Рішення № 80243974, 26.02.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/694/18

Провадження № 2/648/183/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді: Кусік І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що ОСОБА_4 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву № б/н від 17.02.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач, відповідно до ст. 1054 ЦК України свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, в результаті чого, станом на 19.02.2018 року має заборгованість – 15 974,55 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача надав суду пояснення, що відповідають позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, повідомив, що відповідач повідомлялася про зміну відсоткової ставки через SMS інформування та ця інформація було розміщена на сайті Приватбанку, підтверджень, що поштою повідомлялася відповідач про таку зміну не має. Щодо додаткових послуг особа ознайомлювалася з порядком та умовами та повинна була розуміти що послуги страхування життя, яка передбачена умовами, з якими відповідач була ознайомлена тоді, коли вона переоформлювала пластик, додатково оплачується. Крім того, клієнт має сплачувати «членський внесок» за участь в Gold-клубі, який становить з 01.04.2013 року 20 грн. на місяць, про що було вказано в умовах при видачі картки «Gold».

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення що відповідають відзиву на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи, в яких зазначено, що із позовною заявою категорично не погоджуються. Позивач стверджує, що 17.02.2011 року між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з Пам’яткою клієнта, Умовам та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що він вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). З матеріалів справи вбачається, що ніякого письмового договору про надання кредиту позивачем надано не було. Єдиним документом, який було подано на підтвердження факту існування між відповідачем та позивачем взагалі хоч якихось відносин - це копія анкети-заяви невідомого походження, з якої не вбачається отримання кредиту та укладення кредитного договору. Докази, надані позивачем вважає неналежними, адже з даної копії є не зрозумілим чи дійсно це анкета-заява ОСОБА_4, не чітким є підпис, що міститься в цій анкеті, що за твердженням позивача є підписом відповідача. З зазначеної копії анкети-заяви не можна зрозуміти чи там дійсно вказана інформація, що стосується предмета доказування. Крім того позивачем не надано пам’ятку клієнта, яка є складовою частиною договору про надання банківських послуг разом із заявою та у якій сторонами договору погоджуються такі істотні умови договору (у разі відсутності їх визначення в заяві), як: строки і порядок погашення за кредитом, в тому числі і розмір та порядок нарахування щомісячного платежу у разі становлення мінімального обов’язкового платежу, вид та строк дії кредитної картки, а також залишили поза увагою те, що у заяві істотні умови кредитного договору не визначені. Крім того представник відповідача у відзиві зазначив, що матеріали справи не містять даних і доказів про те, що, позивачем був відкритий на ім’я ОСОБА_4 картковий рахунок а видана відповідна картка з кредитним лімітом і її отримання нею, а також копія цієї картки. Також сумніви викликає і розрахунок заборгованості, як документ, наданий на підтвердження стороною позивача, адже в ньому не зазначено а ні ПІП, а ні посада особи, яка здійснила розрахунок, а також не має печатки банку чи інших його реквізитів, що свідчили б про офіційне походження даного документу. Крім того, із заяви наданої позивачем до позову не вбачається, що відповідач та позивач визначили цією заявою розмір відсоткової ставки – 27,60 % річних. Жодних додаткових угод з позивачем про підняття відсоткової ставки за нібито укладеним договором, відповідачем підписано не було, у зв’язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими задоволенню не підлягають. Щодо незаконності вимог по стягненню одночасно штрафу та пені, у відзиві зазначено, що за положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У зв’язку з цим, вказані вимоги позивача про одночасне стягнення цих грошових сум не можуть бути задоволені, не тільки з підстав безпідставності їх нарахування, як без договірних сум, а ще й у зв’язку з тим, що в даному випадку вказане призведе до порушення прав відповідача, передбачених Конституцією України. Представник відповідача просив суд застосувати до вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що при укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Відповідно до розділу 1 Загальних положень та Правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті Позивава (www.privatbank.ua) АТ Комерційний банк «Привабанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним картам, розташований на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. На підставі подано Заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № 4149437702594084 (п.п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) – ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п. 1.1.1.62 Умов) в Заяві. До суду надана копія анкети-заяви на від 17.02.2011 року, з яких чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що остання висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді…». Відповідачу було встановлено поточну процентну ставку в розмірі 2,3 % (27,6 % на рік), вказано розмір комісій та штрафів. Тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Наданою до суду випискою з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведення операції). Виписка по картрахунку та розрахунок заборгованості, є належним та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Додатково зауважено, що Тарифи зазначені в Пам’ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною карткою у спеціальному конверті. Щодо зміни відсоткової ставки, позивач зазначив, що згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від ризику, наданого забезпечення,попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,3 % в місяць або 27,6 % на рік. Далі вона була змінена тільки за витрати з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його права на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 01.09.2014 року, 01.04.2015 року та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило. Заеречення відповідача, про езаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст. 61 Конституції України, є посилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формою неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Щодо строків позовної давності, представник позивача вказав, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Строк випущеної картки до останнього дня 03.2018 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 09.03.2018 року до спливу строку позовної давності. Також зауважено, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за Договором. Ому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно наданих копій: відомостей з ЄДРПОУ (реєстраційний номер відомостей ГУС_3384), банківської ліцензії, нової редакції Статуту ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», позивач є юридичною особою, фінансовою установою, яка має право на надання банківських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. (ч.1)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. (ч.2)

