського, 1-А), суму матеріальної шкоди в сумі 107 499 грн. на р/р 26007050019434 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пр..ОСОБА_2, 83/85) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» (код ЄДРПОУ 05757883, 49005, м.Дніпро, вул.Пісаржевського, 1-А), судовий збір у розмірі 1762 грн на р/р 26007050019434 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва