Рішення № 80248034, 01.03.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/11371/17

Провадження №2а/200/77/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представника відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з зазначеною позовною заявою.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» (повірений), представником якого виступав позивач, та ТОВ «Спільне підприємство «Янікс», 21.11.2016 року укладено договір доручення № 24МБО, відповідно до якого повірений зобов’язується від імені та за рахунок довірителя здійснювати декларування товарів та інших предметів, які переміщуються довірителем через митний кордон України. 07 квітня 2017 року державним інспектором відділу митного оформлення № 1 м/п «Аеропорт» ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_7 відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 0103/110000014/17 за ст.485 Митного кодексу України, в зв’язку з тим, що товар «тролейбус; новий; міський, пасажирський, великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905: 2008)», ввезений на митну територію України ТОВ «СП «Янікс» та задекларований за ЕМД № 110100002/2017/000071 від 13.01.2017 року, не піддано достатній обробці (переробці) відповідно до Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних ОСОБА_8 від 20.11.2009, оскільки умови виконання виробничих і технологічних операцій, наведених у Додатку 1 до Правил, не виконані у повному обсязі, отже це не передбачає звільнення від обкладення ввізним митом на умовах, передбачених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних ОСОБА_8 від 20.11.2009 (далі - Угода). 01 червня 2017 року ОСОБА_6 митницею винесена постанова у справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МКУ та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 674 435 грн. 07 червня 2017 року позивачем подано до ДФС України скаргу на вказану постанову митниці. За результатами розгляду скарги 29.06.17 року ДФС України винесена постанова, якою постанову митниці залишено без змін. Вважає зазначені постанови незаконними та необґрунтованими, посилаючись на те, що ні декларант, ні митний брокер, позивач як представник митного брокера не мають повноважень та відповідної компетенції по встановленню країни походження товару, аналізу достатності чи недостатності виконання критеріїв обробки (переробки) товару. Протягом чотирьох робочих годин, як це вимагається МКУ, з моменту пред’явлення органу доходів і зборів товарів митної декларації та інших необхідних документів щодо товару (тролейбус) органом доходів і зборів не було прийнято письмової відмови у здійсненні митного оформлення тролейбусу, а ОСОБА_6 митницею на митній декларації про ввезення тролейбуса було проставлено відмітку про завершення їх митного оформлення, отже орган доходів і зборів вважав, що зауваження до митного оформлення відсутні, а в діях митного брокера в особі його представника та поданих ним документах відсутні будь-які порушення чинного митного законодавства України. Вказує, що відповідно до п.5.1. Угоди, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав – учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, тобто застосовується термін «критерії походження», а не «критерії достатньої переробки». Зазначає також, що визначене відповідачем порушення не утворює об’єктивну сторону складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МКУ. Крім того, вказує, що відповідачем неправильно здійснено арифметичний розрахунок суми штрафу. Справа розглянута за відсутності позивача, що є порушенням ст.526 МКУ, протокол не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством України, порушено строк розгляду справи про порушення митних правил, а саме протокол був складений 07.04.2017 року, а розгляд справи відбувся 01.06.2017 року, так само порушений 15-денний строк розгляду справи ДФС України, оскільки скарга позивача була отримана 12.06.2017 року, а розглянута 29.06.2015 року. Вважає, що строк на оскарження постанов ним пропущено з поважних причин, оскільки розгляд справи ДФС України відбувся без присутності позивача, про факт розгляду справи він дізнався 06.07.2017 року, коли отримав у відділенні «Укрпошти» копію оскаржуваної постанови.