Постанова № 802443, 03.07.2007, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2007 р.

№ 22/207

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників:

позивача

не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача

Лахно О.Ю. –довіреність від 08.06.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКФ- Украгропромкалій”

на постанову

від 06.03.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 22/207 господарського суду

м. Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Оазис”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКФ- Украгропромкалій”

про

стягнення 213 650 грн.

та зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКФ- Украгропромкалій”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква Оазис”

про

розірвання договору

В С Т А Н О В И В :

ТОВ “Аква Оазис” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” про стягнення 213 650,00 грн., а саме: реальних збитків у розмірі 86 250,00 грн. та упущеної вигоди в розмірі 127 400,00 грн., при цьому посилаючись на приписи статей 22, 526, 538, 611, 629, 850 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов’язань взятих на себе за умовами укладеного між сторонами договору № 07/04 від 07.04.2006 р. щодо забезпечення своєчасного надходження сировини для її подальшої переробки позивачем, у зв’язку з чим ТОВ “Аква Оазис” поніс реальні збитки в сумі 86 250,00 грн. у вигляді витрат на оренду фронтального навантажувача зі сплатою 9 750,00 грн., орендної плати в розмірі 50 500,00 грн. за приміщення, орендоване позивачем для виконання умов договору, витрат на заробітну плату в сумі 20 000,00 грн., охорони сировини та продукції в сумі 6 000,00 грн.

Крім того, позивач зазначав, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 07/04 від 07.04.2006 р. ТОВ “Аква Оазис” не отримав доходу за переробку сировини за чотири місяці простою з вини відповідача у сумі 127 400,00 грн.

ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” подало до господарського суду м. Києва зустрічну позовну заяву з вимогою про розірвання договору № 07/04 від 07.04.2006 р., укладеного між сторонами, посилаючись на статті 526, 530 та частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” зазначав, що на виконання умов спірного договору ним було поставлено на орендовані ТОВ “Аква Оазис” площі в період з 09.04.2006 р. по 01.05.2006 р. 2106,912 тонн сировини, що підтверджується вантажно –митними деклараціями, актом здачі –приймання робіт від 01.05.2006 р., а також сплатив на користь ТОВ “Аква Оазис” аванс за переробку сировини 89158,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Проте, ТОВ “Аква Оазис” здійснило лише часткову переробку поставленої сировини, чим порушив умови договору та приписи статей 526, 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, в обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” посилався на неякісність продукції, виробленої ТОВ “Аква Оазис” з давальницької сировини, що підтверджував Експертним висновком Київської Торгово –промислової палати, висновками Київського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів та якості продукції, а також листом контрагента ТОВ “Арчі” № 99 від 25.09.2006 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2006 р. (суддя Шкурат А.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено, розірвано договір на виготовлення продукції з давальницької сировини № 07/04 від 07.04.206 р., укладеного між ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” та ТОВ “Аква Оазис”.

Мотивуючи рішення в частині задоволення зустрічної позовної заяви, суд зазначив, що ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” на виконання договору № 07/04 від 07.04.2006 р. було передано сировини в кількості 2099,628 тонн, яка частково перероблена ТОВ “Аква Оазис” в кількості 678,85 тонн, доказів переробки решти сировини, переданої ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” відповідачем за зустрічним позовом не надано, а також не спростовано твердження позивача щодо порушення ТОВ “Аква Оазис” зобов’язань встановлених пунктами 1.2, 4.2, 6.1 спірного договору.

Суд дійшов висновку, що підрядник - ТОВ “Аква Оазис” припустився порушень умов договору, які є істотними, оскільки внаслідок цих порушень, зокрема, невиконання умови про переробку підрядником сировини, замовник - ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” є позбавленим того, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Крім того, суд зазначив, що вже вироблена ТОВ “Аква Оазис” продукція не відповідає вимогам ТУ У 24.2-32377656-001-2004, що підтверджується експертним висновком № А-4026/2 від 06.10.2006 р.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” на користь ТОВ “Аква Оазис” збитків суд дійшов висновку, що оскільки підставою для вимог про стягнення збитків був договір № 07/04 від 07.04.2006 р., укладений між сторонами, то у зв’язку із задоволенням зустрічних позовних вимог про його розірвання, підстави для задоволення позову про стягнення збитків відпали.

