Рішення № 80234597, 20.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Черкаси справа № 925/1245/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І. з секретарем судового засідання Юхименко О.В., представники сторін у судове засідання не з’явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» до Комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про стягнення 74948 грн 67 коп,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» пред’явило позов до Комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про стягнення 74948 грн 67 коп з яких: 71194 грн 94 коп основна заборгованість, 3109 грн 48 коп інфляційні, 641 грн 25 коп три проценти річних, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №10-96 від 01.01.2017 в частині оплати поставленого товару.

Відповідач 21.01.2019 направив до суду відзив на позов №10, у якому зазначив, що позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 71197 грн 94 коп за договором №10-96 від 01.01.2017 визнає та повідомив, що вказану суму заборгованості сплатив у повному обсязі протягом січня 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями доданими до відзиву на позов.

У заяві від 13.02.2019 №159 позивач повідомив суд, що суму основної заборгованості у розмірі 71197 грн 94 коп відповідач сплатив у добровільному порядку після відкриття провадження у справі. Вимоги про стягнення 3109 грн 48 коп інфляційних втрат та 641 грн 25 коп 3% річних просив задовольнити. 18.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, у якому він просив справу розглядати без його участі та

Відповідач (його представники) у судове засідання не з’явилися, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвали суду направлялись відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчать наявні у справі корінці поштових повідомлень про вручення поштового відправлення. Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено, що 01 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (постачальник - позивач у справі) та Комунальне підприємство «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради (покупець - відповідач у справі) уклали договір поставки №10-96 (далі – договір). Відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити покупцю товар кількість, асортимент і ціна якого визначені у специфікаціях (накладних), які є невід’ємною частиною договору. Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник поставляє товар у кількості і асортименті, обумовленому у специфікаціях (заявках), окремими партіями, згідно заявок покупця протягом 5 днів з моменту формування заявки.

Порядок оплати отриманого товару урегульований у пунктах 4.1-4.2 договору, згідно з якими товар оплачується за ціною, встановленою постачальником і зазначеною у специфікаціях (накладних). Покупець оплачує товар шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару, або з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 7.1 договору він набуває чинності з 01 січня 2017 року і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку якщо жодна із сторін договору за один місяць до закінчення строку дії цього договору не направить письмову заяву про відмову від його пролонгації, то договір вважається продовженим на один рік.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 101384,22 грн, що підтверджується видатковими накладними: №10-0002487 від 22.06.2018 на суму 4 677,84 грн; №10-0003422 від 06.08.2018 на суму 39 246,96 грн; №10-0003423 від 06.08.2018 на суму 13 743,00 грн; №10-0003424 від 06.08.2018 на суму 28207,98 грн, які підписані представником відповідача, підписи скріплені печаткою відповідача. Отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей №55 від 06.06.2018 та №82 від 03.08.2018. За отриманий товар відповідач здійснив лише часткову оплату товару на суму 14677,84 грн, що поставлявся за видатковою накладною №10-0002106 від 06.06.2018.

30.09.2018 між сторонами за договором складений та підписаний акт звіряння розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача становить 86706 грн 38 коп. Акт звіряння розрахунків підписаний представником відповідача та скріплений його печаткою. У зв’язку з несплатою вартості поставленого товару, позивач направив відповідачу вимогу №15 від 04.10.2018 щодо порушення ним строків оплати отриманого товару, в якій вимагав протягом п’яти календарних днів усунути порушення договору, сплативши позивачу залишок заборгованості у сумі 86706 грн 38 коп. Після отримання претензії відповідач 14.11.2018 частково сплатив заборгованість у сумі 15508 грн 44 коп, що підтверджується банківською випискою, які зараховані позивачем в рахунок погашення боргу за видатковими накладними: №10-0002106 від 06.06.2018 на суму 830,6 грн; № 10-0002487 від 22.06.2018 на суму 4 677,84 грн; №10-0003422 від 06.08.2018 на суму 10000,0 грн (часткова оплата). За розрахунками позивача за видатковими накладними: № 10-0003422 від 06.08.2018 на суму 29246 грн 96 коп (залишок заборгованості), №10-0003423 від 06.08.2018 на суму 13743 грн 00 коп та №10-0003424 від 06.08.2018 на суму 28207 грн 98 коп заборгованість не сплачена і станом на 15.11.2018 заборгованість відповідача за товар-лакофарбову продукцію становить 71197 грн 94 коп. На день звернення позивача з цим позовом до суду відповідач не розрахувався, залишок заборгованості у розмірі 71197 грн 94 коп не сплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.

Згідно з платіжними дорученнями №7 від 04.01.2019 на суму 20000 грн, №3021 від 10.01.2019 на суму 11950 грн 98 коп, №3040 від 18.01.2019 на суму 9246 грн 96 коп та №3043 від 21.01.2019 на суму 30000,00 грн відповідач перерахував позивачу 71197 грн 94 коп заборгованості.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами договір, який укладений сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору позивач поставив відповідачу товар, визначений сторонами у договорі, а останній прийняв вказаний товар за видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками на загальну суму 101384 грн 22 коп. Відповідно до пункту 4.2 договору відповідач мав оплатити товар шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару, або з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару. Тобто за отриманий товар відповідач зобов'язаний був здійснити оплату з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару, за товар отриманий згідно видаткових накладних: №10-0002106 від 06.06.2018 - не пізніше 20.06.2018, №10-0002487 від 22.06.2018 - не пізніше 06.07.2018, №10-0003422 від 06.08.2018, №10-0003423 від 06.08.2018 та №10-0003424 від 06.08.2018 - не пізніше 20.08.2018. Відповідач здійснив частково оплату товару, перерахувавши відповідачу протягом лютого-серпня 2018 року 14677,84 грн, які позивач зарахував в часткову оплату поставки товару за видатковою накладною №10-0002106 від 06.06.2018 на суму 15508 грн 44 коп.

14.11.2018 відповідач ще перерахував відповідачу 15508,44 грн в рахунок оплати отриманого товару, що підтверджується банківською випискою, які зараховані позивачем в рахунок погашення боргу по видаткових накладних: №10-0002106 від 06.06.2018 на суму 830,6 грн; №10-0002487 від 22.06.2018 на суму 4 677,84 грн, №10-0003422 від 06.08.2018 на суму 10000,00 грн (часткова оплата). За поставлений товар згідно видаткових накладних: №10-0003422 від 06.08.2018 на суму 29 246 грн 96 коп (залишок заборгованості), №10-0003423 від 06.08.2018 на суму 13743 грн 00 коп та № 10-0003424 від 06.08.2018 на суму 28207 грн 98 коп заборгованість сплачена відповідачем тільки у січні 2019 року, що підтверджено і позивачем. Отже, відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі за триманий товар після пред’явлення позову до суду. Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору. Оскільки спір щодо суми заборгованості на час прийняття рішення відсутній, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 71197 грн 94 коп основного боргу.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Крім того, згідно частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором, або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання щодо сплати вартості отриманого товару, прострочивши її сплату. На підставі зазначених положень Закону позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості (71197 грн 94 коп), яка існувала на час звернення позивача з цим позовом до суду три відсотки річних у сумі 641 грн 25 коп та 3109 грн 48 коп інфляційних втрат за період з 20.06.2018 до 15.11.2018. Розрахунок інфляційних втрат та 3% відсотків річних позивачем виконано вірно з врахуванням дат поставки, строку їх оплати та дат оплати відповідачем боргу, тому вимоги про стягнення цих нарахувань є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас згідно з частиною 9 цієї статті, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачем своїх зобов’язань, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, сплачена позивачем за подання позову сума судового збору у розмірі 1921,00 грн підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 71197 грн 94 коп заборгованості.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради (АДРЕСА_1, 18010, код ЄДРПОУ 36701766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (вул. Широка, 107-А, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51901, код ЄДРПОУ 21875464) - 641 грн 25 коп трьох процентів річних, інфляційних втрат у сумі 3109 грн 48 грн та 1921,00 грн витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено і підписано 28.02.2019

Суддя О.І.Кучеренко