Рішення № 80237988, 22.02.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1357/17

Провадження № 2/266/50/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі :

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

за участю секретаря Воропаєвої О.Є.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ВЧ 3057 Первухіна А.А.

представника відповідача МВС Какоркіної З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Військової частини 3057 Національної Гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 р. позивач ОСОБА_1, який дії в своїх інтересах та інтересах позивача ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до МВС України про стягнення матеріальної і моральної шкоди. В подальшому позивачами було уточнено коло відповідачів та третя особа. Так відповідачами у справі є Військової частини 3057 Національної Гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Позов мотивований тим, що 07.11.2014 р. о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 який під'їхав на автомобілі Тойота Camry НОМЕР_5 до кафе «Пікнік» розташованому по пр.. Будівельників в м. Маріуполі та який з 16 год. 25 хв. знаходився в кафе очікуючи товариша о 16 год. 40 хв. в грубій формі за допомоги сили було виведено з кафе 3 невідомими особами в військовій камуфляжній формі, в балаклавах, озброєними автоматами та ручними гранатометами. Після чого посадили на пасажирське сидіння його автомобілю, всередині якого один з чоловіків почав обшукувати його кармани та відібрав мобільний телефон Prestigio 5508 DUO (ІМЕІ -1 НОМЕР_6 с SIM карткою НОМЕР_7; ІМЕІ -2 НОМЕР_8 с SIM карткою НОМЕР_9) ключі від квартири, портмоне в якому знаходилися 560 грн. та 100 доларів США, технічний паспорт на автомобіль Тойота Camry НОМЕР_5 ( № кузова НОМЕР_10), водійське посвідчення на його ім'я та декілька банківських карток належних йому та його дружині ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. О 16 год. 45 хв. один з нападаючих сів за кермо його автомобіля та за вказівкою іншої особи так званого «старшого» почав рух по пр.. Будівельників в напрямку пр.. Леніна, а потім в сторону виїзду з міста в напрямку аеропорту та смт. Мангуш. Після виїзду з міста приблизно через п'ять кілометрів за вказівкою «старшого» водій повернув з траси праворуч до лісосмуги та зупинив машину приблизно в 150-200 метрах від шосе. Йому було надано наказ вийти з машини та стати попереду поклавши руки на капот. В подальшому в грубій формі із застосуванням нецензурної лексики, постійно клацаючи затвором автомату «старший» вимагав вказати де він тримає гроші, з ким з працівників маріупольського УВС та прокуратури він знаходиться в корупційному зв'язку. В той же час «старший» дзвонив та постійно дізнавався куди їм потрібно їхати на базу або до Києва. Далі приблизно через 1,5-2 години під'їхав інший автомобіль, в який його з мішком на голові пересадили на заднє сидіння, а з двох сторін від нього посідали двоє чоловіків з тих, які його викрадали. Далі через 30-35 хв. його повели до підвалу для зберігання овочів, де він знаходився до 17 листопада 2014 р. В підвалі температура повітря коливалася від +2С до +6С, там не було ні туалету, ні води. Їжу йому приносили 1- 2 рази на день. Три рази на день його водили на допити до керівництва, як він з'ясував бази батальйону «Азов» в селищі Урзуф. 17.11.2014 р. приблизно о 10-11 год. на його руки наділи кайданки та з мішком на голові у супроводі 3 чоловіків відвезли до м. Києва в розташування полка «Азов» де його 18.11.2014 р. приблизно о 00.30 год. передали новій людині. Його завели в туалет з зламаним унітазом та топчаном, без вікон, з включеним світлом, так званий «карцер» де тримали під постійним контролем 3 дні до 10.00 год. 20.11.2014 р. Після чого його в кайданках та з пакетом на голові вивезли звідти до слідчого ГСУ. Слідчий ГСУ ОСОБА_8 вислухавши ОСОБА_1 про всі вищеописані обставини дав йому 100 грн. на проїзд для придбання квитка та повернення додому. 21.11.2014 р. він приїхав до м. Маріуполя. Після повернення він з'ясував, що службовці «Азова» викрали гроші, які за допомогою викрадених банківських карток частково були зняті в різних банкоматах міста та частково в магазинах м. Маріуполя шляхом сплати рахунків за допомогою карток за покупку продуктів, комп'ютерів та мобільних телефонів. Вважають, що незаконними діями відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2, які є військовослужбовцями в/ч 3057 Національної Гвардії України, та які на о листопаді 2014 р. були військовослужбовцями полку «Азов» МВС України спричинено їм матеріальну шкоду в розмірі 73889,52 грн..

В обґрунтування заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачі зазначали, що внаслідок незаконних дій службовців полка «Азов» їм спричинені моральні переживання, оскільки ОСОБА_1 після його незаконного затримання довелося перебувати тривалий час у нелюдських умовах, терпіти знущання, крім того відбулося незаконне заволодіння їх майном.

Просили стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_5 яка мешкає в Канаді та яка є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 62481,92 грн. із розрахунку 29946,00 грн. викрадені з рахунків останньої, які позивач отримавши вчасно обміняла б за курсом НБУ який станом на час викрадення дорівнювався 12,95 грн. за 1 долар США, що складало 2312,43 доларів США, та відповідно на день подачі позову в перерахунку за курсом 27,02 грн. за 1 долар США складає зазначену суму; на користь ОСОБА_1 1296,60 грн. викрадену з його банківської картки; 4062,00 грн. яка складається з 560,00 грн. та 2702,00 грн. ( 100 доларів США за курсом НБУ 27,02 грн. за 1 долар США), вартості портмоне 800 грн.; 3649,00 грн. вартість мобільного телефону, марки Prestigio 5508 DUO з 2 сим картками та вартість їх поновлення; 2400,00 грн. вартість заміни вхідних замків у зв'язку із викраденням ключем від його квартири, на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Позивач ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково зазначив, що ОСОБА_6 будучи молодшим лейтенантом міліції та ОСОБА_2 будучи рядовим міліції, які мали безпосереднє відношення до його незаконного затримання, заволодіння його автомобілем у листопаді 2014 р. були службовцями полку спеціального призначення «Азов» який підпорядковувався ГУ МВС України, після чого наказом МВС України полк спеціального призначення «Азов» було включено до складу Національної Гвардії України та пізніше наказом командуючого Національної Гвардії України від 05.12.2014 р. полк «Азов» було включено до штату військової частини 3057 м. Маріуполя тому вважає, що відповідальність за незаконні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_6 окрім них самих повинні нести також МВС України та в/ч 3057 Національної Гвардії України. Крім того в матеріалах кримінального провадження знаходяться документи, а саме страховий поліс оформлений ОСОБА_2 29.11.2014 р., який йому потрібен був для користування автомобілем Тойота Camry НОМЕР_5. Оскільки на полісі є підпис ОСОБА_2 то він є одним з учасників його викрадення, користувачем автомобіля та має пряме відношення до подій описаних у позові. Зазначив, що поліс страхування можливо було оформити лише при наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а тому ОСОБА_2 при оформленні мав його в наявності. Крім того автомобіль Тойота Camry НОМЕР_5, що також підтверджується матеріалами кримінального провадження був знайдений в м. Києві та вилучено у ОСОБА_9 Крім того також зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 діяли за наказами своїх командирів, які були також службовцями МВС України, а потім підпорядковувалися командуванню в/ч 3057 Національній Гвардії України. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача МВС України Какоркіна З.М. яка приймала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву вказавши, що позивачі фактично оскаржують дії військовослужбовців полку спеціального призначення «Азов» в/ч 3057 Східно оперативного-територіального об'єднання Національної гвардії України, що виразились у незаконному затриманні, утриманні позивач ОСОБА_1 та заволодінні його майном. Зазначений полк не входив та не входить до складу Міністерства внутрішніх справ України та останнє не здійснює керівництво ним. Таким чином, позовні вимоги заявляються до неналежного відповідача до Міністерства внутрішніх справ України. МВС України, прав і інтересі позивачів не порушувало та, відповідно, не може нести відповідальність перед, позивачами. Щодо скоєння військовослужбовцями полку «Азов» незаконних і дії по відношенню до ОСОБА_1 та майна, що належить позивачам вказав, що за інформацією, наданою Головним слідчим управлінням Національної поліції України, слідчим відділом ГУНП Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінального провадженні № 4201505000000000035, розпочатому 26.01.2015 за факту незаконного позбавлення волі ОСОБА_1, вчинення відносно нього розбійного нападу невідомими озброєними особами та незаконно заволодіння його автомобілем, за ознаками кримінальних правопорушення передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, та ч.3 ст.289 КК України. На теперішній час досудове розслідування триває, про підозру вчиненні вказаних кримінальних правопорушень нікому не повідомлено. Таким чином, компетентними органами не встановлено чи відбували вказані у позові події та, якщо відбувались, на теперішній час не встановлені винні особи, спричинена позивачам шкода та її розмір. Також зазначив, що події, зазначені у позові відбули у листопаді 2014 року (зокрема, пропажа грошей), проте із заявою до органу слідства позивач звернувся лише у січні 2015 року. Вважає, що позов пред'явлено передчасно, оскільки теперішній час позивач не може надати належні докази на підтвердження викладених у позові обставин. Всі доводи позивачів не підтверджені належними та допустимими доказами. Щодо обґрунтування заявленої моральної шкоди позивачами суду не надано, позовна заява не містить фактичних даних, які б свідчили про негативні наслідки вказаних подій, які вплинули на зміну звичного образу життя позивачів. Вважає, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог, а також не доведено спричинення їм шкоди діями працівників саме Міністерства внутрішніх справ України. Вважають, що позовні вимоги не містяться на законі та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в/ч 3057 Первухін А.А. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що викладаючи обставини спірних подій 2014 року в частині здійсненні протиправних дій щодо ОСОБА_1 особами, які на думку останнього були співробітниками підрозділу «Азов», позивач взагалі не надав ніяких достовірних доказів на підставі яких можна встановити дійсні обстави справи. Натомість, позиція позивачів в частині доказування участі у протиправних діях співробітників підрозділу «Азов», цілком ґрунтується на припущеннях. Також, залишається незрозумілим та необґрунтованим участь співробітників підрозділу «Азов» до затримання ОСОБА_1 а саме: у рамках якого кримінального провадження 07.11.2014 його було затримано, а у подальшому доставлено до Головного слідчого управління (м. Київ); на підставі чого діяли особи, які здійснювали його затримання; кому слідчим ГСУ ОСОБА_8 надавалося доручення на його затримання. Крім цього, зазначив, що окремий загін спеціального призначення «Азов», як військовий підрозділ було введено до штату військової частини 3057 НГ України на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 05.12.2014 № 481. Щодо надання зазначеного наказу вказав, що хоча і військова частина 3057 є юридичною особою, про що у відповідному Єдиному державного реєстрі маються відомості, надати суду наказ не має можливості оскільки не є його розпорядником та видавником. До зазначеного часу батальйон патрульної служби міліції спеціального призначення «Азов», входив до складу ГУМВС України у Київській області. А отже, військова частина 3057 НГ України жодного відношення до вказаного підрозділу у період часу, викладеного у позовній заяві, не мала та ніяких юридичних наслідків щодо дій осіб, які не є військовослужбовцями частин не несе. Крім того в позовній заяві позивачів не зазначено, в чому саме полягає моральна шкода, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. В позовній заяві взагалі відсутні будь-які факти чи докази, які підтверджують заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Вважають позов необґрунтованим та такими, які не підлягають задоволенню. Крім того зазначив, що командуванням військової частини не видавалися накази ОСОБА_2 та Похомову про затримання ОСОБА_1, вказані військовослужбовці о листопаді 2014 р. не перебували у підпорядкуванні військової частини. Про наказ міністра МВС Авакова від 10.11.2014 р. йому нічого не відомо. Кому підпорядковуються командуючий НГ України йому не відомо. ОСОБА_2 почав отримувати зарплату від військової частини у січні - лютому 2015 р. Також вказав, що автомобіль Тайота Camry НОМЕР_3 не належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, а належить ОСОБА_10. Також позивачем не надано доказів на підтвердження, що ОСОБА_2 або Пахомов у листопаді 2014 р. знімали грошові кошти з рахунків позивача за допомогою карток.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що єдиною підставою про залучення його у справі у якості відповідача є Поліс №АІ/3688019 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.11.2014 р. виписаний нібито на його ім'я. В судовому засіданні вказав, що дійсно є військовослужбовцем військової частини 3057 НГ України. В листопаді 2014 р. був військовослужбовцем батальйону «Азов» який входив до складу ГУМВС України у Київській області. ОСОБА_1 він бачить вперше, ніякого відношення до полісу він має, ніколи його не підписував, автомобіль Тайота не бачив, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль ніколи не находив. 07.11.2014 р. він перебував в зоні АТО, де саме був на виїзді чи на базі він не пам'ятає. Виїзд з зону бойових дій здійснювався на підставі наказу керівництва. Полк «Азов» мав дві бази одна знаходилася у м. Маріуполі, друга в с. Урзуф. Вважає, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 повідомлений належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Представник 3 особи ГУ МВС України в Київській області в судове засідання не з'явився, надавши відзив на позовну заяву, та заяву про розгляд справи у відсутності представника. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідно до наказу МВС України від 10.11.2014 р. №1197 полк патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» ГУМВС України в Київській області уключено до складу НГ України. Згідно з наказом командувача НГ України від 05.12.2014 р. №481 полк «Азов» включено до штату військової частини 3057 Східного оперативного - територіального об'єднання НГ України ( м. Маріуполь), яка є юридичною особою як окремий загін спеціального призначення «Азов. Також зазначив, що позовні вимоги заявлені передчасно, не підтверджені належними та допустимими доказами. Просив відмовити у задоволенні позову ( том 1 а.с. 197-199).

Відповідно до ст.15, ч.2 ст.16, ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема диспозитивність. Яка відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позивач ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог на відшкодування шкоди в загальній сумі 73889,52 грн., яка складається з 62481,92 грн. зняті з рахунків ОСОБА_7 (за курсом долару на день зняття та на день звернення до суду), 1296,60 грн. зняті з рахунку ОСОБА_1, 4062 грн. грошові кошти, що знаходилися в портмоне позивача, 800 грн. вартості портмоне, 3649 грн. вартості телефону, 120 грн. вартості двох сим карток, 40 грн. вартість поновлення сим карток, 2400 грн. вартість 2 дверних замків посилається на те, що до його викраденням причетні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 оскільки автомобіль Toyota Camry номерний знак НОМЕР_3 було вилучено у ОСОБА_6, при цьому в автомобілі знаходився полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.11.2014 р. №АІ/3688019 оформлений ОСОБА_2, та номерний знак з надписом АЗОВ. Саме тому позивач ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які були службовцями батальйону патрульної поліції служби міліції особливого призначення «Азов», а в подальшому військової частини 3057 НГ України були причетні до його незаконного затримання та утримання з 07.11.2014 р. по 20.11.2014 р. на базі в с. Урзуф, а потім у м. Києві та саме вони в цей час використовували його картки та картку його померлої дружини, здійснюючи розрахунки та знімаючи кошти в різних банкоматах міста. Зробити вони це змогли оскільки в портмоне, яке також у нього відібрали на паперовому листку були записані пін-коди.

Про зазначені обставини посилався на документи, що містяться у матеріалах кримінального провадження №42015050000000035, а саме на аркушах справи 50, 53-58, 127, 228, 229, 230, 231-234, 235-236, 278-279, 283.

Суд з урахуванням вимог диспозитивності, що встановлені ч. 1 ст. 13, ч. 5, ч. 7 ст. 81 ЦПК України оглянув в судовому засіданні матеріали досудового слідства з яких слідує, що:

За заявою ОСОБА_1 26.01.2015 р. за правою кваліфікацією за ч. 3 ст. 365 КК України до ЄРДР №42015050000000035 внесені відомості про кримінальне правопорушення, що підтверджується витягом з кримінального провадження з фабули якого вбачається, що 07.11.2014 ОСОБА_1 був затриманий у місті Маріуполі з порушенням норм КПК України невстановленими співробітниками БПСМОП «Азов», які незаконно вилучили у нього особистий автомобіль та гроші у сумі 31265 грн. Особа, яку повідомлено про підозру відсутня ( а.с. 3 матеріалів кримінального провадження ).

Згідно листа керуючого філії ПАТ «Державного експортно-імпортного банк України» в м. Маріуполі від 08.06.2015 р. №077/00-892 вбачається, що зняття грошових коштів з картки НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_1 у період 08.11.2014 та 09.11.2014 р. здійснювалося з банкомату 676271, який розташований за адресою м. Маріуполь, вул.. Ліпорського, б. 5 і не належить філії АТ «Укрексімбанк» в м. Маріуполі( а.с. 50 матеріалів кримінального провадження).

З листа заступника Генерального директору ТОВ «Комфі Трейд» від 19.06.2015 р. №112-03/07 вбачається, що 08.11.2014 р. відбулась операція щодо придбання споживачем товарів за двома фіскальними чеками, а саме №25322 від 08.11.2014 року ( сума 5893,00 грн. ) та №253223 від 08.11.2014 р. ( сума 160,65 грн.) Споживач розраховувався за допомогою банківської карти. З платіжного доручення від 09.11.2014 р. №Е1109S8GWG ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що сума сплачена споживачем в розмірі 6053,65 грн. була зарахована на поточний рахунок ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» у складі інших надходжень в загальній сумі 50772,05 грн. Інформацією щодо використання споживачем банківської картки (її тип, номер, банку) не володіємо. Матеріали відео спостереження зберігаються на підприємстві потягом місяця, об'єктивної можливості надати відеоспостереження за 08.11.2014 р. не можливо (а.с. 53-55 матеріалів кримінального провадження).

На а.с. 56-58 матеріалів кримінального провадження міститься така сама інформація, що і на а.с. 53-55 матеріалів кримінального провадження ).

Таким чином, в досліджених судом документах відсутні докази, що в період часу з 07.11.2014 р. по 21.11.2014 р. грошовими коштами позивачів користувалися саме ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з зазначених обставин.

У даному кримінальному провадженні потерпілому ОСОБА_1 вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого ( а.с. 127-128 матеріалів кримінального провадження).

Згідно листа начальника Шевченківського РУ ГУ в місті Києві від 01.10.2015 р. №59/20216 матеріали ЖЄО Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві за №55361 від 25.09.2015 р. з приводу вилучення автомобіля марки Тайота Камрі чорного кольору д.н.з. НОМЕР_3 який знаходиться в розшуку за Жовтневим МУ ГУМВС України в Донецькій області направлені до Жовтневого РВ Маріупольського МВС (а.с. 228 матеріалів кримінального провадження).

З рапорту начальника СКР 1-ВМ відділу міліції Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві вбачається, що 25.09.2015 р. на пр.. Перемоги,2 в м. Києві працівниками поліції був зупинений автомобіль мари Тойота Камрі чорного кольору д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та мешкає АДРЕСА_2. Вказаний автомобіль знаходиться в розшуку за Маріупольським МУ ГУМВС України в Донецькій області ЄРДР №12015050770002319 від 19.06.2015 р. ( а.с. 229 матеріалів кримінального провадження)

З довідки начальника СКР 1-ВМ відділу міліції Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві вбачається, що технічний паспорт серії АНС 125209 на автомобіль мари Тойота Камрі чорного кольору д.н.з. НОМЕР_3 виданий на ім'я ОСОБА_11, ключі з брилком, страховий поліс буде зберігатися в 1-му ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ( а.с. 230 матеріалів кримінального провадження)

З рапорту інспектора патрульної служби Управління МВС України в м. Києві вбачається, що 25.09.2015 року пр.. Перемоги, 2 в Шевченківському районі система рубіж зреагувала на автомобіль Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3, який знаходиться у розшуку Приморський ВДВС Маріупольського МУЮ, ОСОБА_12 За кермом знаходився ОСОБА_6, який надав технічний паспорт на даний автомобіль Було викликано слідчо-оперативну групу, після чого встановлено, що автомобіль знаходиться у розшуку Жовтневим РВ ЄРДР №12015050770002319 ( а.с. 231 матеріалів кримінального провадження)

З протоколу огляду місця події від 25.09.2015 р. вбачається, що об'єктом огляду є автомобіль Toyota Camry, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_5, поруч з яким знаходився ОСОБА_6 який користувався автомобілем який йому надали за місцем служби, надав свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу на ім'я ОСОБА_10 та інші документи. Також при огляді виявлено 2 страхові поліси на автомобіль АІ 3688019 та 9689509 та номерні знаки з надписом «АЗОВ». Виявлені під час огляду автомобіль та інші документи вилучено (а.с. 231-234 матеріалів кримінального провадження)

ОСОБА_6 від дачі показань відмовився в порядку ст.. 63 Конституції України та зобов'язався з'явитися до слідчого відділу (а.с. 235, 236 матеріалів кримінального провадження).

З квитанції прибуткового касового ордеру №11944 від 28.11.2014 р. вбачається, що ОСОБА_2 сплатив страховий платіж по полісі №3688019 від 28.11.2019 р. (а.с. 278 матеріалів кримінального провадження).

Згідно копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.11.2014 р. №АІ/3688019, оформленого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_1, транспортний засіб Toyota Camry номерний знак НОМЕР_5 (а.с. 279 матеріалів кримінального провадження).

З квитанції про прийняття речових доказів від 18.02.2016 р. №23 вбачається, що після огляду автомобілю було вилучено та передано на зберігання номерний знак з надписом АЗОВ (а.с. 283 матеріалів кримінального провадження).

Отже досліджені матеріали досудового розслідування не містять інформації про повідомлення про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо незаконного викрадення автомобілю.

Так з виписки по картковому рахунку НОМЕР_12 в ПАТ ПУМБ на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що за період часу з 07.11.2014 р. по 20.11.2014 р. сума витрат за цей період становить 29838,76 грн. ( том 1 а.с. 10)

З виписки по контракту по пенсійному рахунку в ПАТ «Укрексімбанк» в м. Маріуполі на ім'я ОСОБА_1 за період часу з 01.11.2014р. по 21.11.2014 р. вбачається, що 10.11.2014 р. та 11.10.2014 р. відбувалося зняття грошових коштів на загальну суму 1296,60 грн. (а.с. 11)

З роздруківки з рахунку ОСОБА_7 за період часу з 06.11.2014 р. по 21.11.2014 р. вбачається, що 08.11.2014 р. та 09.11.2014 р. відбувалося списання грошових коштів на суму 107.24 грн. ( а.с. 12).

Згідно довідки приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_13 від 28.04.2015 р. №181-01/16 після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3., заведена спадкова справа №14/2015 від 26.02.2015 р. за заявою спадкоємця за законом ОСОБА_5 (том 1 а.с. 13).

Таким чином судом встановлено, що в період час з 07.11.2014 р. 21.11.2014 р. з банківських рахунків належних ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спадкоємцем після смерті якої є ОСОБА_5 було знято готівку та відбулися безготівкові розрахунки за товари, проте досліджені матеріали не містять інформації про осіб, які витрачали ці кошти.

Перевіривши докази якими позивачі обґрунтовують позовні вимоги щодо витрачання належних ним грошових коштів, враховуючи, що особи яким повідомлено про підозру у кримінальному провадженні відсутні, особи які витрачали кошти не встановлені, суд констатує, що позивачами не доведено обставини, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в період часу з 07.11.2014 р. по 21.11.2014 р. витрачали грошові кошти з рахунків позивача ОСОБА_1 та його померлої дружини ОСОБА_7

Щодо позовних вимог про відшкодування вартості мобільного телефону, сім -карток, вартості їх відновлення, вартості портмоне, суми коштів, які перебували у ньому, вартості заміни вхідних замків, суд зазначає про таке.

Згідно касового чеку від 30.10.2014 р. та гарантійного талону вартість мобільного телефону Prestigio 5508 DUO з 2 сим картками та ІМЕІ -1 НОМЕР_6; ІМЕІ -2 НОМЕР_8 складає 3529,00 грн. ( том 1 а.с. 14).

З листа начальника Департаменту безпеки ПрАТ «ВФ Україна» від 07.02.2018 р. вбачається, що з 07.11.2014 року минуло більш ніж 3 роки, тому надати роздруківку дзвінків із зазначенням адрес базових станцій (дані геофіксації по пересуванню) за 07.11.2014 року терміналів ІМЕІ -1 НОМЕР_6; ІМЕІ -2 НОМЕР_8 неможливо (том 1 а.с.12).

Аналогічна інформація щодо трирічного терміну зберігання інформації про надані телекомунікаційні послуги «Київстар» маються у відповіді начальнику відділу взаємодії з правоохоронними органами ПрАТ «Київстар» від 09.02.2018 р. Крім того, абонентський номер НОМЕР_7 весь час обслуговується знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого сервісу у зв'язку із чим технічні можливості надання інформації щодо ІМЕІ мобільних терміналів обмежені та зберігаються впродовж 12 місяців (том 1 а.с. 123).

За таких підстав, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 володіли та використовували належний позивачу ОСОБА_1 мобільним телефоном.

Також позивачами не надано жодного доказу на підтвердження належності позивачу ОСОБА_1 портмоне, його вартості, наявності в ньому грошових коштів, виконання робіт по заміні дверних замків та їх вартості, а також не доведено, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_6 володіли портмоне, витрачали грошові кошти які містилися у ньому та володіли ключами від квартири ОСОБА_1.

Таким чином, суд приходе до висновку, що вина відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у наведених позивачами обставинах завдання їм матеріальної шкоди не доведена перед судом. Отже з цієї правової підстави в задоволені вимоги позивачів слід відмовити.

З приводу стягнення моральної шкоди, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду про таке.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05. 2001 року № 5 Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Оцінивши подані позивачами докази в їх сукупності суд приходе до висновку, що позивачі не довели, що моральна шкода (ті наслідки на які посилаються позивачі) заподіяна саме протиправними діями відповідачів та знаходиться у причинному зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Оскільки судом не встановлено вини ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у спричиненні позивачам шкоди, суд вважає безпідставними вимоги позивачів про солідарну відповідальність МВС України та військова частина 3057 на відшкодування шкоди відповідно до ст. 1172 ЦК України.

Інші документи додані сторонами до справи не спростовують встановлених судом обставин і не змінюють висновків суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-8, 12-18, 81, 141 ЦПК України, ст. 1166, 1167 ЦК України,- суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Військової частини 3057 Національної Гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Матеріали кримінального провадження №42015050000000035 повернути за адресом після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2019 р.

Суддя: Шишилін О. Г.