Рішення № 80240260, 15.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1248/18

Пр. № 2/336/114/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАША ОСЕЛЯ 2007» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив під час судового розгляду, про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном шляхом зобов’язання відповідачів демонтувати самовільно зведену перегородку у загальному коридорі на другому поверсі багатоквартирного будинку № 23 по вул. Полякова в м. Запоріжжі.

В заяві, яку уточнив 8 червня 2018 року (а. с. 35-39), зазначив, що багатоквартирний будинок № 23 по вул. Полякова в м. Запоріжжі перебуває на балансі об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАША ОСЕЛЯ 2007», і в силу закону власникам житлових приміщень в будинку на праві спільної сумісної власності належать приміщення загального користування. Власники квартир № 55 та № 54 зазначеного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 самочинно встановили металопластикову перегородку, що відгороджує вказані квартири від коридору загального користування на другому поверсі будинку. Зазначене перепланування, яке здійснено всупереч вимог пожежної безпеки, без отримання дозволу органу місцевого самоврядування, а також у відсутність згоди інших учасників права спільної сумісної власності, чинить перешкоди в здійсненні права членів об’єднання співвласників на користування в рівній мірі приміщеннями загального користування, перешкоджає отриманню мешканцями будинку природнього освітлення і вентиляції, так як вікно в загальному коридорі виявилося загородженим вказаною перегородкою. Намагання позивача вирішити спір в позасудовому порядку шляхом направлення відповідачам претензій з вимогою усунути вказані порушення позитивних наслідків не принесли, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 06.04.2018 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову, просить про його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що вказана перегородка, яка закріплена за допомогою будівельної піни, не торкається несучих конструкцій, не пов’язана фундаментом з підлогою, не містить ознак перепланування та реконструкції, чиї зведення потребували б отримання дозволу уповноважених осіб. Проте, не дивлячись на ці обставини, вона встановлена зі згоди ОСББ, на підставі припису голови правління ОСОБА_5 про необхідність погодити встановлення перегородки з мешканцями спільного коридора, за умови отримання згоди власників квартир, що розташовані в спільному коридорі. З 2009 року ця конструкція використовується відповідачами відкрито та безперешкодно, і лише в 2017 році її існування викликало нарікання з боку нового складу правління ОСББ. Між тим вказана конструкція, яка, як зазначено, не містить елементів самовільного зведення, не чинить жодних перешкод для інших співвласників, оскільки вона лише відгороджує квартири відповідачів від загального коридору. На вимогу правління в попередньому складі для збереження природнього освітлення перегородка у верхній частині оснащена досить широким вікном, скрізь яке і приникає світло. Доступ до вікна забезпечується за допомогою ключів, які відповідачі вручили членам правління. Саме сусіди по коридору, які в силу користування загальною площею і мали б право оскаржувати існування цієї конструкції, жодних претензій до відповідачів не пред’являють; інтересів інших співвласників вона не стосується. Наявність згоди правління ОСББ і зумовила встановлення перегородки, в противному випадку її б не було. За вказаних обставин, коли вказані роботи були погоджені з усіма заінтересованими особами, демонтаж перегородки звужував би право відповідачів.

Що стосується доводів позивача про посягання відповідачів встановленням цієї конструкції на правила пожежної безпеки, вони є цілком неспроможними, так як інформація головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, отримана представником у зв’язку з адвокатським запитом, містить твердження, що об’ємно-планувальне рішення і конструкція перегородки не суперечать вимогам правил пожежної безпеки, в частині можливої евакуації перегородка також не порушує норми пожежної безпеки.

У зв’язку з викладеним просить про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 9 листопаду 2007 року зареєстроване об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАША ОСЕЛЯ 2007», яке на підставі акту прийому-передачі від 14.12.2007 року прийняло на баланс житловий будинок № 23 по вул. Полякова в м. Запоріжжі (а. с. 10-13).

Поняття об’єднання співвласників багатоквартирного будинку міститься в статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якої об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Спільним майном багатоквартирного будинку в силу Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Вказані положення закону узгоджуються зі змістом ч. 2 ст. 382 ЦК України, згідно з якою усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Оскільки майно, про усунення перешкод в користуванні яким просить позивач, перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, суд знаходить за необхідне при розв’язанні цього спору застосовувати правила закону, які регулюють правовідносини права спільної сумісної власності.

