Рішення № 80235572, 25.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3601/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, буд. 1) про стягнення 950720,24 грн. за участю представників:

від позивача - не прибув

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність №19/1 від 18.01.2019

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вих. №14/4-1663 від 20.12.18 до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації про стягнення 950720,24 грн., що складається з: суми основного боргу у розмірі 308892,90 грн., пені у розмірі 286699,01 грн., 3 % річних у розмірі 80777,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 274251,20 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за Договором постачання природного газу № 2497/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 в частині повної та своєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3601/18 та підготовче засідання призначено на 21.01.2019 о 10:20.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2019 на підстав п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 04.02.2019 о 10:40.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2019 усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 12.02.2019 о 12:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2019 в задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання клопотання про витребування документів відмовлено, клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 3389 від 07.02.19) залишено без розгляду

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2019 о 12:40.

19.02.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог (вх. № 4470), в якій відповідач зазначає про те, що у зв'язку зі зміною обставин, а саме, передачею котелень, за якими обліковується заборгованість перед позивачем з балансу КП "Комуненерго" на баланс КПТМ, відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання 25.02.2019 не прибув, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (т.с. І а.с. 187, 189-190).

Відповідач у судове засідання 25.02.2019 з'явився та повністю підтримав подану 19.02.2019 заяву про визнання позовних вимог (вх. № 4470), в якій відповідач вказує про те, що у зв'язку зі зміною обставин, а саме, передачею котелень, за якими обліковується заборгованість перед позивачем з балансу КП "Комуненерго" на баланс КПТМ, відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить задовольнити позов у повному обсязі.

З огляду на те, що в матеріалах справи № 922/3601/18 достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 25.02.2019 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:

30.09.2016 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (споживачем) було укладено Договір № 2497/1617-ТЕ-32 постачання природного газу (далі - Договір) (т.с. І а.с. 15 - 23), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується постачати споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.

Як свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу, на виконання умов вищевказаного Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 23.551.219,61 грн. (т.с. І а.с. 39 - 43).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Так, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 308892,90 грн., про що позивачем до матеріалів справи було подано детальний розрахунок заявленої до стягнення заборгованості (т.с. І а.с. 26 - 38).

У зв'язку із вищенаведеним, сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором становить 308892,90 грн.

Також, у зв'язку із порушенням умов пункту 6.1 Договору, відповідачу нарахована пеня у розмірі 286699,01 грн. у відповідності до умов пункту 8.2 Договору згідно якого, у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Окрім того, за прострочення оплати основного боргу, у відповідності до ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 274251,20 грн. та 3 % річних у розмірі 80777,13 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав, про що було подано відповідну заяву (вх. № 4470), в якій відповідач вказує про те, що у зв'язку зі зміною обставин, а саме, передачею котелень, за якими обліковується заборгованість перед позивачем з балансу КП "Комуненерго" на баланс КПТМ, відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності до вимог статті 232 ГК України, з наступного дня, від дня прострочення основного зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого сума пені складає 286699,01 грн., 3 % річних у розмірі 80777,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 274251,20 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи п. 8.2 спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, а також з огляду на повне визнання відповідачем заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 308892,90 грн. суми основного боргу, 286699,01 грн. пені, 80777,13 грн. 3 % річних та 274251,20 грн. інфляційних втрат суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на відповідача в розмірі 14260,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, буд. 1, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 33561415) - 308892,90 грн. суми основного боргу; 286699,01 грн. пені; 80777,13 грн. 3 % річних; 274251,20 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14260,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_2