Рішення № 80240994, 08.02.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/7577/18

Провадження № 2/463/739/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача Феник Л.М.

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Михальської-Гибрик І.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на територіальною громадою м. Львова на прибудову площею 14,8 кв.м. до квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі звернулись до Львівської міської ради з питанням про можливість узаконення самовільно здійсненої реконструкції та прибудови до квартири АДРЕСА_1. Вказаний будинок є одноквартирним та належить до комунальної власності. До 2002 такий будинок був двоквартирним і частині будинку згідно розпорядження ЛРА ЛМР від 24.05.2002р., де розміщувалась квартира № 5 присвоєний окремий будинковий номер «60а». До реконструкції квартира № 4 складалась з однієї кімнати житловою площею 15,4 кв.м., кухні площею 15,1 кв.м., коридору площею 2,4 кв.м, загальних туалетів з квартирою № 5 площею 5,7 кв.м. Згідно звернення відповідачів, на початку 60-х років на місці дерев'яного коридору, який вийшов з ладу, була прибудована кухня площею 11,1 кв.м. та коридор площею 2,7 кв.м., а кухня площею 15,1 кв.м. переобладнана під житлову кімнату, Згодом до квартири № 4 приєднано туалети загального користування площею 3,7 кв.м., оскільки у мешканців квартири № 5 не було потреби у їх використанні і в кінцевому, після реконструкції квартира № 4 складається з двох кімнат житловою площею 15,4 кв.м. та 15,1 кв.м., кухні площею 11,1 кв.м., коридору площею 2,7 кв.м., санвузла площею 3,7 кв.м., загальною площею 48 кв.м. Сам ордер на вселення видавався матері позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно висновку експерта від 23.10.2018р., здійснені архітектурні перетворення з розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок прибудови вхідного коридору площею 2,7 кв.м., кухні площею 11,1 кв.м., приєднання туалетів загального користування площею 3,7 кв.м. не порушить технічних вимог і правил експлуатації будинку, відповідають вимогам встановленим державним будівельним нормам, основним положенням і приписам законодавства про архітектурну діяльність, законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населеного пункту, а квартира як закінчений об'єкт відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готова до експлуатації. Оскільки таке будівництво є самочинним та здійснене на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, просить в судовому порядку визнати право власності на таку прибудову.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 10.01.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Крім того, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЛРА ЛМР. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, письмових заперечень та письмових пояснень.

Письмового відзиву на позовну заяву відповідачі не скерували.

В підготовчому засіданні повноважний представник позивача підтримала заявлений позов з викладених у ньому підстав. Просить такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні позовні вимоги визнала. Пояснила, що будівництво здійснено її сім'єю в 1960-х роках.

Відповідач ОСОБА_4 скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні висловився про підтримку позовних вимог, оскільки з 2002р. будинок є одноквартирним, а здійснене самочинне будівництво відповідає будівельним нормам та правилам.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 видано ордер № 137 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (а.с.23).

Згідно копії свідоцтва про одруження (а.с.30), ОСОБА_5 змінила прізвище на «Полякова» та відповідно до копії свідоцтва про народження, а також копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.28), у неї народилась донька - відповідач ОСОБА_2 Згідно даних її паспорта (а.с.25-26), відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у цій квартирі з 15.07.1977р. В свою чергу, відповідач ОСОБА_4, згідно даних її паспорта (а.с.11-14) зареєстрована у цій квартирі з 13.07.1993р.

Основний квартиронаймач - ОСОБА_5, згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.24) померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до довідки ЛКП «Господар» від 16.07.2018р. (а.с.8), квартира АДРЕСА_1 складається з кімнати пл. 15,6 кв.м., кімнати пл. 14,8 кв.м., кухні площею 10,3 кв.м., коридора площею 2,7 кв.м., туалета площею 1,8 кв.м., ванни площею 1,8 кв.м. Загальна площа становить 47 кв.м. При цьому, самовільно прибудовані кухня і коридор на площі квартири загальних туалетів облаштована ванна і туалет. Аналогічна інформація про наявність самочинного будівництва відображена в технічному паспорті на квартиру (а.с.19-22), згідно якого таке будівництво здійснено на земельній ділянці, яка прилягає до будинку.

Згідно п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою вищевказаної статті визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Під час розгляду цивільної справи № 693/598/13-ц (постанова від 10.10.2018р) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз'яснив, що зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Разом з тим, як встановлено судом, власником будинку є Львівська міська рада, з огляду на що земельна ділянка також перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно висновку експертного дослідження від 23.10.2018р. (а.с.32-36), здійснені архітектурні перетворення розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок прибудови вхідного тамбура/коридору площею 2,7 кв.м., кухні площею 11.1 кв.м., приєднання туалетів загальною площею 3,7 кв.м. не порушують технічних вимог і правил експлуатації будинку, відповідають вимогам встановленим державними будівельними нормами, основним положенням і приписам законодавства про архітектурну діяльність, законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населеного пункту, а квартира як закінчений після здійснення реконструкції будівництвом об'єкт відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовий до експлуатації.

При цьому, як зазначено в дослідницькій частині висновку, за матеріалами інвентаризаційної скарги встановлено, що станом на серпень 1948р. до вказаної квартири влаштовано тамбур площею 2,4 кв.м., станом на травень 1979р. - прибудовано приміщення площею 11,1 кв.м. та приєднано приміщення туалету площею 3,7 кв.м.

Відповідно до п. 5.1.2 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011р., Львівська міська рада уповноважена звертатись до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво за територіальною громадою м. Львова.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Визнання права в цивільному законодавстві - це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку. Однак, слід зазначити, що в силу ст. ст. 8, 55, 124 Конституції України, цей спосіб захисту може застосовуватись не тільки за наявності спору, але й при невизначеності правового стану майна. Такий спосіб захисту здійснюється на підставі пред'явлення позову про визнання права власності, який може поєднувати не тільки правову вимогу визначення наявності чи відсутності правовідносин, а ще й вимогу про наявність чи відсутність цивільних прав та обов'язків щодо майна.

Таким чином, оскільки в справі яка розглядається будинок, у якому здійснено самочинне будівництво належить на праві комунальної власності Львівській міській раді, якій також належить земельна ділянка, на якій здійснено це будівництво, а чинне законодавство передбачає визнання права власності на самочинно здійснене будівництво за власником земельної ділянки, перешкоди для задоволення позову відсутні, адже саме будівництво відповідає вимогам будівельних норм та правил і не порушує прав інших осіб, оскільки такий будинок на даний час одноквартирний.

Тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1762 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.4).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,12,81,82,141,223,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 319, 376 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (м. Львів, вул. К.Левицького, 67) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за територіальною громадою м. Львова право власності на прибудову площею 14,8 кв.м. до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради 881 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Львівської міської ради 881 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18.02.2019 року.

Суддя: Леньо С. І.