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд поновити строк оскарження постанови Державної фіскальної служби України від 29.06.2017 року та постанови ОСОБА_6 митниці ДФС від 01.06.2017 року по справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17. Визнати протиправними та скасувати постанову Державної фіскальної служби України від 29.06.2017 року та постанову ОСОБА_6 митниці ДФС від 01.06.2017 року по справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 12 липня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 листопада 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_6 митниця ДФС 21.03.2018 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 12.01.2017 року відповідно до договору поставки від 08.12.2016 року № 395/14-16 та специфікації від 08.12.2016 № 1 на митну територію України з Республіки Білорусь на адресу ТОВ «СП «Янікс» на підставі товаросупровідних документів CMR від 10.01.2017 року № 3 та інвойсу від 27.12.2016 року № 178 вантажним автомобілем переміщено товар – транспортний засіб, призначений для перевезення людей понад 10 осіб, включаючи водія, новий: тролейбус міський пасажирський великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905: 2008), пристосований до пасажирів з обмеженими можливостями (обладнаний відкидним трапом), марки «Белкоммунмаш», модель – 321, з комплектом ЗІП – 1 шт., ідентифікаційний номер (VIN) – Y3J321000G0001270; кількість місць для сидіння (без водія) – 26, загальна пасажиромісткість (без водія) – 101, тип двигуна – електричний асинхронний, потужність – 150 кВт, календарний рік виготовлення – 2016, модельний рік виготовлення – 2016; колісна формула – 4х2. Тип кузову: вагонного типу, трьохдверний. Колір – жовтий. Комплектація згідно специфікації по контракту. Виробник: ВАТ «Управляющая компания холдинга «Белкоммунмаш». Країна виробництва: BY. 13 січня 2017 року на підставі попередньої митної декларації від 11.01.2017 року № 110000000/2017/900346 вказаний вище товар доставлено в зону діяльності ОСОБА_6 митниці ДФС. Того ж дня до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_1 подав митну декларацію типу ІМ40ДЕ, яку в подальшому було зареєстровано за № 110100002/2017/000071, та задекларував в митному режимі імпорт вказаний вище товар із застосуванням 400-ї преференції по сплаті мита (товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Для визначення правомірності застосування зазначеної преференції наказами ОСОБА_6 митниці ДФС від 06.02.2017 № 20 та від 03.03.2017 № 43 призначено проведення тематичної перевірки та службового розслідування. За результатами проведення вказаних заходів встановлено, що внесення ОСОБА_1 у графу 36 зазначеної вище митної декларації коду «400» призвело до неправомірного застосування преференції зі сплати ввізного мита, а саме призвело до несплати митних платежів в сумі 558 145 грн. Отримані в результаті проведення вказаних заходів висновки стали підставою для порушення кримінальних справ у відношенні співробітників ОСОБА_6 митниці ДФС, які здійснили митне оформлення заявлених ОСОБА_1 у митних деклараціях тролейбусів. Вказує, що для Республіки Білорусь діє інший ніж для України Перелік умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце. Вказане обумовлено тим, що відповідно до Протоколу від 30.05.2015 про внесення змін до Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, внесено зміни, а саме розділено необхідний перелік умов та операцій за видами транспорту (транспорт з двигуном внутрішнього згорання, з електроприводом та гібридними силовими установками та для транспорту, призначеного для перевезення вантажів (тип форвардер). Протокол від 30.05.2014 не підписано та не ратифіковано Україною, що не дає підстав для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом транспортних засобів, не обладнаних двигунами внутрішнього згорання. Вказана інформація є загальнодоступною. На момент декларування у ОСОБА_1 були всі можливості для заповнення ЕМД № 110100002/2017/000071 відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Протоколу від 30.05.2015 про внесення змін до Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій. Будь-які дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, утворюють об’єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Вказує також, що протокол про порушення митних правил № 0103/110000014/17 відповідає вимогам ст.494 МК України, та містить інформацію про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил. У задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_8 фіскальна служба України 26.04.2018 року надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що ОСОБА_1 12.06.2017 року звернувся до ДФС України зі скаргою на постанову ОСОБА_6 митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17 від 01.06.2017 року. За результатами розгляду скарги ДФС України 29.06.2017 року прийняла постанову про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін. Відповідно до п.2.1. розділу 2 Правил визначення