Рішення № 80242789, 05.03.2019, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/137/19

Провадження № 2/576/126/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 березня 2019 року м. Глухів

Суддя Глухівського міськрайонного суду Сумської області Мазур С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі –АТ КБ «ПриватБанк» або позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 13 березня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит в сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, посилається на те, що цим договором було передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат, а відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), з якими як зазначає позивач, відповідач ознайомлена, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання і якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, то він автоматично пролонгується на такий же строк. Оскільки станом на 30 листопада 2018 року у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 18065,66 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 2220,00 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом – 12909,20 грн.; заборгованість за пенею та комісією– 1600,00 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 836,46 грн., а також 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно поштового повідомлення №4140005785031 відповідач отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 05 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 суд вирішив розглянути справу у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Так, з кредитного договору без номера від 13 березня 2013 року вбачається, що в цей день між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с.9).

Надання кредиту у вигляді ліміту на картковий рахунок – це окремий вид користування коштами, наданими в кредит. При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Статтями 651, 654 цього Кодексу передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк (а.с.22).

Відповідачем не надано доказів про те, що дія вищевказаного кредитного договору за її ініціативою та у спосіб передбачений пунктом 1.1.7.12 Умов була припинена, тому суд вважає, що кредитний договір від 13 березня 2013 року, укладений між сторонами, діє з часу його укладення й по термін дії виданої кредитної картки, тобто до 30 листопада 2018 року.

Вищевказаними Умовами передбачено, що за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов у разі невиконання зобов’язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі прострочення кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 13 березня 2013 року вбачається, що остання свої зобов’язання за договором належним чином не виконує, тому станом на 30 листопада 2018 року у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 18065,66 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 2220,00 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом – 12909,20 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 1600,00 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 836,46 грн. (а.с.7-8).

Також, із зазначеного розрахунку заборгованості, вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами та частково сплачувала борг, за період з 18.12.2014 по 21.01.2015 банк не нараховував проценти за користування кредитними коштами. Останній платіж на суму 150,00 грн. вона здійснила 23 лютого 2017 року. При цьому, частково повернувши кредит ОСОБА_1 таким чином, погодилася зі встановленою банком на момент підписання анкети-заяви процентною ставкою за користування кредитом на рівні 34,8 % річних (згідно розрахунку позивача). Отже, період користування кредитними коштами, за який банк нараховував проценти, починається з дня виникнення поточної заборгованості, тобто з 22.01.2015 і по 30.11.2018 .

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2013 року разом з умовами і Правилами надання банківських послуг в Приватбанку, з чого вбачається, що остання погодилася із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів, тобто зі сплатою 34,8 % річних за користування кредитом, і при цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості, факт використання кредитних коштів, їх часткове повернення позичальником не оспорювались, тобто на думку суду, договір нею частково виконувався, а згідно із статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір від 13 березня 2013 року діє і до 30 листопада 2018 року.

Суд погоджується з розміром визначеної в ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 2220,00 грн., водночас розмір визначених процентів вважає необґрунтованим.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, процентна ставка на момент підписання позичальником договору становила 34,8 % на рік, а в подальшому процентна ставка за договором підвищувалась (змінювалась) позивачем в односторонньому порядку з 01.04.2015 до 42% річних (а.с.7-8).

У позовній заяві позивач зазначав, що можливість зміни розміру відсоткової ставки була передбачена п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Однак суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача за підвищеною у односторонньому порядку відсотковою ставкою, з огляду на таке.

За змістом статей 207, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин по укладенню кредитного договору укладається сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, й у разі забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.

Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи всупереч вимогам статей 207, 1055 ЦК України та частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачеві також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, а тому посилання позивача про право змінювати розмір процентів у односторонньому порядку на підставі не підписаних відповідачем та правил надання банківських послуг, суд вважає необґрунтованим.

Саме така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015, № 6-240цс14 від 11.02.2015, № 6-698цс15 від 10.06.2015 та № 6-757цс15 від 01.07.2015, № 6-2320цс16 від 22.03.2017.

Суд також враховує й правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19.12.2012 по справі № 6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12.12.2008 № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09.01.2009.

Крім того, частиною третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Тому, хоч чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак навіть в Умовах та правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач, не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині п’ятій статті 1056-1 ЦК України, а також відсутні умови, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов’язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов’язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

Враховуючи наведене вище суд доходить до висновку, що позивач не мав права підвищувати (змінювати) процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена на час підписання кредитного договору та часу отримання відповідачем кредитних коштів, тобто 34,8% річних, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла станом на дату підписання відповідачем анкети.

Отже, виходячи з розміру процентної ставки 34,8% річних, яка має застосовуватися за даним договором, суми заборгованості, періоду її існування та часу нарахування банком процентів за договором, а саме з 20.03.2015 по 30.11.2018, сума нарахованих процентів має становити 2861,65 грн. (2220,00 грн. х 34,8% х 1352 днів/365 днів) і саме у вказаному розмірі проценти за кредитним договором підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 16.03.2015 у сумі 6,75 грн., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору.

Відповідно загальна сума процентів за договором має становити 2868,40 грн. (2861,65 грн. + 6,75 грн.) і саме у вказаному розмірі проценти за кредитним договором підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, що визначено в умовах кредитування з використанням кредитки «Універсальна», суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення відповідача вказаних штрафних санкцій.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднані до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Водночас визначений у розрахунку розмір штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 836,46 грн. (процентна складова), зважаючи на встановлений в ході судового розгляду розмір заборгованості за кредитним договором, який становить загалом 5088,40 грн. (2220,00 грн. + 2868,40 грн.), суд приходить до висновку про необхідність стягнення його у загальному розмірі 754,42 грн. (500 грн. + (5088,40 грн. х 5%).

Суд не може задовольнити вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією в сумі 1600,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.10.2015 № 6-2003цс15.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Неустойка є видом забезпечення виконання зобов’язань (частина перша статті 546 ЦК України) та правовим наслідком порушення зобов’язання (стаття 611 ЦК України).

В свою чергу, комісія є платою за певні свої послуги.

Таким чином, правовідносини, пов’язані із сплати пені та правовідносини, пов’язані з сплатою комісії мають різну правову природу.

В порушення вказаних норм, позивач розмір заборгованості із пені та комісії визначено у позовній заяві разом у сумі 1600,00 грн. та не надано суду окремого розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано стягнення пені та комісії разом відповідно до конкретного пункту довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», суд вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними.

Отже, загальна сума заборгованості станом на 30.11.2018, з урахування тіла кредиту, процентів та штрафів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 13.03.2013, становить 5842,82 грн. (2220,00 грн. за тілом кредиту + 2868,40 грн. за процентами + 754,42 грн. за штрафами).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 32,3 %, то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий пропорційно до задоволених вимог в сумі 620,48 грн.

На підставі викладеного та відповідно до статей 3, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 2, 19, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса реєстрації: вул. Черешнева (Жовтнева), буд. 78, м. Глухів, Сумська область, п.і. 41400, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса реєстрації: вул. Черешнева (Жовтнева), буд. 78, м. Глухів, Сумська область, п.і. 41400, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 5842 (п’ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 13.03.2013, з яких 2220,00 грн. боргу по тілу кредиту, 2868,40 грн. боргу за процентами, 754,42 грн. штрафу.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса реєстрації: вул. Черешнева (Жовтнева), буд. 78, м. Глухів, Сумська область, п.і. 41400, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 620,48 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.А. Мазур