Рішення № 80244637, 05.03.2019, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1726/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої – судді Дідек М.Б.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 94034 грн. 12 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 940 грн. 34 коп.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідно до рішення Полонського районного суду від 21.11.2016 року встановлено факт трудових відносин, а саме, що вона працювала продавцем у приватного підприємця ОСОБА_3 в період з 01 по 31 травня 2014 року та стягнуто 2350 грн. заробітної плати.

Однак, незважаючи на рішення суду, відповідач ухилявся від його виконання. Так, 01.10.2018 року від працівників державної виконавчої служби позивач дізналась, що ОСОБА_3 перерахував на її рахунок заробітну плату.

Оскільки розрахунок з позивачем було проведено в порушення вимог ст. 117 КЗпП України, тому просить стягнути з відповідача вказану суму середнього заробітку.

Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (13.01.2019) подати відзив на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

31.01.2019 року позивачем усунуто вимоги ухвали про залишення позову без руху, а також ОСОБА_2 відмовилась від частини позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

05.02.2019 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Тому, відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою позивача, проводить заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення Полонського районного суду від 21.11.2016 року встановлено факт трудових відносин, між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 в період з 01 по 31 травня 2014 року та стягнуто 2350 грн. заробітної плати.

Після ухвалення судового рішення відповідач не виплатив належних позивачу сум. Фактично повний розрахунок ОСОБА_3 провів з нею 25.09.2018 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2018 року

Виходячи із змісту та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 20 постанови № 13 від 24.12.1999 року ”Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, середній заробіток за період затримки розрахунку стягується за весь період затримки розрахунку, сама по собі відсутність коштів у работодавця не виключає його відповідальності і, оскільки відповідач повністю з ОСОБА_2 не розрахувався, тому не можна вважати використаним право позивача на стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, що виник після ухвалення судового рішення від 21.11.2016 року.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз’яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просила стягнути середній заробіток за період з січня 2018року по жовтень 2019 року. Згідно з додатками до листів Міністерства соціальної політики України від "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 та від ОСОБА_4 від 19.10.2017 р "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік", кількість робочих днів за вказаний період становитиме 434дні. Оскільки середньоденний заробіток позивача відповідно інформації головного управління статистики в Хмельницькій області становить 216,68грн., тому на користь позивача слід стягнути 94039 грн. 12 коп. (434*216,68) компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з січня 2017 по жовтень 2018 року.

Враховуючи, що суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог, тому стягненню підлягає сума в розмірі 94034грн.12коп.

З вказаної суми необхідно провести утримання податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст.116-117 КЗпП України, ст.ст.81, 141, 263-265, 280-282, 319, 354, 355 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримку розрахунку в розмірі 94034 (дев’яносто чотири тисячі тридцять чотири) грн. 12 коп. з відрахуванням обов’язкових платежів та судовий збір в сумі 940 грн. 34 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс 30500.

Відповідач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, поштовий індекс 30500.

Текст рішення складено 05 березня 2019 року.

Суддя Дідек М.Б.