країни походження у Співдружності незалежних держав від 20.11.2009 року країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил. Згідно з п.2.4. Правил у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав-учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. Правилами встановлено, виконанням яких умов може виражатися критерій достатньої обробки (переробки). Для товарних позицій 8702-8704 згідно з Додатком 1 Правил, критерій достатньої обробки (переробки) виражається у виконанні необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце, а саме: «Виготовлення, під час якого вартість використовуваних вузлів і деталей не повинна перевищувати 50% ціни готової продукції, а також за умови виконання технологічних операцій: виготовлення та фарбування кузова (кабіни); установлення та закріплення двигуна, підключення до двигуна механізмів управління; установлення радіаторів та підключення систем охолодження; кріплення амортизаторів, підключення трансмісії; установлення передньої підвіски та півосей, установлення задньої підвіски; з’єднання рульового управління з маточинами передніх коліс; установлення коліс і регулювання затягування підшипників передньої маточини, установлення котушки запалювання; заправлення та прокачування гідросистеми рульового управління, гальмівної системи, гідрозчеплення; установлення та підключення фар, передніх і задніх сигнальних ліхтарів; установлення глушника та секцій вихлопного трубопроводу; установлення паливного бака та підключення паливоводу; установлення генератора та регулювання натягнення приводного паса; установлення та підключення акумулятора з перевіркою роботи бортових електричних ланцюгів; діагностування та регулювання двигуна; перевірки ефективності гальмівної системи; консервації місць, які швидко пошкоджуються; усунення дефектів після складання; нанесення ідентифікаційного номера на табличку й автомобіль; обкатки автомобіля.» До митного оформлення ЕМД надано акт експертизи про походження товарів № 1/1671-1 від 02.05.2016, виданий Мінським відділенням Білоруської ТПП. В пункті 13 акту наведено основні операції технологічного процесу, крім того, зазначені технологічні операції (з врахуванням конструктивних особливостей), необхідні для надання товару статусу походження. В наданому акті експертизи відсутні такі технологічні операції: установлення радіаторів та підключення систем охолодження; установлення котушки запалювання; установлення глушника та секцій вихлопного трубопроводу; установлення паливного бака та підключення паливоводу; установлення генератора та регулювання натягнення приводного паса. Відповідно до п.2.5. Примітки до Правил умови й операції, наведені у графі третій цього Переліку, установлюють мінімальний обсяг виконання виробничих або технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій в меншому обсязі не визначає країни походження товару. Відповідно, зазначене не давало підстав для випуску цих товарів у вільний обіг зі звільненням від обкладення ввізним митом на умовах, передбачених Правилами. Для товарів за кодом УКТЗЕД: 8702 90 90 10 ставка ввізного мита становить 15% згідно Закону України «Про Митний тариф України». В іншій частині доводи, викладені у відзиві, аналогічні доводам, викладеним у відзиві ОСОБА_6 митниці ДФС. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач 03 липня 2018 року надав відповідь на відзиви відповідачів, де зазначив, що відповідачі не спростували доводи, викладені в позовній заяві. Також вказав, що питання щодо можливості застосування преференційної пільги зі сплати ввізного мита під час оформлення вказаних тролейбусів вже вирішено Волинським окружним адміністративним судом у постанові № 803/1208/17 від 11.10.17, згідно якої митне оформлення вказаного товару повинно здійснюватись із наданням пільги зі сплати ввізного мита на підставі сертифіката СТ-1.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15 серпня 2018 року визначено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.01.2019 року, був опитаний свідок ОСОБА_7, яка пояснила, що нею було виявлено порушення позивачем митних правил та складено протокол. Порушення обумовлено тим, що Протокол про внесення змін до Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 не був ратифікований Україною. Позивач є досвідченим декларантом, тому мав розуміти неправомірність застосування преференції.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог, надали пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представники ОСОБА_6 митниці ДФС у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві від 21.03.2018 року.