Як випливає зі змісту ст. ст. 368, 369 ЦК України, учасники права спільної власності спільно володіють і користуються цією власністю.

Вимоги позову спрямовані в русло правовідносин, які регулюють захист права власності і регламентовані главою 29 ЦК України.

Обрання такого способу захисту права, як усунення перешкод в здійсненні права користування майном, в контексті захисту права власності передбачено статтею 391 ЦК України, на яку посилається позивач і яка надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Згідно із роз’ясненнями пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства і роз’яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є наявність протиправної поведінки (бездіяльності) з боку відповідача, що створює перешкоди позивачеві у здійсненні ним користування та розпорядження майном, тобто, на думку суду, для застосування судового захисту права власності необхідно не лише констатувати протиправність поведінки відповідачів, але й причинний зв’язок між цією поведінкою і реальними або такими, що припускаються, порушеннями права позивача, а також наявність шкоди правам та інтересам позивача.

Зазначаючи, що перегородка встановлена з порушенням наявного порядку для здійснення перепланування та з відступом від протипожежних норм та правил, позивач вважає, що ці порушення перебувають у причинному зв’язку з перешкодами для здійснення права користування належною об’єднанню певною частиною спільного майна.

Вирішуючи вимоги про усунення перешкод у здійсненні користування, суд керується наведеними в статті 391 ЦК України і роз’ясненнях постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ передумовами для звернення до суду за захистом права власності, і не вбачає ознак порушення цього права з боку відповідачів, виходячи з такого.

Відповідно до наведених в «Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, термінів переплануванням є: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків; переобладнання – це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень внормовані п. 1. 4. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».

Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності (п. 1.4.5. «Правил…»).

Між тим суд не може констатувати наявності ознак перепланування або переобладнання, здійснення яких потребує дотримання описаної процедури, у встановленні перегородки, яка не посягає на несучі конструкції, а може бути розібрана будь-якої миті.

Відсутність порушень норм пожежної безпеки, на наявність яких посилається позивач, випливає із змісту листа головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (а. с. 114-116).

Проте поряд з цим в інтересах спільного здійснення права спільної сумісної власності відповідачі отримали згоду від власників квартир на тому ж самому поверсі, де розташовані і належні їм квартири, на влаштування вказаної перегородки та зі згоди правління ОСББ встановили її (а. с. 47-51), що підкріплює висновок суду про відсутність ознак свавілля в поведінці відповідачів.

Судом також встановлено, що відповідачі з 2009 року безперешкодно, у відсутність заборон з боку позивача, використовують цю конструкцію.

Згідно із ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

З наведеної статті цивільного законодавства випливає, що кожен учасник цивільних правовідносин вправі вільно, на власний розсуд розпоряджатися своїми правами, тобто здійснювати або не здійснювати свої суб’єктивні права, а закон встановлює презумпцію розумності та добросовісності здійснення особою свого права, яка діє до того часу, коли інше буде встановлено судом.

Оскільки поведінка відповідачів в аналізуємій обстановці не визнана судом недобросовісною та нерозумною, вважається, що вони діють розумно та добросовісно.

Межі здійснення цивільних прав встановлені статтею 13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Предметом доказування в цій справі є не лише правомірність поведінки відповідачів, але й наявність шкоди для позивача від дій відповідачів.

Вирішуючи вимогу про усунення перешкод, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивачем не доведено, хто саме з учасників спільної сумісної власності випробовує ці перешкоди і в чому вони полягають.

Судом встановлено, що загородження вікна компенсується потраплянням світла крізь влаштовані в металопластиковій перегородці віконця (а. с. 51), пожежна безпека цієї конструкції підтверджена повноважною особою, наявна можливість потрапляння до відгородженої території інших учасників права власності.

Навіть якщо б можливість користування вказаною площею була обмежена, застосування такого суворого знаряддя захисту права, як зобов’язання демонтувати перегородку, на думку суду, є неадекватним порушенню, а вимоги позову за наявності підстав належало б спрямувати в русло доводів про надання доступу до відгородженої частини коридора.

Таким чином суд вважає, що дії відповідачів з встановлення та використання перегородки не підпадають під обмеження щодо вільного використання своїх прав, встановлені наведеною статтею 13 ЦК України, тому вважає, що припинення права, яке набуте у відсутність зловживань з боку відповідачів, є таким, що не відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 319, 368, 369, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 158, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАША ОСЕЛЯ 2007» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива