Рішення № 80247902, 20.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6796/18

(2/199/1345/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2019

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Перетятько А.В.,

за участі учасників справи:

представників позивача – ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де третя особа державний нотаріус четвертої Дніпропетровської нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 19 квітня 2008 р. померла ОСОБА_8 – мати позивача, та після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з будівлями та спорудами, розташованого за адресою: м. Дніпро, пров. Смарагдовий, буд. 20. ОСОБА_9 (дівоче прізвище Філоненко) була одружена з ОСОБА_10 (батьком позивача), проте 15 вересня 1953 р. шлюб між ними було розірвано.

15 жовтня 1953 р. ОСОБА_9 одружилась з ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія АФ № 233044, виданим Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС м. Дніпропетровська, актовий запис № 1056.

04 вересня 1958 року ОСОБА_11 було надано в безстрокове користування земельну ділянку №20 по провулку Смарагдовому загальною площею 450.0 кв.м. для будівництва індивідуального житловою одноповерхового будинку на право приватної власності житловою площею 34,98 кв.м. з кількістю кімнат 4, відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих №1698 від 08 липня 1958 р. про виділення земельної ділянки, що підтверджується договором від 04.09.1958 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду під час шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_9 було побудовано житловий будинок з будівлями та спорудами, розташовані за адресою: м. Дніпро, пров. Смарагдовий, буд. 20, втім, ними не було здійснено оформлення права власності, що підтверджується інформаційною довідкою від КП «ДМБТ1» ДОР від 25.06.2018 р. за №8980, відповідно до якої станом на 31.12.2012 р. згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Смарагдовий, буд. 20, інвентаризація та реєстрація права власності на нерухоме майно не проводилась.

28 травня 1990 року помер ОСОБА_11 (свідоцтво про смерть серії IV-КИ № 322385 видане Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС м. Дніпропетровська 13 червня 1990 р., актовий запис № 748). Після смерті чоловіка ОСОБА_9 продовжувала проживати в будинку та вести господарство разом зі своїми дітьми.

ОСОБА_9 на день смерті постійно проживала разом із чоловіком та фактично вступила в управління спадковим майном після його смерті, а саме шляхом проживання та управління житловим будинком, що, на переконання позивача, дає підстави вважати ОСОБА_9 такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_11 в силу ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 р.).

ОСОБА_9 належить Ѕ частина домоволодіння, як частка у праві спільної сумісної власності подружжя, та Ѕ частина домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 стали її донька ОСОБА_12 (дівоче прізвище ОСОБА_9) та позивач.

ОСОБА_12 після смерті матері 15 квітня 2008 р. звернулась до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті спадкодавця, у зв'язку з чим була відкрита спадкова справа за № 44594495, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 14359132, втім, ОСОБА_12, яка померла 25 квітня 2013 р., за життя не отримала свідоцтво про право на спадщину.

Після смерті ОСОБА_12 (дівоче прізвище ОСОБА_9), яка була спадкоємцем ОСОБА_9Г та яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, проте, та життя не отримала свідоцтво про право на спадщину, залишився її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_6, які є її спадкоємцями та можуть заявляти вимоги щодо визнання права власності на частку у спадщині, що належала ОСОБА_12

Позивач також у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, звернувшись у вересні 2008 року з заявою до нотаріуса. Втім, 31 липня 2018 р. позивачу було відмовлено постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Предмет позову становить вимога про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлої 19.04.2008 р., права власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: м. Дніпро, пров. Смарагдовий, буд. 20.

Процесуальні дії у справі були наступні:

-ухвалою від 08.10.2018 про витребування доказів витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 15) актовий запис (в завіреній копії) про смерть ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 15 квітня 2008 року;

-ухвалою від 26.11.2018 витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 15) актовий запис (в завіреній копії) про смерть ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25 квітня 2013 року;

-ухвалою 28.11.2018 витребувано у державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 спадкову справу (в завіреній копії) після смерті ОСОБА_8, яка померла 19.04.2008;

-ухвалою від 12.02.2019 витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори відомості щодо звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12, яка померла 28.04.2013 та витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори спадкову справу (в завіреній копії) після смерті ОСОБА_12, яка померла 28.04.2013;

-ухвалою від 13.02.2019 витребувано з Другої дніпровської державної нотаріальної контори спадкову справу (в завіреній копії) після смерті ОСОБА_12, яка померла 28.04.2013.

У судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, позивач не з’явився, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі в окремо наданих суду заявах повідомили про те, що, отримав позовну заяву, не заперечують проти позову, від спадщини відмовляються та висловили прохання про задоволення позову в повному обсязі.

Дослідив докази, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, позивач є сином ОСОБА_9, про що свідчить відповідне свідоцтво про народження (а.с. 8).

15.10.1953 р. ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище рос. мовою «Филоненко») взяла шлюб із ОСОБА_11 (а.с. 11).

Відповідно до довідки (а.с. 15 звор.) ОСОБА_11 рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської райради депутатів трудящих №1698 від 08.07.1958 р. надана земельна ділянка по провул. Смарагдовому, №20 для будівництва житлового будинку розміром 8,0 х 9,0 кв.м житловою площею 34,98.

04 вересня 1958 р. ОСОБА_11 було надано в безстрокове користування земельну ділянку №20 по провулку Смарагдовому загальною площею 450.0 кв.м для будівництва індивідуального житловою одноповерхового будинку на праві приватної власності житловою площею 34,98 кв.м. з кількістю кімнат 4 відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих №1698 від 08 липня 1958 р. про виділення земельної ділянки, що підтверджується договором від 04.09.1958 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно (а.с. 12-14).

Відповідно до акту відводу земельної ділянки від 29.07.1958 р. відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво забудовника ОСОБА_11 за адресою: м. Дніпропетровськ, провул. Смарагдовий, буд. 20, загальною площею 450 кв.м був проведений в натурі (а.с. 15).

Відповідно до відповіді на запит про надання інформації (а.с. 17) з КП «ДМБТІ» від 25.06.2018 реєстрація права власності та інвентаризація за адресою: м. Дніпропетровськ, провул. Смарагдовий, буд. 20, не проводилась.

ОСОБА_11 помер 28.05.1990 р., що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 18).

ОСОБА_9 померла 19.04.2008 р., що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

Відповідно до даних з відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 21) ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, з 23.06.1961 р. до дня смерті (19.04.2008), та з реєстраційного обліку не знята.

Проживання ОСОБА_9 за зазначеною вище адресою до дня смерті підтверджується також даними домової книги (а.с. 22-30).

ОСОБА_9 мала двох дітей: ОСОБА_3 (позивач /а.с. 5/) та ОСОБА_12 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9).

Після смерті ОСОБА_9 із заявами про вступ у спадщину звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_12, що підтверджується копіями заяв у спадковій справі, витребуваної з Четвертої дніпровської нотаріальної контори.

ОСОБА_12 померла 28.04.2013, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, яке видано 29.04.2013 відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис №3042).

Після смерті ОСОБА_12 із заявою про вступ у спадщину до Другої дніпровської нотаріальної контори звернувся її чоловік ОСОБА_5, який 22.11.2013 отримав свідоцтво про право на спадщину: спадщина, на яку воно видано, складається з домоволодіння №63 з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в місті Дніпропетровську, вулиця Котляревського, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 25.10.2006 року, реєстр №3-3443, зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ 23.11.2006 року, реєстраційний номер 10187807. Зазначене підтверджується згаданим свідоцтвом, копія якого надана у витребуваних судом матеріалах спадкової справи.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 31.07.2018 (а.с. 20) ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4 (відповідач -1) на підставі довіреності, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння №20 по провул. Смарагдовому у м. Дніпро після смерті ОСОБА_9, померлої 19 квітня 2008 року, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Правовідносини між сторонами виникли із захисту права власності на спадкове майно.