Представник Державної фіскальної служби України просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві від 26.04.2018 року.

Вислухавши позивача та його представника, представників відповідачів, свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Аеропорт» ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_7 07 квітня 2017 року відносно начальника відділу митного оформлення ТОВ «Агро-Союз Термінал» ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0103/110000014/17, з якого вбачається наступне.

12 січня 2017 року відповідно до контракту від 08.12.2016 року № 395/14-16 та специфікації від 08.12.2016 № 1 на митну територію України в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС з Республіки Білорусь на адресу ТОВ «СП «Янікс» на підставі товаросупровідних документів: CMR від 10.01.2017 року № 3 та інвойсу від 27.12.2016 року № 178 вантажним автомобілем переміщено товар, заявлений як «транспортний засіб, призначений для перевезення людей понад 10 осіб, включаючи водія, новий: тролейбус міський пасажирський великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905: 2008), пристосований до пасажирів з обмеженими можливостями (обладнаний відкидним трапом), марки «Белкоммунмаш», модель – 321, з комплектом ЗІП – 1 шт., ідентифікаційний номер (VIN) – Y3J321000G0001270; кількість місць для сидіння (без водія) – 26, загальна пасажиромісткість (без водія) – 101, тип двигуна – електричний асинхронний, потужність – 150 кВт, календарний рік виготовлення – 2016, модельний рік виготовлення – 2016; колісна формула – 4х2. Тип кузову: вагонного типу, трьохдверний. Колір – жовтий. Комплектація згідно специфікації по контракту. Виробник: ВАТ «Управляющая компания холдинга «Белкоммунмаш». Країна виробництва: BY».

13 січня 2017 року на підставі попередньої митної декларації від 11.01.2017 року № 110000000/2017/900346 вказаний вище товар доставлено в зону діяльності ОСОБА_6 митниці ДФС.

Того ж дня до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_1 подав митну декларацію типу ІМ40ДЕ, яку в подальшому було зареєстровано за № 110100002/2017/000071, та задекларував вказаний вище товар із застосуванням 400 преференції по сплаті мита (товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія) з метою звільнення від сплати ввізного мита.

При проведенні тематичної перевірки відповідно до наказу ОСОБА_6 митниці ДФС від 06.02.2017 року встановлено, що товар «тролейбус; новий; міський пасажирський великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905: 2008)», не піддано достатній обробці (переробці) відповідно до Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних ОСОБА_8 від 20.11.2009, оскільки умови виконання виробничих і технологічних операцій, наведених у Додатку 1 до Правил, не виконані у повному обсязі. Зазначене не передбачає звільнення від обкладення ввізним митом на умовах, передбачених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних ОСОБА_8 від 20.11.2009 року.

Таким чином, ОСОБА_1 заявив у митній декларації № 110100002/2017/000071 від 13.01.2017 неправдиві відомості з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, шляхом внесення у графу 36 коду «400», що призвело до безпідставного застосування преференційної пільги та несплати митних платежів у сумі 558 145 грн.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 примірник протоколу отримав 07 квітня 2017 року, про що свідчить його особистий підпис, та у протоколі про порушення митних правил зазначив, що з порушенням не згоден, оскільки його не вчиняв. Додаткові детальні пояснення надасть митному органу до 11.04.2017 року.

01 червня 2017 року в.о. начальника ОСОБА_6 митниці ОСОБА_9, без присутності особи, що притягується та відповідальності, та її представника, винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17, відповідно до якої начальника відділу митного оформлення ТОВ «Агро-Союз Термінал» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 674 435 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2017 року ОСОБА_1 подав до ОСОБА_6 митниці ДФС клопотання про відкладення розгляду справи про порушення митних правил на будь-яку дату після 09 червня 2017 року, в зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

09 червня 2017 року позивач надав до ОСОБА_6 митниці клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію листка непрацездатності.

Постанова про порушення митних правил була направлена позивачу листом ОСОБА_6 митниці від 01.06.2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

07 червня 2017 року позивач подав скаргу на вказану постанову про порушення митних правил до Державної фіскальної служби України.

29 червня 2017 року головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління митних розслідувань Департаменту організації протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України ОСОБА_10 за наслідками перевірки скарги позивача прийняв постанову, якою постанову ОСОБА_6 митниці ДФС від 01.06.2017 року залишив без змін, про що позивача було повідомлено листом відповідача-2 від 29.06.2017 року, який ОСОБА_1 отримано 06.07.2017 року.

Відповідно до ст.1 Митного Кодексу України Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до ч.1 ст. 247 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1, 2, 6, 7 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 44 МК України Для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Відповідно до ч.3 ст. 44 МК України У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов’язково: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних ОСОБА_8 (далі - Правила) від 20 листопада 2009 року, яку ОСОБА_8 Україна було ратифіковано 06.07.2011 року із застереженнями, передбачено наступне.

Розділом 1 Правил передбачено, що «країна походження товару» - країна, у якій товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил; «критерій достатньої обробки (переробки)» - один із критеріїв визначення країни походження товарів, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві країни чи більше, уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої його було піддано останній істотній обробці (переробці), достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Правил країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Відповідно до п.2.4 розділу 2 Правил, у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною цих Правил).

До товарних позицій 8702-8704 згідно з додатком 1 передбачено наступні умови, виробничі й технологічні операції, необхідні для надання товару статусу походження під час використання у виробництві товару третіх країн - виготовлення, під час якого вартість використовуваних вузлів і деталей не повинна перевищувати 50 % ціни готової продукції, а також за умови виконання технологічних операцій:

- виготовлення та фарбування кузова (кабіни);

- установлення та закріплення двигуна, підключення до двигуна механізмів управління;

- установлення радіаторів і підключення систем охолодження;

- кріплення амортизаторів, підключення трансмісії;

- установлення передньої підвіски та півосей, установлення задньої підвіски;

- з'єднання рульового управління з маточинами передніх коліс;

- установлення коліс і регулювання затягування підшипників передньої маточини, установлення котушки запалювання;

- заправлення та прокачування гідросистеми рульового управління, гальмівної системи, гідрозчеплення;

- установлення та підключення фар, передніх і задніх сигнальних ліхтарів;

- установлення глушника та секцій вихлопного трубопроводу;

- установлення паливного бака та підключення паливоводу;

- установлення генератора та регулювання натягнення приводного паса;

- установлення та підключення акумулятора з перевіркою роботи бортових електричних ланцюгів;

- діагностування та регулювання двигуна;

- перевірки ефективності гальмівної системи;

- консервації місць, які швидко пошкоджуються;

- усунення дефектів після складання;

- нанесення ідентифікаційного номера на табличку й автомобіль;

- обкатки автомобіля.

У зазначених вище технологічних і виробничих операціях для товарів позиції 8704 замість виготовлення та фарбування кузова (кабіни) допускається виконання операцій з виготовлення рами з підвіскою та мостами.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар:

а) вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару;

б) вивозиться (ввозиться) фізичною особою - резидентом держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави - учасниці Угоди;

в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару (пункт 6.1 розділу 6 Правил).

З пояснень відповідача-2 вбачається, що позивачем до митного оформлення ЕМД надано акт експертизи про походження товарів № 1/1671-1 від 02.05.2016, виданий Мінським відділенням Білоруської ТПП. В пункті 13 акту наведено основні операції технологічного процесу, крім того, зазначені технологічні операції (з врахуванням конструктивних особливостей), необхідні для надання товару статусу походження. В наданому акті експертизи відсутні такі технологічні операції: установлення радіаторів та підключення систем охолодження; установлення котушки запалювання; установлення глушника та секцій вихлопного трубопроводу; установлення паливного бака та підключення паливоводу; установлення генератора та регулювання натягнення приводного паса.

Позивач не заперечує доводів відповідача-2, та стверджує, що вказані операції не можуть бути виконані через конструктивні особливості тролейбуса, посилаючись при цьому на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 року у справі № 803/1208/17, яким вирішено питання щодо можливості застосування преференційної пільги зі сплати ввізного мита під час митного оформлення вказаних тролейбусів, та визначено, що митне оформлення вказаного товару повинно здійснюватися із наданням пільги зі сплати ввізного мита на підставі сертифіката СТ-1.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги доводи позивача в цій частині, оскільки рішення суду, на яке посилається позивач, винесено у справі № 803/1208/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Волинської митниці ДФС, а отже склад учасників процесу у справі, що наразі розглядається, не є аналогічним складу учасників процесу у справі № 803/1208/17.

Крім того, з тексту рішення у справі № 803/1208/17 вбачається, що спір стосується тролейбуса, який: «ввезений ТзОВ «Агротехніка» тролейбус пасажирський моделі 321, 2017 року випуску, обладнаний дизель-генераторною установкою, встановлення якої потребує облаштування транспортного засобу паливним баком, системою охолодження, глушником, вихлопним трубопроводом тощо», в той час, як згідно матеріалів справи № 200/11371/17, спір стосується митного оформлення тролейбуса (згідно ЕМД), в якого: «тип двигуна – електричний асинхронний, календарний рік виготовлення – 2016, модельний рік виготовлення – 2016», тобто суд не може погодитися з доводами позивача про те, що мова у вказаних справах йде про однакові транспортні засоби.

