Рішення № 80240479, 13.02.2019, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1766/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" лютого 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Сенечина В.М.,

з участю: секретаря Кухар О.П.,

представника позивача Миськи Р.М.,

представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк») пред'явило позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 14 травня 2013 року

ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року та «Тарифами Банку», складає між нею та АТ КБ «ПриватБанк» договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Нарахування відсотків за користування кредитом та їх розмір з можливістю зміни в односторонньому порядку передбачені «Тарифами Банку», «Правилами користування платіжною карткою», Умовами та правилами надання банківських послуг».

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідачка не надавала своєчасно АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто зобов'язання за вказаним договором не виконала.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 30 квітня 2018 року ОСОБА_3 має заборгованість на загальну суму 48340 грн. 16 коп., яка складається з наступного: 4581 грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом; 40680 грн. 38 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2278 грн. 10 коп. - штраф (процентна складова).

У судовому засіданні представник позивача Миська Р.М. підтримав заявлений позов покликаючись на обставини зазначені у ньому та відповідь на заперечення на позов.

Представники відповідачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не визнали позову посилаючись на заперечення на позов пояснивши, що такий не підлягає до задоволення оскільки ОСОБА_3 не укладала з позивачем жодного договору і не отримувала кредит у розмірі 300 грн., їй лише була видана одна кредитна картка, термін дії якої закінчився в лютому 2018 року, у наданих позивачем копіях документів, які складені російською мовою, вказано прізвище не «ОСОБА_3», а «ОСОБА_3», вони оформлені нечитабельним текстом і не можуть слугувати належними доказами підтверджуючими позов поданий із пропуском строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідачки, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Із копії заяви та паспорта відповідачки (а.с. 7, 33) вбачається, що ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір, без номерний, від 14 травня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідачка ознайомилась та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачці було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» складають Договір про надання банківських послуг, відповідачці було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2.

З моменту оформлення кредитного договору ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилась, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов'язань підтверджується копією кредитного договору, розрахунком заборгованості, копією паспорта ОСОБА_3, за яким був оформлений кредитний договір, випискою по рахунку, фото відповідачки з карткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 цього Кодексу не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. До підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

На переконання суду, надані позивачем докази, які вказують на те, що відповідачка отримала кредитну карту і користувалася кредитними коштами, слід визнати належними і допустимими.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості, що складається з 4581 грн. 71 коп. - заборгованості за кредитом; 40680 грн. 38 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 300 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штрафу (фіксована частина); 2278 грн. 10 коп. - штрафу (процентна складова) так, як даний розрахунок проведений відповідно до умов договору.

Заперечення на позов відповідачки та її представників не приймаються судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і повністю спростовуються наданими позивачем доказами.

Строк позовної давності АТ КБ «ПриватБанк» не пропущений, оскільки договірні відносини між сторонами не припинені і кредитний договір є чинним.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 48340 грн. 19 коп. заборгованості за кредитним договором та 1762 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка ОСОБА_3АДРЕСА_1 номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ

вул. Грушевського, 1д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, рах. № 29092829003111, МФО

№ 305299.

Суддя