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, згідно анкети-заяви від 17.02.2011 року, та витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ОСОБА_4 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із зазначеною заявою, на підставі якої їй було відкрито картковий рахунок з встановленням кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на місяць (27,6 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. Пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця наступного за датою виникнення заборгованості. Згідно п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», ОСОБА_4 дала згоду банку встановлювати кредитний ліміт та в будь-який момент його змінювати (зменшувати або збільшувати), погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини внаслідок приєднання ОСОБА_4 до умов банку та таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

Згідно довідки № 30.1.0.0/2-20180926/1699 від 08.10.2018 року та виписки в період з 01.02.2011 року по 09.10.2018 року по картковим рахункам, наданих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що клієнт ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) згідно кредитного договору б/н від 17.02.2011 року, отримала картки № 4149437702594084, № 5363542300588275, № 5457082800214657, № 4149605910540723, № 5168742306684592, № 5168742347572079, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 03.2018 року. ОСОБА_4 було встановлено кредитний ліміт та відповідач користувалася вказаними картками, шляхом здійснення витрат з вказаних рахунків. У зв’язку з чим, суд не приймає твердження представника відповідача, щодо відсутності доказів про відкриття на ім’я ОСОБА_4 карткового рахунку та видачі відповідної картки з кредитним лімітом.

Із витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», вбачається, що щорічна комісія за обслуговування карт «Універсальна GOLD» становить 500 грн. з 01.06.2012 року щомісячна комісія за обслуговування (з 01.04.2013 року членський внесок за участь в GoldКлубі) – 20 грн/місяць. Із чого слідує, що відповідач була ознайомлена із умовами користування даним видом картки, оскільки вказаний витяг є невід'ємною частиною укладеного кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором, згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідач на вимогу банку повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту (у томі числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Договору, передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язнь, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів Клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому. Вказані положення також закріплені у п. 1.1.3.2.2. та п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17.02.2011 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_4, у зв’язку з порушеннями умов кредитного договору, зобов’язання за вказаним договором не виконала, в результаті чого, станом на 19.02.2018 року, заборгованість відповідача перед банком становить 15 974,55 грн., яка складається з наступного: тіло кредиту – 2 814,84 грн.; нараховані відсотки – 6 492,89 грн.; нарахована пеня – 5 429,94 грн.; заборгованість за судовими штрафами – 1 236,88 грн.

Окрім того із вищезазначеного розрахунку вбачається, що з моменту укладання договору позивачем з 01.09.2014 року була змінена процентна ставка з 27,60 % до 32,40% на рік на суму заборгованості, а з 01.04.2015 року ставку змінено з 32,40 % до 42,00 % на рік на суму заборгованості.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4, 6 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Відповідно до п. 1.1.3.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 має право на зміну Тарифів, при цьому ОСОБА_3 зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_3 не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Згідно п. 1.1.3.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, який вказаний у Заяві, надавати держателю виписки про стан Картрахунків. При підключенні держателя до системи INTERNET-banking (ПРИВАТ 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні держателя до комплексу Mobile-banking ОСОБА_3 надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлення.

Однак, у заяві-анкеті, копія якої додана до позову, спосіб надання виписки про стан Картрахунку не вказаний. В судове засідання представником позивача не надано доказів того, що ОСОБА_3 належним чином повідомив відповідача про зміну процентної ставки за кредитним договором та відповідач таке повідомлення отримав. За таких обставин підстав для застосування підвищеної процентної ставки немає. Отже, за період з 01.09.2014 року по 19 лютого 2018 року підлягає застосуванню відсоткова ставка у 27,6 % річних.

Таким чином, суд не може прийняти як належний доказ наданий Банком розрахунок, в частині розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6492 грн. 89 коп., заборгованості за пенею в сумі 5 429,94, грн. та штрафів в загальній сумі 1 236 грн. 88 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості по процентам відповідача перед Банком станом на 19.02.2018 року становить 2 736 грн. 50 коп., з яких (2 814 грн. 84 коп. (заборгованість за тілом кредиту) х 27,60 % : 360 днів х 1267 днів (кількість днів, за яку нараховується заборгованість, а саме з 01.09.2014 р. по 19.02.2018 р.) + 226 грн. 64 коп. (раніше нараховані проценти за користування кредитом).

Крім того, Умовами кредитного договору, а саме п. 1.1.5.25 Умов та Правил надання банківських послуг було передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час, згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг сторонами передбачено сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення зокрема за несвоєчасну сплату платежів за будь-якими з грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положенням ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно ст. 417 ЦПК України є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зважаючи на норми ст. 61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею слід відмовити, стягнувши з відповідача штраф передбачений Умовами кредитного договору.

Процентна складова штрафу розраховується за наступною формулою: (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за відсотками) х 5%, та становить 277 грн. 56 коп. (2 814 грн. 84 коп. + 2 736 грн. 50 коп.) х 5%).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за Договором станом на 19.02.2018 р. становить 6 328 грн. 90 коп., до якої входять: 2 814 грн. 84 коп. - заборгованість за кредитом; 2736 грн. 50 коп. - заборгованість по відсоткам; штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 277 грн. 56 коп. (процентна складова).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, де представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його, а представник відповідача заперечував проти його задоволення, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів укладення між сторонами договору б/н від 17.02.2011 року, а відповідачем вказаний договір не оскаржено в установленому законом порядку, враховуючи наявність заборгованості по ньому, та того, що відповідачем заборгованість за договором у добровільному порядку не сплачена, та враховуючи, те що позивачем не надано доказів, що відповідач була повідомлена належним чином про зміну процентної ставки за кредитним договором, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ч. 1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із довідки № 30.1.0.0/2-20180926/1699 від 08.10.2018 року наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що термін дії перевипущеної картки виданої ОСОБА_4 за кредитним договором б/н від 17.02.2011 року, спливає в березні 2018 року, із чого суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду - 19.03.2018 року, до спливу строку позовної давності, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви представника відповідача, щодо застосування строку позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Крім того, на підставі ст. 141 ч. 1 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 697 грн. 92 коп., пропорційно до розміру задоволених вимог позивача.

Згідно листа № Е.65.0.0.0/3-365676 від 07.07.2018 року, що надійшов від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 21.05.2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), що суд приймає до уваги при винесені рішення.

Керуючись ст.ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 280-284 ЦПК України, на підставі ст.ст. 258, 261, 526, 527, 611, 629, 634, 1049, 1050 ч. 2, 1054,1056-1 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, вул. Трудова, 23, РНОКПП. НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК»(місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість у розмірі 6 328,90 грн. за кредитним договором № б/н від 14.04.2012 року, яка складається з:

- заборгованість за кредитом – 2 814,84 грн.;

- заборгованість по відсоткам – 2 736,50 грн.;

- штраф (фіксована частина) – 500,00 грн.;

- штраф (процентна складова) – 277,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, вул. Трудова, 23, РНОКПП. НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати у розмірі 697,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 04.03.2019 року.

Головуючий суддя: Кусік І.В.