Інших доводів, які заслуговують на увагу, щодо обґрунтованого застосування позивачем преференційної пільги щодо сплати ввізного мита, позивач не навів, в той час, як на думку суду, відповідачі належним чином обґрунтували свою позицію щодо незастосування преференційної пільги відносно зазначеного товару, посиланням на Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних ОСОБА_8 (далі - Правила) від 20 листопада 2009 року, в яких вказано перелік умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце, та ОСОБА_11 експертизи від 02.06.2016 року, відповідно до якого ці операції мали місце не в повному обсязі.

Також суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до Протоколу від 30.05.2015 про внесення змін до Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, внесено зміни, а саме розділено необхідний перелік умов та операцій за видами транспорту (транспорт з двигуном внутрішнього згорання, з електроприводом та гібридними силовими установками та для транспорту, призначеного для перевезення вантажів (тип форвардер). Протокол від 30.05.2014 не підписано та не ратифіковано Україною, що не дає підстав для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом транспортних засобів, не обладнаних двигунами внутрішнього згорання.

Відповідно до п.2.5. Примітки 2 Правил, умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, установлюють мінімальний обсяг виконання виробничих або технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.

Суд також зазначає, що відповідно частини 1 до статті 266 МК України, Декларант зобов’язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред’явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Таким чином, на декларанта покладається обов’язок здійснити декларування товарів у відповідності з вимогами діючого законодавства України, а отже позивач, як особа яка має посвідчення митного брокера, відповідні знання у галузі митного законодавства, несе відповідальність за достовірність інформації, внесеної ним у митну декларацію.

Стосовно інших доводів позивача суд зазначає наступне.

Так, позивач посилається на те, що визначене відповідачем порушення не утворює об’єктивну сторону складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МКУ.

Відповідно до ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, охоплює дії позивача, який заявив у митній декларації неправдиві відомості щодо країни походження товару, оскільки вони не підтверджені відповідними документами, а саме згідно наданих позивачем документів, умови виконання виробничих і технологічних операцій, наведених у Додатку 1 до Правил, не виконані у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині також є необґрунтованими.

Позивач, крім того, вказує, що справа розглянута за його відсутності, що є порушенням ст.526 МКУ.

Відповідно до статті 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 31 травня 2017 року звернувся до відповідача-1 з заявою про перенесення розгляду справи в зв’язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні, однак будь-яких доказів свого перебування у лікарні не надав.

Крім того, як вбачається з приписів ст.ст.499, 500 МК України, закон допускає участь у розгляді справ про порушення митних правил представника або захисника особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

При розгляді скарги ОСОБА_11 на постанову від 01.06.2017 року головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління митних розслідувань Департаменту організації протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України ОСОБА_10 встановлено, що ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги від 20.03.2017 року із адвокатом ОСОБА_12, який мав змогу прийняти участь у розгляді справи.

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача, що розгляд справи в його відсутність свідчить про порушення відповідачем-1 вимог ст. 526 МК України.

Стосовно вимог позивача, про те, що протокол не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: 1) дату і місце його складення; 2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; 3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; 4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; 5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; 6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є; 7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; 8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Дослідивши протокол про порушення митних правил № 0103/110000014/17 від 07 квітня 2017 року, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні реквізити, передбачені вимогами статті 494 МК України, а отже доводи позивача не ґрунтуються на законі.

Суд також звертає увагу, що згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року №303А, п.2958 - суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий,що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Відтак, судом було вказано про відхилення доводів позивача лише в частині, що безпосередньо стосується суті та предмету позовних вимог.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідачів прийняті у відповідності з вищеназваними принципами, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суд дослідив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку на оскарження вищеназваних постанов від 01.06.2017 року та від 29.06.2017 року, та прийшов до висновку, що ці причини є поважними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримав повідомлення від відповідача-2 про відхилення його скарги на постанову від 01.06.2017 року лише 06 липня 2017 року.

Таким чином, клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови Державної фіскальної служби України від 29.06.2017 року та постанови ОСОБА_6 митниці ДФС від 01.06.2017 року по справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17 підлягає задоволенню, а пропущений строк – поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6-9,19,44,77,241 - 246, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Державної фіскальної служби України від 29.06.2017 року та постанови ОСОБА_6 митниці ДФС від 01.06.2017 року по справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску