Ухвала суду № 80237103, 01.03.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

01.03.2019

227/191/19

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Здоровиці О.В.

за участю

секретаря Сухіна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні свого чоловіка та сумісного з ним проживання, заінтересована особа Добропільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження і просить встановити факт її перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2, який помер 11.09.2018 року та факт сумісного проживання з чоловіком на момент його смерті за адресою Донецька область м.Білозерське пров.Перемоги 4/2, зазначаючи, що вказані факти мають для неї юридичне значення, оскільки від вказаних фактів залежить виникнення у неї право на призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

В судове засіданні заявниця не з»явилась, надавши заяву, в якій просила розглянути її заяву без її участі.

Представник заінтересованої особи Добропільського об»єданого УПФУ Донецької області – ОСОБА_3 надав заяву від 01.03.2019 року про розгляд справи без його участі.

На підставі ст..223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не явившихся учасників справи.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

В заяві ОСОБА_1 зазначає, що її чоловіком є ОСОБА_2, який помер 11.09.2018 року. Їх сім»я мешкала в в м.Донецьке. У зв»язку з АТО вона разом з чоловіком вимушено переїхали мешкати до м.Білозерське, де були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. До м.Донецька вони періодично приїжджали для перевірки схоронності спільного майн ат стану їх житла. Під час чергової поїздки до м.Донецьк, в другій половині 2018 року, чоловікові стало погано і він потрапив на лікування до лікарні м.Донецьк, де 11.09.2018 року помер. Перебуваючи у шлюбі з чоловіком вони мешкали однією сім»єю та вели спільне господарство та спільний бюджет (вони обоє отримували пенсію). Незважаючи на те, що вона отримувала пенсію, її чоловік був основним годувальником їх сім»ї, оскільки мав пенсію в більшому розмірі ніж її пенсія, і фактично пенсія чоловіка була для заявниці основним та постійним джерелом засобі для існування, тобто вона знаходилась на його утриманні. Після смерті чоловіка вона звернулась до пенсійного фонду з заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, але їй було відмовлено, оскільки нею не було надано належного документі про перебування членів сім»ї на утриманні померлого годувальника. На підставі викладеного заявниця просила задовольнити її заяву та встановити вказані факти.

З відзиву заінтересованої особи на заяву ОСОБА_1 вбачається, що УПФУ проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що в силу законодавства для переведення заявниці на пенсію у зв»язку з втратою годувальника, остання повинна була надати документи, що засвідчували б факт її перебування на утриманні померлого чоловіка, якими згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого Постановою Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року, є довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою). Але вказаних документів заявницею надано не було, тому останній, рішенням № 3701 від 09.11.2018 року було відмовлено в переведенні з одного виду пенсії на інший. Вбачаючи в правовідносинах спір про право, представник заінтересованої особи просив про залишення заяви без розгляду в окремому провадженні.

Вивчивши доводи учасників справи, з’ясувавши обставини справи, суд вважає, що заву слід залишити без розгляду з таких міркувань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до вимог частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових права або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначено у частині першій статті 315 ЦПК України.

За змістом частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Хоча статтею 315 ЦПК України і передбачений розгляд судами справ про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, за правилами глави 6 ЦПК, проте, як з’ясовано судом, проти задоволення заяви, поданої за правилами окремого провадження, заперечує представник заінтересованої особи з посиланням на фактичні дані в обґрунтування своїх заперечень.

Крім того, суд зазначає, що сам факт перебування заявника на утриманні у чоловіка з урахуванням того, що той не проживав в м.Добропілля напередодні своєї смерті (в заяві заявниці зазначено, що її чоловік поїхав в м.Донецьк, знаходився там у лікарні і в м.Донецьк помер), потребує доведення.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що під час судового розгляду встановлена наявність спору про право у даній справі і тому заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а заявникові роз»яснити його право звернення до суду з вказаними вимогами за правилами позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 259-261, 294, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні свого чоловіка та сумісного з ним проживання, заінтересована особа Добропільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області– залишити без розгляду.

Роз"яснити заявниці , що вона має право звернення до суду з вказаними вимогами за правилами позовного провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п»ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В.Здоровиця

01.03.2019