Розв’язуючи позовну вимогу, суд керується наступним.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом в цій справі встановлено, що житловий будинок був збудований у 1958 році (а.с. 33).

У 1958 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 4 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для відбудови і експлуатації будівель, передбачені постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 10 листопада 1944 р. "Про впорядкування користування державними будівлями житлового і нежитлового фонду і земельними ділянками, які обслуговують їх" (ЗП УРСР, 1944 р., ст. 6).

Відтак, померлі ОСОБА_11 та ОСОБА_9, збудував у 1958 році житловий будинок, набули статусу співвласників житлового будинку та згідно зі статтею 58 Цивільного кодексу Української РСР 1922 року набули право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Оскільки ОСОБА_13 помер 27.05.1990, є слушними доводи позивача щодо того, що спадщина після його смерті відкрилася під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, відповідно до статті 549 якого передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

ОСОБА_9 на день смерті постійно проживала разом із чоловіком та фактично вступила в управління спадковим майном після його смерті шляхом проживання та управління житловим будинком, що дає підставу вважати ОСОБА_9 такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_11 в силу ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року та у зв’язку з чим ОСОБА_9 належить Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, як частка у праві спільної сумісної власності подружжя в силу ст. 22 КпШС, та Ѕ частина домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11

За ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом, та до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК).

Таким чином, оскільки будівництво житлового будинку, який є об’єктом спадщини, відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво (тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР) і що на момент смерті спадкодавця цей будинок був повністю збудований, проте, спадкоємець (позивач) не може оформити належне йому право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_9 відповідно до вимог чинного на даний час законодавства з підстав, зазначених у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (постанова нотаріуса від 31.07.2018 р.), для суду з метою захисту прав позивача (ст. 55 Конституція України), який обрав спосіб захисту прав, передбачений законом (ст. 16 ЦК), вбачаються підстави для визнання того, що спірний житловий будинок є об’єктом права власності та спадковим майном, а також про наявність правових підстав для визнання за спадкоємцем (позивачем) права власності на цей будинок у порядку спадкування за законом після померлої 19.04.2008 р. матері ОСОБА_9

Втім, суд не погоджується із розміром частки, на яку в порядку спадкування за законом має право позивач, як спадкоємець першої черги, та про яку заявлено позовну вимогу.

При цьому суд керується наступним.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них (ч. 2 ст. 1267 ЦК України).

Суду не було надано доказів про зміну розміру частки у спадщини когось із них (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування в даній справі відсутні.

Як встановлено судом, ОСОБА_9 мала двох дітей: ОСОБА_3 (позивач) та ОСОБА_12 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9).

ОСОБА_12 прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_9 шляхом подання відповідної заяви до Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори 15.10.2008 р. (ч. 1 ст. 1269 ЦК), втім, ОСОБА_12 за життя не отримала свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - правовстановлюючий документ, офіційно і безперечно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадок.

Отримання цього документа є правом спадкоємців, які можуть просити нотаріуса видати свідоцтво, але отримання даного свідоцтва не становить обов’язок спадкоємця (ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Якщо спадщину прийнято спадкоємцями відповідно до вимог закону, відсутність свідоцтва про право на спадщину не тягне за собою втрату цього права.

Таким чином, після смерті ОСОБА_12 саме до її спадкоємців перейшло право на ту частину спадщину, яку вона (тобто ОСОБА_12В.) прийняла шляхом подання відповідної заяви від 15.10.2008 р. після смерті матері ОСОБА_9

Як встановлено судом спадкоємцем після смерті ОСОБА_12, померлої 28.04.2013, є її чоловік ОСОБА_5, який звернувся із відповідною заявою 19.16.2013 до нотаріальної контори про вступ у спадщину, підтвердив своїм підписом про обізнаність щодо того, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, що прийняття спадщини має місце у відношенні всього спадкового майна, що він не може прийняти одну частку спадщини, а від іншої відмовитись.