За апеляційною скаргою ТОВ “Аква Оазис” Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.), переглянувши рішення від 20.11.2006 р. в апеляційному порядку, постановою від 06.03.207 р. скасував його. Первісний позов задовольнив, стягнув з ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” на користь ТОВ “Аква Оазис” 86 250,00 грн. збитків та 127 400,00 грн. упущеної вигоди.

В задоволенні зустрічного позову відмовив.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання умов договору № 07/04 від 07.04.2006 р. ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” поставив ТОВ “Аква Оазис” сировину для переробки в обсязі 678,85 тонн, яка була перероблена на кінцеву продукцію, про що складено та підписано акт здачі –прийняття № 1-04 від 01.05.2006 р. Проте, в порушення умов вказаного договору ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” в період з 01.05.2006 р. по 12.09.2006 р. не здійснено поставку сировини ТОВ “Аква Оазис” для переробки. Про неможливість виконання договору ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” позивача не повідомляв.

Суд, керуючись приписами статті 850 Цивільного кодексу України, визнав правомірним нарахування позивачем 127 400,00 грн. суми неотриманого доходу за чотири місяці простою з вини відповідача.

Крім того, судом визнано правомірно нарахованою сума збитків в розмірі 86 250,00 грн., що складається з витрат на оренду фронтального навантажувача зі сплатою 9 750,00 грн., орендної плати в розмірі 50 500,00 грн. за приміщення, орендоване позивачем для виконання умов договору, витрат на заробітну плату в сумі 20 000,00 грн., охорони сировини та продукції в сумі 6 000,00 грн. за період з 01.05.2006 р. по 30.09.2006 р.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” не надав суду доказів порушення ТОВ “Аква Оазис” договору № 07/04 від 07.04.2006 р., в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а тому зустрічні позовні вимоги про розірвання договору № 07/04 від 07.04.2006 р. не підлягають задоволенню.

ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2006 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 526, 528, 651, 850, 852 Цивільного кодексу України.

Скаржник зазначає, що поза увагою Київського апеляційного господарського суду залишені докази, а саме: вантажно-митні декларації, які є підтвердженням поставки ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” залізничним транспортом на орендовані ТОВ “Аква Оазис” площі сировини в обсязі 186,912 тонн.; акт здачі – приймання робіт (послуг) від 01.05.2006 р., який підтверджує факт додаткової поставки сировини ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” позивачу у кількості 1920,00 тонн.; експертний висновок Київської Торгово –промислової палати № И-4026/2 від 06.10.2006 р. та Висновок Київського обласного державного проектно - технологічного центру охорони родючості грунтів та якості продукції, відповідно до яких вироблена ТОВ “Аква Оазис” продукція не відповідає умовам якості, що є порушенням пункту 4.4 спірного договору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції 07.04.2006 р. між ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” (Замовник) та ТОВ “Аква Оазис” (Підрядник) укладено договір № 07/04 на виготовлення продукції з давальницької сировини, за умовами якого Підрядник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, здійснювати переробку сировини Замовника, що являє собою флюс хлоркалієвий, на мінеральне добриво марки “Калімаг Супер” у відповідності до умов договору, а Замовник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити вироблену продукцію.

Термін дії договору сторони погодили в пункті 10.1. договору відповідно до якого договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2006 року.

Згідно пункту 3.1.1. спірного договору Замовник - ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” зобов’язався забезпечити своєчасне надходження сировини для виготовлення добрива відповідно до узгоджених сторонами замовлень про надходження сировини. При цьому, відповідач повинен забезпечувати надходження сировини таким чином, щоб позивач мав можливість її прийняти та переробити у встановлених в додатку № 1 обсягах виходячи із таких показників: добової потужності по переробці, що приймається сторонами із розрахунку 145 тон сировини за одну добу.

Відповідно до пункту 8.2 договору Замовник гарантує поставки сировини в об’ємах, необхідних позивачу для виконання місячної норми, тобто не менше 3 500 метричних тон за місяць.

ТОВ “Аква Оазис” звернулось до господарського суду з вимогою про стягнення 213 650,00 грн., а саме реальних збитків у розмірі 86 250,00 грн. та упущеної вигоди в розмірі 127 400,00 грн., посилаючись на не виконання відповідачем зобов’язань взятих на себе за умовами укладеного між сторонами договору № 07/04 від 07.04.2006 р. щодо забезпечення своєчасного надходження сировини для її подальшої переробки позивачем.

Під час здійснення апеляційного провадження Київським апеляційним судом встановлено, що ТОВ “Аква Оазис” на виконання вимог спірного договору здійснено дії по забезпеченню належного виконання договору: взято в оренду приміщення для переробки та зберігання сировини, підготовлено належне обладнання, що підтверджується договором оренди складських приміщень на території відкритих площадок № 01/3-ор від 02.01.2006р., договором оренди фронтального навантажувача № 1 від 15.07.2006р.

ТОВ “Аква Оазис” зазнав збитків на загальну суму 86 250, 00 грн., а саме: за період з 01.05.2006р. по 30.09.2006р. сплачував орендні платежі за договором оренди № 01/3 ор, що складає суму 50 500, 00 грн., платежі за оренду фронтального навантажувача в сумі 9 700 грн., адміністративні витрати 20 000, 00 грн. та витрати з охорони 6 000, 00 грн.

Крім того, за чотири місяці простою з вини відповідача ТОВ “Аква Оазис” не отримав дохід у розмірі 127 400, 00 грн., який міг би отримати при виконанні умов договору № 07/04 поставки сировини відповідачем.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 цього кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного зобов’язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то:

- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

- шкідливий результат такої поведінки (збитки);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

Проте, під час здійснення судового провадження ані судом першої ані судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, позов про стягнення збитків, судами розглянуто без встановлення наявності повного складу цивільного правопорушення, що має значення для правильного вирішення спору.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” подало зустрічну позовну заяву з вимогою про розірвання договору № 07/04 від 07.04.2006 р., укладеного між сторонами, з посиланням, зокрема, на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи зустрічну позовну заяву про розірвання договору № 07/04 від 07.04.2006 р. господарський суд м. Києва дійшов висновку, що Підрядник –ТОВ “Аква Оазис” припустився істотних порушень умов договору, оскільки внаслідок цих порушень, зокрема невиконання умови про переробку сировини, Замовник - ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” є позбавленим того, на що він розраховував при укладенні цього договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції переглядаючи справу повторно та відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної заяви, зазначив, що ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” не надано доказів, які б підтверджували, що ТОВ “Аква Оазис” допустив порушення договору № 07/04.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 651 вказаного кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Положення про право замовника за договором підряду вимагати розірвання договору та захищати це право в судовому порядку за наявності у роботі істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків сформульоване у частині 2 статті 852 Цивільного кодексу України на випадок порушення підрядником умов про якість роботи, а не всіх умов договору підряду. Тому воно не виключає застосування до договору підряду частини 2 статті 651 вказаного кодексу.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з’ясування підстави заявлених позовних вимог стосовно їх обґрунтованості та відповідності умовам договору та приписам відповідних норм діючого законодавства не були предметом розгляду під час здійснення судового провадження, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи даний спір, в частині розірвання спірного договору, судам необхідно було, насамперед, з’ясувати правову природу спірних відносин та встановити наявність або відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, за якими договір може бути розірваний за умовами, визначеними у договорі.

Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду, або постанови апеляційного господарського суду є порушення, або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом під час здійснення судового провадження та прийнятті рішення та постанови не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 43, 107, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. у справі № 22/207 господарського суду м. Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу ТОВ “ПКФ- Украгропромкалій” - задовольнити частково.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач