Рішення № 80234774, 05.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2019 р. Справа № 924/72/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання №204

за позовом державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до селянського (фермерського) господарства "Левада", с. Постолівка Волочиського району Хмельницької області

про стягнення заборгованості в сумі 46385,44 грн., з яких 40430,59 грн. - сума основного боргу, 4786,65 грн. - пеня, 739,78 грн. - інфляційні втрати, 428,42 грн. - 3% річних,

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 07.03.2018р.;

відповідача: не з'явився

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.01.2019р. відкрито провадження у справі № 924/72/19 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 46385,44 грн., з яких 40430,59 грн. - сума основного боргу, 4786,65 грн. - пеня, 739,78 грн. - інфляційні втрати, 428,42 грн. - 3% річних відповідно до договору фінансового лізингу № 22-15-9 ств-пл/32 від 14.02.2015р. (із врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.02.2019р.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу від 14.02.2015р. в частині сплати чергових лізингових платежів: № 44 в сумі 10177,24 грн., № 45 в сумі 10123,23 грн. та № 46 в сумі 10069,22 грн., № 47 в сумі 10015,21 грн. Водночас позивачем на суму основного боргу нараховано пеню в розмірі 4786,65 грн., 3% річних в розмірі 428,42 грн. та інфляційних втрат в розмірі 739,78 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх підтвердженими поданими доказами, та наполягає на задоволенні позову, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог), у якій, зазначаючи про скрутне фінансове становище у селянського (фермерського) господарства "Левада", визнає позовні вимоги державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" за договором фінансового лізингу № 22-15-9 ств-пл/32 в розмірі 46385,44 грн., а також просить суд у відповідності то ч. 1 ст. 130 ГПК України вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно даних з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань селянське (фермерське) господарство "Левада" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 31623741.

14.02.2015р. між державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (лізингодавець) та селянським (фермерським) господарством "Левада" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 22-15-9 ств-пл/32, відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1904.

Згідно з п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Як передбачено п. 2.3. договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається у додатку) згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010.

Підпунктом 3.4.3. договору встановлено, що лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Сторонами у п. 4.1. договору погоджено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ); комісію за участь в організації поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до п. 4.3. договору з моменту підписання акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: комісію за участь в організації поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору, разом зі сплатою першого та другого чергового лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів"; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, подальші платежі через кожен 1 місяць.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.8. договору загальна сума оплати за цим договором визначається додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів", розділами 4 та 8 цього договору. Зарахування та розподіл коштів отриманих за цим договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено п.п. 5.1., 5.2. договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеного пунктом 4.2. договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів), сплати авансу відповідно до розділу 7 договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Пунктами 8.1. та 8.11. договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Зарахування штрафних санкцій, в тому числі, але не виключно, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення лізингоодержувачем умов договору, здійснюється лізингодавцем в порядку, встановленому ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов’язань за цим договором. Скріплення цього договору печатками сторін – юридичних осіб є обов’язковим (п. 9.1. договору).

Додатки до договору є його невід’ємними частинами (п. 10.5. договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 14.02.2015р. "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" вказаний предмет лізингу, що передається відповідачу, а саме: трактор ХТЗ-17221-21-32 у кількості 1 одиниці загальною вартістю 653580,00 грн. Попередній лізинговий платіж становить 98037,00 грн. передоплати.

В додатку № 2 до договору від 14.02.2015р. „Графік сплати лізингових платежів” вказано черговість лізингових платежів за користування технікою, а саме: лізинговий платіж № 44 становить 10177,24 грн., лізинговий платіж № 45 становить 10123,23 грн., лізинговий платіж № 46 становить 10069,22 грн., лізинговий платіж № 47 становить 10015,21 грн. Загальна сума лізингових платежів з урахуванням попередньої оплати за користування технікою становить 798170,95 грн.

На виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме трактор ХТЗ-17221-21-32, зав. № 5749 у кількості 1 одиниці загальною вартістю 653580,00 грн. згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 24.02.2015р.

Відповідачем відповідно до банківських виписок від 31.08.2017р., від 12.10.2017р., від 23.10.2017р., від 02.02.2018., від 16.02.2018р., від 05.04.2018р., від 13.07.2018р., від 14.08.2018р., від 13.09.2018р. проведено часткову оплату боргу в розмірі 170289,35 грн.

Відповідно до вимоги № 280 від 20.11.2018р. державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до селянського (фермерського) господарства "Левада" позивач просив оплатити черговий лізинговий платіж у сумі 10470,86 грн. (10177,24 грн. – черговий лізинговий платіж, 22,59 грн. – 3% річних та 271,03 грн. - пеня), однак оплату станом на 20.11.2018р. не здійснено.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму основної заборгованості в розмірі 4786,65 за період з 28.08.2017р. по 04.02.2019р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 428,42 грн. за період з 28.08.2017р. по 04.02.2019р. та інфляційні втрати в розмірі 739,78 грн. за період грудень 2017 року – грудень 2018 року.

Позивачем до позовних матеріалів додано довідку № 14/21 від 10.01.2019р., в якій зазначено, що кошти, сплачені відповідачем за договором № 22-15-9 ств-пл/32 від 14.02.2015р., зараховані 01.03.2017р. в погашення штрафних санкцій за вимогою № 22 від 09.02.2017р. в розмірі 153,71 грн. з суми 9259,05 грн. – поточного лізингового платежу в частині відшкодування вартості техніки, перерахованого контрагентом 13.02.2017р. за вищезазначеним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 14.02.2015р. позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 46385,44 грн., з яких 40430 грн. - сума основного боргу, 4786,65 грн. - пеня, 739,78 грн. - інфляційні втрати, 428,42 грн. - 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір прямого лізингу від 14.02.2015 р. № 22-15-9 ств-пл/32.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ході судового розгляду встановлено, що на виконання договору прямого лізингу від 14.02.2015р. № 22-15-9 ств-пл/32 відповідачу було передано трактор ХТЗ-17221-21-32 у кількості 1 одиниці загальною вартістю 653580,00 грн. згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 24.02.2015р.

Умовами договору на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі (пп. 3.4.3. та п.п. 4.1., 4.3. договору, додатки № 1, № 2 до договору). Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної сплати чергових лізингових платежів, зокрема, погоджених в додатку № 2 платежів за №№ 44-47 в сумі відповідно 10177,24 грн., 10123,23 грн. та 10069,22 грн., 10015,21 грн. не виконав.

Крім того, судом враховується, що відповідно до банківської виписки від 02.02.2018р. відповідачем проведено часткову оплату боргу в розмірі 32260,07 грн. по платежам. Таким чином, заборгованість по платежах №№ 33-35 склала 45,69 грн. (153,71 грн. + 10771,36 грн. + 10717,35 грн. + 10663,34 грн. - 32260,07 грн.).

Враховуючи зазначене, загальний розмір заборгованості відповідача перед державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" становить 40430,59 грн. (45,69 грн. + 10177,24 грн. + 10123,23 грн. + 10069,22 грн. + 10015,21 грн.).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 40430,59 грн. лізингових платежів необхідно задовольнити.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу пеню на суми основної заборгованості в розмірі 4786,65 грн. за період з 28.08.2017р. по 04.02.2019р.

Пунктом 8.1. договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені у системі "Законодавство", суд вважає, що пеня в розмірі 4786,65 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

При цьому судом враховано, а сторонами не спростовано факту несвоєчасної сплати лізингових платежів, що призвело до нарахування позивачем пені за визначений у розрахунку період з врахуванням наявного боргу та періодичності його сплати.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 428,42 грн. за період з 28.08.2017р. по 04.02.2019р. та інфляційні втрати в розмірі 739,78 грн. за період грудень 2017 року – грудень 2018 року.

Відповідно до п. 8.11. договору зарахування штрафних санкцій, в тому числі, але не виключно, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення лізингоодержувачем умов договору, здійснюється лізингодавцем в порядку, встановленому ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Суд, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 428,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 739,78 грн.

Доказів про сплату коштів та які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 40430,56 грн. суми основного боргу, 4786,65 грн. пені, 739,78 грн. інфляційних втрат, 428,42 грн. 3% річних.

При ухваленні рішення судом враховується визнання позову відповідачем та зміст ч. 4 ст. 191 ГПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

При розподілі судових витрат судом приймається до уваги, що подане відповідачем визнання позову в повному обсязі, датоване 22.02.2019 р., проте перше засідання у справі відбулося 19.02.2019 р.

При цьому за змістом ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Отже, враховуючи, що визнання відповідачем позову подано після початку розгляду справи по суті, оскільки перше судове засідання відбулося 19 лютого 2019 р., у суду відсутні правові підстави для повернення з Державного бюджету України 50% сплаченого позивачем судового збору, з посиланням на статтю 130 ГПК України, а тому у задоволенні клопотання відповідача про повернення частини сплаченого судового збору належить відмовити.

Таким чином, в зв'язку із задоволенням позову, судові витрати необхідно покласти на відповідача, згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до селянського (фермерського) господарства "Левада", с. Постолівка Волочиського району Хмельницької області про стягнення заборгованості в сумі 46385,44 грн., з яких 40430,59 грн. - сума основного боргу, 4786,65 грн. - пеня, 739,78 грн. - інфляційні втрати, 428,42 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Левада" (Хмельницька область, Волочиський район, с. Постолівка, ідентифікаційний код 31623741) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) 40430,59 грн. (сорок тисяч чотириста тридцять гривень 59 коп.) основного боргу, 4786,65 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 65 коп.) пені, 428,42 грн. (чотириста двадцять вісім гривень 42 коп.) 3% річних, 739,78 грн. (сімсот тридцять дев'ять гривень 78 коп.) інфляційних втрат, 1921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.03.2019р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А);

3 - відповідачу (31274, Хмельницька обл., Волочиський район, с. Постолівка).

Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.