Матеріли спадкової справи, яка витребувана судом з Другої дніпровської державної нотаріальної контори, не містять доказів щодо наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_12

Заявою від 22.11.2013 ОСОБА_5 просив видати свідоцтво про право на спадщину після померлої дружини ОСОБА_12, та таке свідоцтво ним було отримано, що підтверджується матеріалами спадкової справи, витребуваної з Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори.

Відповідно до згаданого свідоцтва про право на спадщину спадщина, на яку воно видано, складається з: домоволодіння №63 з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в місті Дніпропетровську, вулиця Котляревського, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 25.10.2006 року, реєстр №3-3443, зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ 23.11.2006 року, реєстраційний номер 10187807.

З огляду на вищенаведене, та, враховуючи, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, та прийняття спадщини допускається у відношенні всього спадкового майна, саме до ОСОБА_5, як спадкоємця померлої ОСОБА_12, перейшло право на ту частку у спадщині, яку вона (тобто ОСОБА_12В.) прийняла шляхом подання відповідної заяви від 15.10.2008 р. після смерті матері ОСОБА_9, тобто на Ѕ частину житлового будинку №20 по провул. Смарагдовому у м. Дніпро з будівлями та спорудами.

Відтак, частки у спадковому спірному майні розподіляються між спадкоємцями наступним чином: ОСОБА_5 – Ѕ, ОСОБА_3 - Ѕ .

Відсутність у ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину на житлового будинку №20 по провул. Смарагдовому у м. Дніпро не свідчить про втрату право на це майно у ОСОБА_5

Щодо зазначення відповідачів в окремо наданих суду заявах від 06.02.2019 про відмову від спадщини, то зазначена відмова від спадщини не може бути прийнята судом, оскільки заявлена не в компетентному на прийняття відмови від спадщини органі: згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6, то ані ОСОБА_4 (онук померлої ОСОБА_9Г.), ані ОСОБА_6 (онук померлої ОСОБА_9Г.) не є належними відповідачами в цій справі.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів (ч. 1 ст. 50 ЦПК України). Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (ч. 2 стаття 50 ЦПК України).

Проживання ОСОБА_4 та реєстрація його місця проживання в установленому законом порядку в житловому будинку, право на який в порядку спадкування за законом після померлої матері має позивач ОСОБА_3 (батько відповідача - 1), та з приводу якого має місце звернення до суду із даним позовом, не є безумовною підставою для віднесення його, тобто ОСОБА_4, до кола відповідачів. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (17 квітня 2018 року ОСОБА_14 Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, ЄДРСРУ № 73469613).

Належними відповідачами у даній справі не можуть бути онуки померлої ОСОБА_9 за умови наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 (ОСОБА_3 та ОСОБА_12В.), оскільки вони (тобто відповідач – 1 та відповідач - 2) не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин та не мають обов'язків, які з них випливають.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1/2).

Керуючись ст.ст. 12, 13, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст. 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, де третя особа державний нотаріус четвертої Дніпропетровської нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) право власності в порядку спадкування за законом після смерті померлої 19 квітня 2008 року ОСОБА_8 на Ѕ частину житлового будинку №20 по провул. Смарагдовому у м. Дніпро з будівлями та спорудами, що складається: житловий будинок А-2 загальна площа 76,1 кв.м, житлова площа 38,1 кв.м (поз. 1 – коридор площею 7,9 кв.м, поз. 2 – санвузол площею 7,0 кв.м, поз. 3 – житлова площею 14,5 кв.м, поз. 4 – коридор площею 10,0 кв.м, поз. 5 – кухня площею 8,5 кв.м, поз. 6 – коридор площею 4,6 кв.м, поз. 7 – житлова площею 23,6 кв.м), житлова прибудова літ. А? -1 площею 27,7 кв.м, ганок літ. а? площею 3,6 кв.м, козирок літ. над а? площею 3,6 кв.м, сарай літ. Б площею 15,5 кв.м, споруди №1.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, де третя особа державний нотаріус четвертої Дніпропетровської нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 (трьох тисяч) 149 (та сорока дев’яти) грн. 41 (сорок однієї) коп.

Дата складення повного судового рішення 04 березня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї